Рішення

від 16.07.2012 по справі 4/075-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2012 р. Справа № 4/075-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж", м. Біла Церква

про стягнення 23 704, 04 грн.

за участю представників сторін:

позивач -Колесник Т.А. -предст., дов. № 15 від 05.01.2012р.;

відповідач -не з'явився.

Обставини справи:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 942 від 01.01.2006 р. на постачання та споживання теплової енергії в розмірі 22553,40 грн., а також 911,49 грн. пені, 58,05 грн. інфляційних втрат, 181,10 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2012 р. було порушено провадження у справі № 4/075-12 та призначено до розгляду на 16.07.2012 р.

16.07.2012р. позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором (основний борг) в розмірі 19554,07грн. В іншій частині заявлені позовні вимоги залишені без змін.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідачем частково було проведено погашення заборгованості за договором № 942 від 01.01.2006 р. в сумі 2999,33 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову -20704,71 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, документів, витребуваних в ухвалах суду не виконав, зокрема, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 16.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

01.01.2006 р. між Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" (споживач) було укладено договір № 942 (договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції, а споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно п. 3.2 договору, сума договору складається із сум актів прийому-передачі теплової енергії.

У відповідності до умов договору та наданих позивачем актів приймання-передачі теплової енергії, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги в листопаді 2011 -травні 2012 року на загальну суму 22 553, 40 грн., про що також свідчать акти звірки взаєморозрахунків та рахунки-фактури.

Згідно п. 6.4 договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку-фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем розрахункового пакету документів.

Однак, за словами позивача, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 19554,04 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зважаючи на те, що відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, здійснивши лише часткові оплати, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, а тому на день розгляду спору за ним рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 19554,07 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився та в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" заборгованості в розмірі 19554,07 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем також заявлені до стягнення 911,49 грн. пені, нарахованої у відповідності до умов договору за період з 28.11.2011р. по 11.06.2012р.

Згідно п. 6.6 договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених в п.6.4 даного договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У відповідності до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, нарахування суми неустойки здійснено від кожного акта окремо та з посиланням на норми ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Зважаючи на те, що часткова оплата відповідачем була здійснена 09.07.2012р. (після подання позовної заяви), заявлена позивачем до стягнення пеня за період з 28.11.2011р. по 11.06.2012р. (до дня внесення платежу) є правомірною.

Враховуючи вищевикладене, судом було перевірено правильність нарахування пені з урахуванням норм чинного законодавства щодо нарахування неустойки, а також п. 6.4, 6.6 договору та встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 911,49 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 58,05 грн. інфляційних втрат та 181,10 грн. 3% річних.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок відповідає вимогам законодавства (відповідно до перерахунку здійсненого судом) та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 58,05 грн. та 3% річних -181,10 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19554,07 грн. боргу, 181,10 грн. 3% річних, 58,05 грн. інфляційних втрат, 911,49 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екіпаж" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 85, код ЄДРПОУ 20577368) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) -19554 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 07 коп. боргу, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 10 коп. 3% річних, 58 (п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 49 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 17.07.2012 р.

Суддя О.В. Щоткін