Постанова

від 16.07.2012 по справі 6905/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 р. № 2-а- 6905/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гусарової В.В.

відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМТОРГСЕРВІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень , -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМТОРГСЕРВІС", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 00001752302, № 00001772302, № 00001782302 від 01.03.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 524/23-506/35245358 від 17.02.2012 р. На думку позивача, податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Промтехноопт» підприємством правильно сформований, без порушення вимог законодавства, а також правомірно сформовані валові витрати за первинними документами по господарським операціям із зазначеними контрагентами. З обставинами діяльності контрагентів позивач обізнаний не був, невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку контрагентом платника податків не тягне за собою ніяких правових наслідків саме для цього платника податків. Реальність здійснення господарських операції позивача з вказаними контрагентами підтверджена відповідними документами бухгалтерського обліку і фінансової звітності. За таких обставин, спірні рішення податкового органу суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки, за відсутності визначених законом підстав протиправно покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ «Хімторгсервіс» порушено вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», п. 138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму податку на додану вартість, а також суму податку на прибуток за рахунок відображення в обліку показників господарських операцій з ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Промтехноопт», які не відбувались в реальності.

Відповідач вважає, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ "Техно-Асавир" та ТОВ "Промтехноопт" з ТОВ «ХІМТОРГСЕРВІС» не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже, порушують публічний порядок, а тому є нікчемними. Відповідачем зазначається, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ХІМТОРГСЕРВІС» з ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р., ТОВ "Техно- Асавир" за період з 01.09.2009р. по 30.11.2010р.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ «Хімторгсервіс», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 35245358, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкові.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію податку на додану вартість від 03,02.2011р. (серії НЕ № 430599) № 100320430, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, індивідуальний податковий № 352453520311, був зареєстрований платником ПДВ з 03.08.2007р.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 08.02.2012р. №311 ДПІ у Київському районі м. Харкова та направлень виданих ДПІ у Київському районі м.Харкова, згідно направлення від 09.02.2012р. №229 та №230, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМТОРГСЕРВІС» (далі за текстом - ТОВ «Хімторгсервіс») з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р. та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2011р., відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом від 17.02.2012 р. № 524/23-506/35245358 (т.1 а.с. 23-76).

З посиланням на даний акт перевірки 01.03.2012 року ДПІ у Київському районі м.Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення: №00001752302, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 995936,80 грн. (основний платіж - 909695,00 грн., штрафні (фінансові санкції) -86241,80 грн.); №00001772302, яким підприємству збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1059518,00 грн. (основний платіж - 893975,00 грн., штрафні (фінансові санкції) -165543,00 грн.); №00001782302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3608,00 грн. (а.с. 10-12 т. 1).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 17.02.2012 р. № 524/23-506/35245358 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ «Хімторгсервіс» вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», п. 138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ та витрат за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Техно-Асавир», котрі, на думку перевіряючих, реально не відбулись.

Так, відповідачем зазначається, що підприємством позивача порушено вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994року за № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями, та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 909695грн., у т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 147369грн., за 2 квартал 2010року на суму 67953грн., за 3 квартал 2010року на суму 94413грн., за 4 квартал 2010року на суму 35228грн., за 1 квартал 2011року на суму 143388грн., за 2 квартал 2011року на суму 134661грн., за 3 квартал 2011 року на суму 237884грн., за 4 квартал 2011 року на суму 48799 грн.

Крім того, відповідачем робиться висновок про заниження підприємством позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 893975грн., у т.ч. за вересень 2009року на суму 35476грн., за жовтень 2009року на суму 34525грн., за листопад 2009року на суму 19914грн., за грудень 2009року на суму 50601грн., за січень 2010 року на суму 21616грн., за лютий 2010 року на суму 27138 грн., за березень 2010року на суму 52028грн., за квітень 2010року на суму 31516грн., за травень 2010року на суму 16494грн., за червень 2010року на суму 23465грн., за липень 2010року на суму 42016грн., за серпень 2010року на суму 11068грн., за вересень 2010року на суму 22447грн., за жовтень 2010року на суму 20087грн., за листопад 2010року на суму 8095грн., за січень 2011 року на суму 1143грн., за лютий 2011 року на суму 40386грн., за березень 2011 року на суму 54214грн., за квітень 2011 року на суму 32937грн., за травень 2011 року на суму 40501грн., за червень 2011 року на суму 62626грн., за липень 2011року на суму 34697грн., за серпень 2011року на суму 53782грн., за вересень 2011 року на суму 118377грн., за жовтень 2011року на суму 8199грн., за листопад 2011 року на суму 30627грн, та зменшено рядок 24 декларації за листопад 2011р на суму 3608грн., чим порушено вимоги п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

Також, відповідчем встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем ТОВ «ХІМТОРГСЕРВІС» з ТОВ «Промтехноопт» за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р., та ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.09.2009р. по 30.11.2010р., внаслідок чого вказані операції є нікчемними.

За матеріалами справи судом достеменно встановлено, представником відповідача в ході розгляду справи визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про неможливість проведення ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Техно-Асавир» господарської діяльності, котрі відображені в актах №547/23-03-05/36457640 від 07.04.2011р. «Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-асавир» (код за ЄДРПОУ 36457640) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.07.2009 року по 31.12.2010 року»; акт від 20.04.2011 року № 721/23-03-05/37092055 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.07.2010 року по 31.12.2010 року»; акт від 01.06.2011 року № 1251/23-03-05/37092055 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (код за ЄДРПОУ 37092055) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року»; Акт від 04.07.2011 р. № 1497/23-03-05/37092055 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт» (код за ЄДРПОУ 37092055) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2011 року»; Акт від 07.11.2011р. №220/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» код ЄДРПОУ 37092055 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ „Агро - Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295), ТОВ Експертно-консалтінгова група «Анталекс» (код за ЄДРПОУ 34951612), ТОВ „Спецінжбуд" (код за ЄДРПОУ 36556392) їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р.»; Акт від 13.09.2011р. №9/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ „Агро - Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295), ВАТ СПКТБ заглибного електроустаткування для буріння свердловин та видобування нафти „Потенціал" (код за ЄДРПОУ 00216852), ТОВ «БУД МА СХІД» (код за ЄДРПОУ 33412895), їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011р.»; Акт від 21.10.2011р. №111/23-02-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „ Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ „Агро- Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) та ТОВ «Торговий Дім-Атон» (код ЄДРПОУ 36698743) за період липень 2011р., ТОВ „Агро-Синергетика" (код ЄДРПОУ 36457295), ТОВ "Експертно-Консалтингова Група "Анталекс" (код за ЄДРПОУ 34951612) за період серпень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку»; Акт від 14.12.2011р. №324/23-03-05/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ „Агро- Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) за період вересень, жовтень 2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку»; Акт від 26.01.2012 р. №41/15-02-36/37092055 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Промтехноопт» (код ЄДРПОУ 37092055), щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Агро- Синергетика» (код ЄДРПОУ 36457295), за період листопад 2011 року»

Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 17.02.2012 р. №524/23-506/35245358, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Щодо порушень п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «Техно-Асавир».

З наявних у справі документів вбачається, що 01.09.2009 р. між позивачем, ТОВ «Хімторгсірвіс» (Покупець), та ТОВ «Техно-Асавир» (Постачальник) було укладено письмовий правочин у формі договору № 0109/09 (а.с. 83-84 т.1), предметом якого є поставка миючих та дезінфікуючих засобів та обладнання.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 244-249 т.1), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Техно-Асавир» податкові та видаткові накладні : видаткова накладна (далі за текстом ВН) №02 от 02.09.09, податкова накладна (далі за текстом -ПН) №02 від 02.09.09 на суму 212856,86 грн., (у т.ч. ПДВ 35476,14 грн.), ВН №155 від 05.10.09, ПН №155 від 05.10.09 на суму 113709,82 грн. (у т.ч. ПДВ 18951,64 грн.), ВН № 212 від 16.10.09, ПН №212 від 16.10.09 на суму 93442,12 грн. (у т.ч. ПДВ 15573,69 грн.), ВН №273 від 02.11.09, ПН № 273 від 02.11.09 на суму 119482,42 грн. (у т. ч. ПДВ 19913,74 грн.), ВН №394 від 01.12.09, ПН №394 від 01.12.09 на суму 153682,42 грн. (у т.ч. ПДВ 25613,74 грн.), ВН № 454 від 16.12.09, ПН № 454 від 16.12.09 на суму 149923,58 грн. (у т.ч. ПДВ 24987,26 грн.), ВН № 15 від 08.01.10, ПН №15 від 08.01.10 на суму 128568,36 грн. (у т.ч. ПДВ 21428,06 грн.), ВН №21 від 14.01.10, ПН №21 від 14.01.10 на суму 1127,52 грн. (у т.ч. ПДВ 187,92 грн.), ВН №147 від 08.02.10, ПН №147 від 08.02.10 на суму 162826,70 грн. (у т.ч. ПДВ 27137,78 грн.), ВН № 233 від 02.03.10, ПН №233 від 02.03.10 на суму 414846,58 грн. (у т.ч. ПДВ 69141,10 грн.), ВН №359 від 06.04.10, ПН №359 від 06.04.10 на суму 93827,23 грн. (у т.ч. ПДВ 15637,87 грн.), ВН №461 від 05.05.10, ПН № 461 від 05.05.10 - 91556,45 грн. (у т.ч. ПДВ 15259,41 грн.), ВН № 550 від 01.06.10, ПН №550 від 01.06.10 на суму 140789,52 грн. (у т.ч. ПДВ 23464,92 грн.), ВН №667 від 05.07.10, ПН№ 667 від 05.07.10 на суму 252093,43 грн. (у т.ч. ПДВ 42015,57 грн.), ВН №766 від 02.08.10, ПН№766 ВІД 02.08.10 на суму 66408,24 грн. (у т.ч. ПДВ 11068,04 грн.), ВН№875 від 06.09.10, ПН № 875 від 06.09.10 на суму 134679,84 (у т.ч. ПДВ 22446,64 грн.), ВН №980 від 04.10.10, ПН №980 від 04.10.10 на суму 89698,25 грн. (у т.ч. ПДВ 14949,71 грн.), ВН№1039 від 26.10.10, ПН № 1039 від 26.10.10 на суму 30825,79 грн. (у т.ч. ПДВ 5137,63 грн.), ВН№1085 від 01.11.10, ПН№1085 від 01.11.10 на суму 48569,14 грн. (у т.ч. ПДВ 8094,86 грн.) (т. 1 а.с. 85-122, т. 2 а.с. 51- 52).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Техно-Асавир» зареєстровані у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідно до місяця їх виписки. (Реєстр за період з 01.09.2009 р. по 30.11.2010р., а.с. 123-126 т. 1) .

Розрахунки з постачальником здійснювались у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, згідно банківських виписок : від 10.11.09 на суму 106 000,00 грн., від 17.11.09 на суму 35 000,00 грн., від 20.11.2009 на суму 82000,00 грн., від 08.12.09 на суму 27700,00 грн., банк. виписка від 09.12.09 на суму 111 200,00 грн., виписка від 15.12.09 на суму 22 000,00 грн., банк. виписка від 28.12.09 на суму 42000,00 грн., від 14.01.10 на суму 58000,00 грн., банк. виписка від 18.01.10 на суму 46 000,00 грн., банк. виписка 25.01.10 на суму 36000,00 грн., виписка від 29.01.10 на суму 21 000,00 грн., банк. виписка від 09.02.10 на суму 36 000,00 грн., банк. виписка від 11.02.10 на суму 10500,00 грн., від 17.02.10 на суму 41 000,00 грн., від 18.02.10 року на суму 38000,00 грн., від 19.02.10року на суму 36000,00 грн., від 26.02.10 року на суму 13000,00 грн., від 10.03.10 на суму 59000,00 грн., від 11.03.10 на суму 9000,00 грн., від 15.03.10 на суму 50000,00 грн., від 16.03.10 на суму 57 000,00 грн., від 24.03.10 на суму 63000,00 грн., від 31.03.10 на суму 55000,00 грн., від 07.04.10 на суму 11000,00 грн., від 09.04.10 на суму 10 500,00 грн., від 06.05.10 на суму 129 000,00 грн., від 17.05.10 на суму 83000,00 грн., від 27.05.10 на суму 65 000,00 грн., від 16.06.10 на суму 72 000,00 грн., від 13.07.10 року від 27 000,00 грн., від 14.07.10 на суму 30 000,00 грн., від 20.07.10 на суму 56 000,00 грн., від 30.07.10 на суму 81 500,00, від 09.08.10 на суму 110 000,00 грн., від 31.08.10 на суму 62 000,00 грн., від 08.09.10 на суму 25 000,00 грн., від 16.09.10 на суму 8000,00 грн., від 17.09.10 на суму 36000,00 грн., від 24.09.10 на суму 9600,00 грн., від 07.10.10 на суму 45000,00 грн., від 10.11.10 на суму 30 000,00 грн., від 17.11.10 року на суму 90 000,00 грн., від 25.11.10 року на суму 113 000,00 грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України документи, а саме: вищеперелічені платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Таким чином, копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості послуг по договору № 0109/09 від 01.09.09 року шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою у спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Техно-Асавир» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного у ТОВ «Техно-Асавир» товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, поза як зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Щодо порушень п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» судом встановлено наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 10.01.2011 р. між позивачем, ТОВ «Хімторгсрвіс» (Покупець), та ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) було укладено письмовий правочин у формі договору №100111 (а.с. 127-128 т.1.), предметом якого була поставка миючих та дезінфікуючих засобів та обладнання. Крім того 01.12.2010 року позивачем (Покупець) був укладений письмовий правочин у формі договору № 01/122010 з ТОВ «Промтехноопт» (Продавець) на поставку миючих та дезінфікуючих засобів та обладнання (Товар) (а.с. 129 -131 т. 1).

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами (а.с. 1- 9 т.2), за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті, сторони правочину мають правовий статус платників ПДВ. Таким чином, вищенаведені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Операції по придбанню товару в періоді з 01.12.2010 р. по 30.12.2011 р. ТОВ «Хімторгсервіс підтверджені наступними видатковими та податковими накладними: видатковою накладною (далі за текстом - ВН) №1198 від 02.12.10, податковою накладною (далі за текстом -ПН) №40 від 02.12.10 на суму 64049,17 грн. (у т.ч. ПДВ 10674,86 грн.), ВН №280111 від 28.01.11, ПН №203 від 28.01.11 на суму 6855,84 грн. (у т.ч. ПДВ 1142,64 грн.), ВН № 030211 від 03.02.11, ПН №301 від 03.02.11 на суму 8914,32 грн. (у т.ч. ПДВ 1485,72 грн.), ВН №080211 від 08.02.11, ПН №302 від 08.02.11 на суму 233401,92 грн., (у т.ч. ПДВ 38900,32грн.), ВН №010311 від 01.03.11, ПН №52 від 01.03.11 на суму 333064,62 грн. (у т.ч. ПДВ 55510,77 грн.), ВН №290311 від 29.03.11, ПН № 432 від 29.03.11 на суму 103493,7 грн. (у т.ч. ПДВ 17248,95 грн.), ВН № 310311 від 31.03.11, ПН № 523 від 31.03.11 на суму 2532,00 грн. (у т.ч 422 грн.), ВН № 010411 від 01.04.2011, ПН №67 від 01.04.11 на суму 82692,66 грн. (у т.ч. ПДВ 13782,11 грн.), ВН №040411 від 04.04.11, ПН № 93 від 04.04.11 на суму 1121,10 грн. (у т.ч. 186,85 грн.), ВН №105 від 04.05.11, ПН № 18 від 04.05.11 на суму 236015,58 грн. (у.т.ч. 39335,93 грн.), ВН № 205 від 04.05.11, ПН № 21 від 04.05.11 на суму 6989,40 грн. (у т.ч. 1164,90 грн.), ВН № 010611 від 01.06.11, ПН №55 від 01.06.11 на суму 31584,3 грн. (у т.ч. ПДВ 5264,05 грн.), ВН № 060611 від 06.06.11, ПН №230 від 06.06.11 на суму 279214,92 грн. (у т.ч. ПДВ 46535,82 грн.), ВН №160611 від 16.06.11, ПН № 468 від 16.06.11 на суму 64958,76грн., (у т.ч. ПДВ 10826,46 грн.), ВН №040711 від 04.07.11, ПН №117 від 04.07.11 на суму 210088,56 грн. (у т.ч. ПДВ 35014,76 грн.), ВН №010811 від 01.08.11, ПН №21 від 01.08.11 на суму 50396,52 грн. (у т.ч. ПДВ 8399,42 грн.), ВН №040811 від 04.08.11, ПН №260 від 04.08.11 на суму 237366,12 грн. (у т.ч. ПДВ 39561,02 грн.), ВН №100811 від 10.08.11, ПН №428 від 10.08.11 на суму 24304,31 грн., (у т.ч. ПДВ 4050,72 грн.), ВН№010911 від 01.09.11, ПН №24 від 01.09.11 на суму 94270,50 грн. (у т.ч. ПДВ 15711,75 грн.), ВН №020911 від 02.09.11, ПН№150 від 02.09.11 на суму 80315,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13385,83 грн.), ВН №080911 від 08.09.11, ПН №368 від 08.09.11 на суму 525025,02 грн. (у т.ч. ПДВ 87504,17 грн.), ВН №031011 від 03.10.11, ПН №81 від 03.10.11 на суму 120672,46 грн. (у т.ч. ПДВ 20112,08 грн.), ВН №071111 від 07.11.11, ПН№217 від 07.11.11 на суму 61575,24 грн. (у т.ч. ПДВ 10262,54 грн.), ВН№211111 від 21.11.11, ПН №468 від 21.11.11 на суму 72357,60 грн. (у т.ч. ПДВ 12059,60 грн.) (стор 31-32 акту перевірки; а.с. 53-54; а.с. 132-201 т. 1).

З матеріалів справи судом встановлено, що доставка товару в місцезнаходження складського приміщення ТОВ «Хімторгсервіс» здійснювалась, згідно договорів про надання транспортних послуг: б/н від 01.10.2011 р. та б/н від 03.01.2011 р.( т. 1 а.с. 204; 205).

В підтвердження доставки товару ТОВ «Хімторгсервіс» отримало товарно-транспортні накладні від перевізника, копії яких додані до прибуткових накладних відповідно дати здійснення господарчої операції. Податкові накладні, отримані від ТОВ «Промтехноопт» зареєстровані у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 206-212 т. 1).

Розрахунки з постачальником здійснювались у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Банківські виписки, які підтверджують оплату, згідно укладеного договору, наведені у письмових поясненнях позивча: банківська виписка від 24.02.11 на суму 25000,00 грн., від 16.03.11 на суму 64000,00 грн., від 18.03.11 на суму 80000,00 грн., від 22.03.11 на суму 39 049,17 грн., від 22.03.11 на суму 950,83 грн., від 28.03.11 на суму 75 000,00 грн., від 30.03.11 на суму 65000,00 грн., від 14.04.11 на суму 100000,00 грн., від 19.04.11 на суму 45 000,00 грн., від 04.05.11 на суму 60000,00 грн., від 11.05.11 на суму 37 000,00 грн., від 12.05.11 на суму 60000,00грн., від 16.05.11 на суму 36000,00 грн., від 31.05.11 на суму 110000,00 грн., від 16.06.11 на суму 190 000,00 грн., від 17.06.11 на суму 90 000,00 грн., від 22.06.11 на суму 30 000,00 грн., від 14.07.11 на суму 157 000,00 грн., від 28.07.11 на суму 110 000,00 грн., від 05.08.11 на суму 20000,00 грн., від 09.08.11 на суму 64 000,00 грн., від 15.08.11 на суму 35 000,00 грн., від 17.08.11 на суму 10000,00 грн., від 25.08.11 на суму 15 000,00 грн., від 30.08.11 на суму 73278,00 грн., від 08.09.11 на суму 20000,00 грн., від 12.09.11 на суму 30000,00 грн., від 13.09.11 на суму 10000,00 грн., від 14.09.11 на суму 20000,00 грн., від 27.09.11 на суму 186000,00 грн., від 04.10.11 на суму 60 000,00 грн., від 07.10.11 на суму 21 000,00 грн., від 10.10.11 на суму 15000,00 грн., від 13.10.11 на суму 23 500,00 грн., від 18.10.11 на суму 15000,00 грн., від 19.10.11 на суму 21 000,00 грн., від 24.10.11 на суму 50000,00 грн., від 27.10.11 на суму 30 000,00 грн., від 31.10.11 на суму 8437,00 грн., від 07.11.11 на суму 40000,00 грн., від 08.11.11 на суму 20 000,00 грн., від 10.11.11 на суму 40000,00 грн., від 14.11.11 на суму 10000,00 грн., від 15.11.11 на суму 50000,00 грн., від 17.11.11 на суму 22000,00 грн., від 24.11.11 на суму 45000,00 грн., від 28.11.11 на суму 22000,00 грн., від 02.12.11 на суму 32000,00 грн., від 05.12.11 на суму 18000,00 грн., від 15.12.11 на суму 22 000,00 грн., від 21.12.11 на суму 32000,00 грн., а також надані копії платіжних доручень, які підтверджують оплату за товар (т.2 а.с. 53-153).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи договорами про надання транспортних послуг, товарно-транспортними накладними (а.с. 204-205; 134, 137; 140; 143; 146; 149; 152; 155; 158; 161; 164; 167; 170; 173; 176; 179; 182; 185; 188; 191; 194; 197; 200; 203 т. 1).

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що позивачем надані достатні докази стосовно транспортування товару, а також докази оприбуткування та складського обліку придбаних товарів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. N334/94-ВР, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р., відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача -ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Техно-Асавир» - актів перевірок.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того, при наданні оцінки доводам сторін, судом враховано наступне. З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТОВ «Техно-Асавир» за період, по якому встановлені порушення (з 01.12.2009 року по 30.11.2010 року), знаходилось за юридичною адресою (т. 1 а.с.244-249).

Також судом встановлено, що ТОВ «Промтехноопт» з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року також знаходилось за юридичною адресою, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.2 а.с.1-9).

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", із змінами та доповненнями, встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про особу, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва надання послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 17.02.2012 р. № 524/23-506/35245358.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 17.02.2012 р. № 524/23-506/35245358 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Промтехноопт», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Техно-Асавир» та ТОВ «Промтехноопт».

Суд також вважає за необхідне зазначити, що придбаний у вищезазначених контрагентів позивача, товар в подальшому реалізовувався позивачем іншим підприємствам: ПАТ «САН ІНБЕВ Україна» (договір № 22/05 від 22.05.09 р.); ПП «Білоцерцівська агропромислова група» (договір № 201105 від 23.06.2011 р.); ПАТ «ПОЛТАВПИВО» (договір № 10 від 01.06.2009 р., № 0401/10 від 04.01.2010 р.); ПФ «ГАЛС» (договір № 100111 від 10.01.2011 р.); ФОП ОСОБА_1 (договор № б/н від 05.01.2009 р.); ТОВ «СУРОЖПРОМ ЛТД» (договор № 201101 від 03.01.2011 р.) (т. 1 а.с.213-232).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Хімторгсервіс». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімторгсервіс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімторгсервіс", а саме: № 00001752302, № 00001772302, № 00001782302 від 01.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2012 року.

Суддя Заічко О.В.