Рішення

від 17.07.2012 по справі 10/048-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р. Справа № 10/048-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/048-12

за позовом приватного підприємства «ДМВ+Д», смт. Чуднів Житомирської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпектин»,

с. Михайлівка-Рубежівка Києво-Святошинського району

про стягнення 65062,91 грн.

Представники:

від позивача: Девушкін М.В. - директор (довідка з ЄДРПОУ АБ № 089119);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ДМВ+Д»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпектин»про стягнення 65062,91 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 3/01 від 28.01.2011 р. в частині своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 40000,00 грн., з огляду на наявність якої нараховано 19757,37 грн. пені, 3830,54 грн. 3 % річних та 1475,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 11.06.2012 р. порушено провадження у справі № 10/048-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.07.2012 р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку із неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

09.07.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 2 від 04.07.2012 р., підтримана представником в судовому засіданні від 17.07.2012 р., в якій останній, уточнюючи розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. заборгованості, 15525,47 грн. пені, 3004,93 грн. 3 % річних та 1030,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року», під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників , у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну позову вказує позивач.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 35000,00 грн. заборгованості, 15525,47 грн. пені, 3004,93 грн. 3 % річних та 1030,00 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судові засідання від 03.07.2012 р. та 17.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 11.06.2012 р. та відбиток штампу канцелярії на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 03.07.2012 р. щодо направлення її на адресу відповідача. Вимоги ухвал суду від 11.06.2012 р. та від 03.07.2012 р. відповідач не виконав, витребувані документи в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази та надані додаткові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 3/01, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.2 якого постачальник взяв на себе обов'язок передати покупцеві товар, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти такий товар та оплати його вартість. Товар вважається переданим з моменту його фактичного одержання, разом із необхідними супроводжувальними документами та підписаною покупцем накладної на прийняття товару.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що кожна партія товару оплачується покупцем шляхом проведення предоплати в розмірі 50 % вартості партії товару, а остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 10 банківських днів.

Так, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: солод житній ферментований з мішками на суму 154000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи накладна № 34 від 15.04.2011 р. та товарно-транспортна накладна № 7 від 15.04.2011 р.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем надано податкову накладну, яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеною видатковою накладною.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 816 від 15.04.2011 р. на ім'я ОСОБА_2.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково в сумі 119000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, вартість товару в сумі 35000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання від 03.07.2012 р. та від 17.07.2012 р. не з'явився, письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманого товару не надав, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 3/01 від 28.01.2011 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 35000,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 5.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 15525,47 грн. пені, нарахованої за період з 26.04.2011 р. по 26.10.2011 р.

Умовами п. 5.2 договору між сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 4766,77 грн., розрахована за період з 02.05.2011 р. (строк оплати обраховується банківськими днями (п. 3.1 договору) по 26.10.2011 р., а саме:

90000,00 грн. * 7.75 * 2 / 100 / 365 * 19 (02.05.2011 - 20.05.2011) = 726,16 грн.

80000,00 грн. * 7.75 * 2 / 100 / 365 * 55 (21.05.2011 - 14.07.2011) = 1868,49 грн.

60000,00 грн. * 7.75 * 2 / 100 / 365 * 22 (15.07.2011 - 05.08.2011) = 560,55 грн.

50000,00 грн. * 7.75 * 2 / 100 / 365 * 21 (06.05.2011 - 26.08.2011) = 445,89 грн.

45000,00 грн. * 7.75 * 2 / 100 / 365 * 61 (27.08.2011 - 26.10.2011) = 1165,68 грн.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3004,93 грн. 3 % річних та 1030,00 грн., нарахованих за період з 26.04.2011 р. по 26.10.2011 р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вірним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 922,68 грн., розраховані за період з 02.05.2011 р. (строк оплати обраховується банківськими днями (п. 3.1 договору) по 26.10.2011 р., а саме:

90000,00 грн. * 3 / 100 / 365 * 19 (02.05.2011 - 20.05.2011) = 140,55 грн.

80000,00 грн. * 3 / 100 / 365 * 55 (21.05.2011 - 14.07.2011) = 361,65 грн.

60000,00 грн. * 3 / 100 / 365 * 22 (15.07.2011 - 05.08.2011) = 108,55 грн.

50000,00 грн. * 3 / 100 / 365 * 21 (06.05.2011 - 26.08.2011) = 86,31 грн.

45000,00 грн. * 3 / 100 / 365 * 61 (27.08.2011 - 26.10.2011) = 225,62 грн.

Крім того, провівши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищують заявлені позивачем до стягнення, проте, суд задовольняє зазначену вимогу за розрахунком позивача, в межах заявлених позовних вимог - 1030,00 грн.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволені позову покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрпектин»(08100, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, 15-а, код 32792280) на користь приватного підприємства «ДМВ+Д»(13200, Житомирська область, смт. Чуднів, вул. Житомирська, 6-д, кв. 23, код 36204532) 35000,00 грн. заборгованості, 4766,77 грн. пені, 922,68 грн. 3 % річних, 1030,00 грн. інфляційних втрат та 1262,51 грн. судового збору. Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 10758,70 грн. пені та 2082,25 грн. 3 % річних відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 19.07.2012 р.

Суддя А.І. Привалов