Рішення

від 19.07.2012 по справі 16/5007/765/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" липня 2012 р. Справа № 16/5007/765/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Дячук О.В., дов. від 30.09.11р., Бартков'як Г.І., дов. від 16.07.12р.

від відповідача: Коцюба А.С., дов. від 16.07.12р. № 221

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (м.Житомир)

до Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (м.Житомир)

про стягнення 9695,87 грн.

В судовому засіданні 19.07.12р. оголошувалась перерва до 14:30 год.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 9695,87 грн., з яких 8084,56 грн. боргу за договором купівлі-продажу №18-Ж від 30.04.2009р., 620,12 грн. пені, 134,22 грн. 3% річних, 48,51 грн. інфляційних нарахувань та 808,46 грн. штрафу.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позовній заяві просили стягнути з відповідача 9551,96 грн., з яких 8084,56 грн. боргу, 549,97 грн. пені, 108,97 грн. 3% річних та 808,46 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві від 19.07.12р. та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в частині суми основного боргу визнали. Посилаючись на скрутне фінансове становище, просили зменшити заявлені до стягнення пеню та штраф, а також відстрочити виконання рішення суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт" та Житомирською філією Концерну "Військторгсервіс" був укладений договір купівлі-продажу № 18-Ж.

Відповідно до п.1.договору, продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) зобов'язався отримати та оплатити товар на умовах, встановлених даним договором.

Пунктом 2 договору сторони узгодили, що асортимент, ціна, кількість товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору і вважаються взаємно погодженими сторонами. Поставка товару здійснюється по товарних, товарно-транспортних накладних. Отримання товару покупцем здійснюється за підписом матеріально-відповідальної особи про отримання товару в товарній, товарно-транспортній накладній та наявності довіреності встановленої форми.

На виконання умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 12740,23 грн., що підтверджується видатковими накладними № 0026295 від 30.08.11р., № 0027144 від 06.09.11р., № 0027115 від 06.09.11р., № 0027583 від 09.09.11р., № 0031569 від 14.10.11р. (а.с.11-15).

Відповідно до п.3 договору, покупець проводить оплату за товар в безготівковій формі на протязі 14 календарних днів після отримання товару від продавця. Датою отримання товару вважаються дата виписки накладної на отримання товару.

Згідно даних позивача, в порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 4655,67 грн.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 28.02.12р. № 2 про сплату протягом 7 днів боргу та нарахованих штрафних санкцій в загальній сумі 9592,92 грн. (а.с.16).

У відповіді № 99 від 03.04.12р. на зазначену претензію відповідач зазначив, що при надходженні коштів до філії розрахунок з позивачем буде здійснений в найближчий час (а.с.39).

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Подані позивачем докази свідчать, що станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача не змінилась та становить 8084,56 грн., що підтверджується підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.12р. (а.с.10), довідкою позивача № 64 від 19.07.12 р. (а.с. 25), уточненим розрахунком боргу (а.с.26).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.5 договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пп.7.1 п.7 договору, у випадку прострочення покупцем оплати отриманого товару більше ніж передбачено п.3 даного договору, покупець крім пені зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно уточненого розрахунку позивача розмір пені та штрафу становить, відповідно, 549,97 грн. та 808,46 грн.

Розрахунки обґрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Однак, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача та виконувані ним соціальні функції, як виняток, вважає за можливе зменшити розмір нарахованого штрафу на 50% від заявленої до стягнення суми.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 108,97 грн., а в частині стягнення інфляційних нарахувань слід відмовити.

На момент прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконав, основну суму боргу визнав, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 8084,56 грн. боргу за товар згідно договору купівлі - продажу № 18-Ж від 30.04.09р., 549,97 грн. пені, 108,97 грн. 3% річних, 404,23 грн. штрафу.

В решті позову відмовити.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарський суд залишає без задоволення, оскільки: відповідач не зазначив строку, на який він просить відстрочити виконання рішення, не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність фактів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, ч.3 ст.551 ЦК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс", 10014, м.Житомир, проспект Миру 22, ідентифікаційний код 35212338:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт", 10001, м.Житомир, вул.Кооперативна 18, ідентифікаційний код 20429478 - 8084,56 грн. боргу за товар згідно договору купівлі - продажу № 18-Ж від 30.04.09р., 549,97 грн. пені, 108,97 грн. 3% річних, 404,23 грн. штрафу та 1585,61 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. У клопотанні відповідача про відстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.07.12

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 1 прим., у справу.