Постанова

від 17.07.2012 по справі 5324/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" липня 2012 р. № 2а- 5324/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Мартинчук С.М.,

за участі представника позивача -Архангельського М.Ю. (довіреність б/н від 12.03.2012р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА ПЛЮС" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000832302 від 06 квітня 2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що позивач не погоджується з висновками податкового органу про неможливість здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами та нікчемність укладених правочинів. Позивач вважає, що господарські операції відбулися в повному обсязі, а, отже, позивач правомірно відобразив у податковому обліку господарські операції та в нього виникло право на формування податкового кредиту.. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду не надав. Враховуючи те, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, суд вирішив розглядати справу за відсутності відповідача за наявними доказами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача , встановив наступне

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АВА ПЛЮС" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 174237 Згідно довідки про взяття на облік платника податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова з 26.03.1998р. за 3 1289..

Індустріальною МДПІ м. Харкові (далі - МДПІ) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 та ТОВ «Тех-агроремпоставка»за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 29.03.2012 за №111/23-212/25462351.

На підставі акту перевірки від 29.03.2012 за №111/23-212/25462351 Індустріальною МДПІ м. Харкова було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000832302 від 06.04.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48430,50 грн., в тому числі за основним платежем -32287 грн. та за штрафними санкціями - 16143,5 грн..

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 32287 грн., у т.ч. за грудень 2010 у сумі 19457 грн., вересень 2011 у сумі 12830 грн.

В акті перевірки від 29.03.2012 за №111/23-212/25462351 зазначається про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Промтехноопт»щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно аналізу податкової звітності наданої ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Тех-агроремпоставка», було встановлено, що у контрагентів немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність .

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ "АВА ПЛЮС" з ТОВ «Промтехноопт»судом встановлено наступне.

Між ТОВ "АВА ПЛЮС" та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір купівлі - продажу №0108 від 01.08.2011 р. Предметом зазначеного договору є буклети різнокольорові глянцеві, інструкції для препаратів колаген екстра плюс, коробочки для препаратів КЕП , стікери для продукції ЗАТ "Евалар", баночки для кремів КЕП.

П.п. 1.2 договору № 0108 зазначено, що кількість , найменування , вартість та інші індивідуальні особливості товару вказано у накладних до даного договору.

П.п. 3.1.договору № 0108 закріплено , що відвантаження товару відбувається за рахунок покупця, самовивіз. З пояснень представника позивача встановлено, що транспортування товару здійснено автомобілем директора ТОВ "АВА ПЛЮС" та до матеріалів справи надано копію техпаспорта.

На підтвердження зберігання товару позивачем надано договори оренди 31/2011 від 04.05.2011 року та № 2/2011 від 04.05.2011 року.

Між ТОВ "АВА ПЛЮС" та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір виконання робіт №0108- Р від 01.08.2011 р. Предметом зазначеного договору є здійснити расфосовку препаратів по картонним упаковкам (коробкам) з вкладеною інструкцією , наклейка стікерів на продукцію ЗАТ "Евалар" .

На підтвердження фактичного виконання договору по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»представником позивача надані видаткова накладна № 153 від 02.09.2011 року, видаткова накладна №198 від 05.09.2011 року, податкова накладна №164 від 02.09.2011 року, податкова накладна № 227 від 05.09.2011 року, акт здачі - прийняття № 198 від 05.09.2011 року, акт приймання - передачі матеріалів від 05.09.2011 року.

Між ТОВ "АВА ПЛЮС" та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір про юридичну допомогу №207 від 25.08.2011 р. Предметом зазначеного договору є надання юридичних консультацій, експертиз, послуг та інше .

На підтвердження фактичного виконання договору про надання юридичних послуг по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»представником позивача надані податкова накладна №897 від 28.09.2011 року, акт прийому - передачі виконаних робіт від 28.09.2011 року.

На підтвердження оплати товару та послуг позивачем надано платіжне доручення № 573 від 25.10.2011 року, № 529 від 19.09.2011 року, № 579 від 03.11.2011 року.

Також надано обігово - сальдові відомості по бухгалтерському рахунку за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ "АВА ПЛЮС" з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "АВА ПЛЮС" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" було укладено договір суборенди №35/1- АР від 01.03.2010 р.

Відповідно до умов зазначеного договору орендатор передає Суборендатору у тимчасове платне користування нежиле приміщення , яке призначається для складу.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження виконання договору №35/1- АР від 01.03.2010 р. надано акт прийму - передачі приміщення від01.03.2010 року, акт прийому - передачі приміщення від 31.12.2010 року, податкова накладна №6595 від 14.12ж.2010 року, податкова накладна №6622 від 24.12.2010 року, податкова накладна № 6627 від 27.12.2010 року, податкова накладна № 6640 від 31.12.2010 року., акт прийому - передачі виконаних робіт від 31.12.2010 року.

На підтвердження оплати послуг позивачем надано платіжне доручення № 264 від 10.12.2010 року, №272 від 14.12.2010 року, № 291 від 24.12.2010 року, №292 від 27.12.2010 року, № 293 від 10.01.2011 року.

Також надано обігово - сальдові відомості по бухгалтерському рахунку за період з грудня 2010 року по березень2012 року.

Усі зазначені документи були надані позивачем до перевірки.

З акту перевірки від 29.03.2012 р. за №111/23-212/25462351 вбачається, що відповідачем не заперечувалося, що копії податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.

З акту перевірки від 29.03.2012 р. за №111/23-212/25462351 вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на фактах, встановлених, зокрема, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки перевірки ТОВ «Промтехноопт»№324/23-03-05/37092055 від 14.12.11 року та в акті перевірки ТОВ "Тех- агроремпоставка" № 707/23-03-05/36457279від 19.04.2011 року.

Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.11 року по справі № 6094/11/2070 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех- агроремпоставка" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про скасування наказу та визнання дій протиправними, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.12 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех- агроремпоставка "задоволено.

В зазначеному рішенні судом встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех- агроремпоставка" , за результатами якої складено акт № 707/23-03-05/36457279від 19.04.2011 року, при відсутності підстав для її проведення.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на час проведення перевірки та складання акту у відповідача були відсутні підстави для врахування висновків акту перевірки ТОВ "Тех- агроремпоставка" № 707/23-03-05/36457279від 19.04.2011 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що висновок податкового органу є таким, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідачем не надано суду доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 593/233/32867008 від 27.02.2012 р.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів , якими обґрунтовує висновки, зроблені в акті перевірки позивача , а саме: докази відсутності контрагентів позивача ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Тех- агроремпоставка", за місцезнаходженням, докази відсутності у контрагентів позивача свідоцтва як платника ПДВ, докази відсутності персоналу.

Суд зазначає, що Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012р. на виконання п.5 ч.5 ст. 107 КАС України відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення проти позову та докази в обґрунтування заперечень, у разі якщо він заперечує проти позовних вимог. Зазначена Ухвала отримана відповідачами, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, однак письмових заперечень від відповідачів не надійшло та доказів на їх підтвердження не надано .

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 3.04.1997 р., податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представника позивача судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ "Тех- агроремпоставка".

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000832302 від 06 квітня 2012 року прийняте всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА ПЛЮС" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення- рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000832302 від 06 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВА ПЛЮС" (адреса:м. Харків, Салтівське шосе, буд. 242,кв.109 ; код ЄДРПОУ 25462351 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,31 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні тридцять одна копійка).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.