Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-5/6822-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-5/6822-2012   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  5011-5/6822-2012 16.07.12 За позовом          Дочірнього підприємства "Герц Україна" до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Тепло" про          стягнення 23 454,30 грн.             Суддя Ломака В.С. Представники сторін: від позивача:     не з'явився; від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Дочірнє підприємство "Герц Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Тепло" про стягнення                    23 454,30 грн., в тому числі 21 408, 47 грн. основного боргу, 1 540, 54 грн. пені, 203, 35 грн. інфляційних втрат та 301, 94 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/6822-2012, розгляд справи призначено на 20.06.2012 р. Ухвалою господарського суду міста від 20.06.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 16.07.2012 р. Представники сторін в судове засідання 16.07.2012 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66  69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України             № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це –складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. У судовому засіданні 16.07.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 18.08.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Торговий договір з дистриб'ютором № 18/08, відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товари, а покупець зобов'язався прийняти товари і сплатити за них на умовах цього договору. Товари постачаються покупцю по узгодженим сторонами цінах, які вказуються у національній валюті України в Специфікаціях та/або інших документах, підписаних обома сторонами (п. 5.1. Договору). Відповідно до п. 5.3. Договору його сторони встановили, що покупець сплачує постачальнику за товари в розмірі 100 %  їх ціни не пізніше 30-ти днів з дати передачі-прийому товарів за накладними, але не  пізніше передостаннього дня звітного періоду (квартал). Згідно з п. 8.4. Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 18.08.2011 р. Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на підставі наступних видаткових накладних: № Г-00002447 від 30.08.2010 р. на суму 24 915, 71 грн., № Г-00002485 від 01.09.2010 р. на суму 3 354, 44 грн.,           № Г-00002851 від 01.10.2010 р. на суму 2 080, 27 грн., № Г-00003530 від 16.11.2010 р.  на суму 324, 38 грн., № Г-00003531 від 16.11.2010 р. на суму 1 062, 19 грн., № Г-00003809 від    09.12.2010 р. на суму 4 743, 07 грн., № Г-00003862 від 15.12.2010 р. на суму 10 552, 33 грн. На вказані видаткові накладні позивачем було виписано відповідачу податкові накладні        № 2051 від 30.08.2010 р. на суму 24 915, 71 грн., № 2085 від 01.09.2010 р. на суму 3 354, 44 грн., № 2419 від 01.10.2010 р. на суму 2 080, 27 грн., № 2960 від 16.11.2010 р. на суму 324, 38 грн.,        № 2961 від 16.11.2010 р. на суму 1 062, 19 грн., № 3193 від 09.12.2010 р. на суму 4 743, 07 грн., № 3250 від 15.12.2010 р. на суму 10 552, 33 грн. В подальшому, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо оплати поставленого йому товару, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі   26 746, 47 грн. 06.12.2011 р. листом за № К-199 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення вказаного боргу в строк до 15.12.2011 р. 08.12.2011 р. сторони підписали Угоду про порядок виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, отриманого ТОВ "Еліт-Тепло" за видатковими накладними № Г-00002447 від 30.08.2010 р. на суму 24 915, 71 грн., № Г-00002485 від 01.09.2010 р. на суму 3 354, 44 грн.,          № Г-00002851 від 01.10.2010 р. на суму 2 080, 27 грн., № Г-00003530 від 16.11.2010 р.  на суму 324, 38 грн., № Г-00003531 від 16.11.2010 р. на суму 1 062, 19 грн., № Г-00003809 від    09.12.2010 р. на суму 4 743, 07 грн., № Г-00003862 від 15.12.2010 р. на суму 10 552, 33 грн., відповідно до  п. 1. якої відповідач зобов'язався сплатити погоджену суму боргу наступним чином: покупець сплачує частину боргу в сумі 5 318, 57 грн. в строк до 20.12.2011 р. Якщо частина боргу в сумі 5 318, 57 грн. буде фактично зарахована на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" в строк до 20.12.2011 р., то залишок боргу в сумі 21 427, 90 грн. має бути сплачений ТОВ "Еліт-Тепло" на користь ДП "Герц-Україна" наступним чином: в строк до 01.02.2012 р. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" має бути зарахована сума 10 713, 95 грн., в строк до 01.03.2012 р. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" має бути зарахована сума          10 713, 95 грн. (п.п. 2.1., 2.2. Угоди). Якщо в строк до 20.12.2011 р. сума 5 318, 57 грн. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" не буде зарахована, то умови п.п. 2.1., 2.2. сторони вважають скасованими з 20.12.2011 р. 22.12.2011 р. відповідач здійснив часткове погашення боргу на суму 5 338, 00 грн. 31.12.2011 р. сторони підписали Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача склало 21 408, 47 грн. Також, під час провадження у даній справі сторони підписали Акт взаємозвірки розрахунків від 05.06.2012 р., яким підтвердили розмір заборгованості відповідача станом на 05.06.2012 р. в розмірі 21 408, 47 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту Угоди про порядок виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, отриманого ТОВ "Еліт-Тепло", сторони в частині боргу, що виник у відповідача перед позивачем, змінили порядок розрахунків, визначений договором, встановивши, що якщо частина боргу в сумі 5 318, 57 грн. буде фактично зарахована на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" в строк до 20.12.2011 р., то залишок боргу в сумі         21 427, 90 грн. має бути сплачений ТОВ "Еліт-Тепло" на користь ДП "Герц-Україна" наступним чином: в строк до 01.02.2012 р. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" має бути зарахована сума 10 713, 95 грн., в строк до 01.03.2012 р. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" має бути зарахована сума 10 713, 95 грн. (п.п. 2.1., 2.2. Угоди). Якщо в строк до 20.12.2011 р. сума 5 318, 57 грн. на поточний рахунок ДП "Герц-Україна" не буде зарахована, то умови п.п. 2.1., 2.2. сторони вважають скасованими з 20.12.2011 р. Оскільки відповідач здійснив часткову оплату в сумі 5 338, 00 грн. лише 22.12.2011 р., дія п. п. 2.1., 2.2. Угоди припинилась з 20.12.2011 р., а відповідно з 20.12.2011 р. відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання з погашення боргу в сумі 21 408, 47 грн. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку. Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України). Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею -  неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Сторони передбачили п. 7.4. Договору, що за несвоєчасне виконання обов'язку з оплати товарів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі  1 540, 54 грн., розрахунок якої є невірним, оскільки він нараховує пеню на суму боргу, до якої включає також інфляційні втрати. Крім того, позивач рахує пеню починаючи з 08.12.2011 р., проте як враховуючи обставини укладення між сторонами Угоди про порядок виконання грошового зобов'язання по оплаті товару від 08.12.2011 р., відповідач є таким, що прострочив зобов'язання з погашення заборгованості лише з 20.12.2011 р., оскільки за її змістом дія п.п. 2.1. та 2.2. Угоди щодо визначення порядку сплати боргу частинами припинилась саме з 20.12.2011 р., у зв'язку з невчасною проплатою платежу в сумі 5 318, 57 грн., проте як до вказаної дати відповідне зобов'язання відповідача було сторонами відстрочене. В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що вона має становити 1 395, 77 грн. Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Позивач нарахував відповідачу 203, 35 грн. інфляційних втрат та 301, 94 грн. 3% річних. При цьому, їх розрахунок також є методологічно невірним в силу невірного визначення початку строку нарахування, невикористання індексів інфляції, які є меншими від одиниці (процес дефляції) та включенні при розрахунку 3 % річних до суми боргу в тому числі інфляційних втрат. Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом інфляційні втрати мають становити 64, 22 грн., 3 % річних 273, 60 грн. Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного. З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Тепло" (02660,                м. Київ, Деснянський район, бульвар Верховної Ради, будинок 34, офіс 12, код ЄДРПОУ 36688646) на користь Дочірнього підприємства "Герц Україна" (02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Луначарського, будинок 10, офіс 168, код ЄДРПОУ 30402235) 21 408 (двадцять одну тисячу чотириста вісім) грн. 47 коп. основного боргу, 1 395 (одну тисячу триста дев'яносто п'ять) грн. 77 коп. пені, 273 (двісті сімдесят три) грн. 60 коп. 3 % річних,   64 (шістдесят чотири) грн. 22 коп. інфляційних втрат та 1 577 (одну тисячу п'ятсот сімдесят сім) грн. 31 коп. витрат по сплаті судового збору. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 19.07.2012 р. Суддя                            В.С. Ломака