Постанова

від 17.07.2012 по справі 5011-28/3102-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 5011-28/3102-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі господарського суду№ 5011-28/3102-2012 міста Києва за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Келтон" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бельфор" про визнання банкрутом, за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м. Києва -ОСОБА_4 (дов. від 05.03.2012),

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Келтон" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельфор" (ТОВ) з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.03.2012 (суддя Копитова О.С.) визнано банкрутом ТОВ "Бельфор", визнано ТОВ "Келтон" кредитором боржника на суму 16000,00 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора -ТОВ "Келтон", якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, надати суду на затвердження ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. -головуючий, Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) постанову господарського суду м. Києва від 27.03.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 27.03.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 та припинити провадження у справі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 7, 23, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою ст. 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав (Постанова Пленуму Верховного суду України №15 від 18.12.2009року "Про судову практику у справах про банкрутство" (пункт 104).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів -вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Келтон" підтверджені договором поставки товару № 683 від 21.07.2011, замовленням на постачання товару № 1 від 21.07.2011, актом приймання-передачі від 21.07.2011, простим векселем серії АА № 1132611 від 21.07.2011, виданим заявнику ТОВ "Бельформ" на суму 16000,00 грн.

На підставі протесту про неоплату простого векселя приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободян В.М. вчинено виконавчий напис № 290, яким запропоновано ТОВ "Келтон" стягнути кошти у примусовому порядку.

Заявник звернувся до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису № 209. Постановою від 23.02.2012 було відкрито виконавче провадження. В ході примусового виконання виконавчого документа було встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, боржник не знаходиться, стягнути заборгованість не виявилось можливим, і 06.03.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом першої інстанції прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження - витяг з ЄДРПОУ станом на 05.03.2012, в якому вказано про відсутність юридичної особи ТОВ "Бельфор" за місцезнаходженням.

Суд апеляційної інстанції погодився із зазначеними висновками місцевого господарського суду.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Доводи скаржника про те, що ініціюючим кредитором не буди дотримані вимоги ст. 7, 52 Закону, так як не надані докази неплатоспроможності боржника, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 у справі № 5011-28/3102-2012 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.