Рішення

від 17.07.2012 по справі 5023/2237/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5023/2237/12 вх. № 2237/12

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кадєєва К.М. довіреність №672/11.5.2 від 01.08.11 р.;

відповідача - Самокиш А.В. довіреність №01/05 від 05.06.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл", с. М. Рогань

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Харків оіл" заборгованості за кредитним договором №15.64-37/08-КЛ від 01.07.2008 р. у розмірі 301899,80 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у розмірі 6 038,00 грн.

У судовому засіданні оголошувались перерви: до 13 червня 2012 р. о 12:15; до 16 липня 2012 р. о 12:00; до 17 липня 2012 р. о 10:00.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог за вх.№12638, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України, просить суд виправити описку в п.2 резолютивної частини позовної заяви щодо визначення найменування відповідача, а саме замінити ТОВ "Суперлакомка" на "ТОВ "Торгівельний дім "Харків Оіл". Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Присутній представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий 13.06.2012 р. за вх.№11577, а саме наголошував на тому, що спірний кредитний договір було укладено між ВАТ "ВТБ Банк " та відповідачем, а позовну заяву подано юридичною особою з іншою назвою ПАТ "ВТБ Банк ", про зміну найменування Банку не було повідомлено позичальника, тому відповідно ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитору прав у зобов'язанні. Також представник відповідач заперечував проти періоду нарахування позивачем пені, а саме період перевищував 6 місяців. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні повідомив суд проте, що у місті Донецьку розглядається справа за позовом Банку до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет застави та вважав за неможливе винесення рішення у даній справі, оскільки це може привести до подвійного стягнення однієї та тієї ж заборгованості, але доказів в підтвердження викладених обставин не надав.

Також позивачем разом із позовною заявою та через канцелярію господарського суду Харківської області 28 травня 2012 року була подана заява про забезпечення позову та уточнення до даної заяви, в даних заявах позивач просить накласти арешт на майно та грошові суми належні ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ХАРКІВ ОІЛ" в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 301 899,90 грн. та судових витрат.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Як зазначалося в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": п.3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, 01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", що підтверджується витягом зі статуту та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №725805 від 29.07.2010 р.) (далі по тексту- Банк, або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ХАРКІВ ОІЛ" (далі по тексту - Відповідач, або Позичальник) було укладено Генеральну угоду № 37 (далі по тексту - Угода), згідно з яким Банк на положеннях та на умовах цієї Угоди зобов'язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорах про відкриття акредитиву (далі за текстом кредитні договори), укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.2 Угоди загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.

П. 1.3. Угоди визначено термін її дії по 29 червня 2018 року включно.

01 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк") та Позичальником було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 15.64-37/08- КЛ (далі по тексту - Кредитний договір), згідно з яким Банк на підставі Генеральної угоди № 37 від 01.07.2008 року та на положеннях та умовах цього Кредитного договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі за текстом Кредит) з максимальним загальним лімітом 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок та сплатою процентів, за користування кредитними коштами, в розмірі 22 % (двадцять два) відсотків річних, строком по 01 липня 2011 року.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надав Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної з максимальним загальним лімітом 380 000,00 (триста вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується Меморіальним ордером № ТR.12040.2 від 02 липня 2008 року та випискою по рахунку Позичальника.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так згідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (далі по тексту - Графік) Позичальник користується кредитними коштами по 01.07.2011 року, при цьому суворо дотримуючись установленого графіка.

17 вересня 2011 року між Позивачем та Позичальником було укладено Договір про внесення змін № 1 до Кредитного договору, відповідно до якого п. 1.3. Розділу 1 "предмет договору" Кредитного договору викладено в іншій редакції, доповнено Розділ 1 "предмет договору" кредитного договору п. 1.4 П. 2.2. Розділу 2 "порядок та умови видачі кредиту, мета кредиту" Кредитного договору викладено в іншій редакції. П. 3.1., 3.2., 3.4., 3.5., Розділу 3 "Порядок сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту" викладені в іншій редакції , Розділу 3 доповнено п 3.8., п. 5.6. Розділу 5 "Зобов'язання позичальника" Кредитного договору викладено в іншій редакції, Розділ 5 доповнено п. 5.10. П. 7.1., 7.3. Розділу 7 "Права Банку" Кредитного договору викладено в іншій редакції, розділ 7 доповнено пунктами 7.5., 7.6. П. 8.1. Розділу 8 "Відповідальність сторін та забезпечення виконання зобов'язань Позичальника" Кредитного договору викладено в іншій редакції. Розділ 9 "Заключні положення" Кредитного договору доповнено п. 9.6., 9.7., Розділ 10 "Юридичні адреси і банківські реквізити сторін" Кредитного договору викладено в іншій редакції.

25 лютого 2011 року між Позивачем та Позичальником було укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого, було змінено строк користування кредитом до 01 липня 2012 року та змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

24 червня 2011 року між Позивачем та Позичальником було укладено Договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого, було змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до п. 9.3. кредитного договору. Кредитний договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. На сьогодні кредитний договір діє, так як, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань: не повернув Банку в установлені кредитним договором строки кредитні кошти та нараховані проценти. Підставою для припинення строку дії кредитного договору може бути виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, або відповідне судове рішення (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: строкової заборгованості по кредиту у розмірі 48 484,88 грн., строкової заборгованості за нарахованими процентами за період з 25.04.2012 р. по 07.05.2012 р. становить 2 055,87 грн., простроченої заборгованості по кредиту за період з 02.09.2011 р. по 08.05.2012 року становить 214 608, 48; простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 25.11.2011 року по 24.04.2012 року, становить 21 064,82 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню за прострочення погашення кредиту - 15 414,40 грн.; пеню за прострочення погашення процентів - 21 512,15 грн.; пеню за прострочення погашення комісії - 655, 15 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до п. 8.1. кредитного договору, у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань з повернення Кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Враховуючи вищенаведене суд не приймає заперечення відповідача щодо періоду нарахування пені, оскільки умовами договору сторони погодили, що пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню простроченої заборгованості.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Керуючись вказаними положеннями ЦК України, умовами Кредитного договору, а також враховуючи положення п.6 ст.232 ГК України, ст. 258 ЦК України, Позивач нарахував Відповідачеві пеню на суму прострочених грошових зобов'язань - суми кредиту (кредитної лінії) та процентів за його користування.

Пеня за несвоєчасну сплату кредиту за період з 02.09.2011 року по 08.05.2012 року (включно) становить 11 434,97 (одинадцять тисяч чотириста тридцять чотири грн. 97 коп.).

Пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 03.10.2011 року по 08.05.2012 року (включно) становить 553,17 (п'ятсот п'ятдесят три грн.. 17. коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Керуючись наведеною нормою, Позивач здійснив нарахування 3% річних та встановленого індексу інфляції на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом.

3 % (три проценти) річних за весь час прострочення сплати кредиту за період з 02.09.2011 року по 08.05.2012 року (включно) складає - 2 236,49 грн.

3 % (три проценти) річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 03.10.2011 року по 08.05.2012 року (включно) складає 109,03 грн.

Сума індексу інфляції по сплаті кредиту за період з вересня 2011 року по березень 2012 року становить 1 300,30 грн.

Сума індексу інфляції по сплаті процентів за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року становить 51,79 грн.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання про забезпечення позову, враховуючи уточнення від 28.05.2012 р. до даної заяви - відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ХАРКІВ ОІЛ" (62482, Харківська область. Харківський район, с. Мала Рогань, вул. Західна, буд. 12, корпус А, квартира 24, код ЄДРПОУ 34784767) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66 ,р/р 37396000002100, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) заборгованість в сумі, що становить 301 899,80 грн. (триста одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 80 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ХАРКІВ ОІЛ" (62482, Харківська область. Харківський район, с. Мала Рогань, вул. Західна, буд. 12, корпус А, квартира 24, код ЄДРПОУ 34784767) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Харківська регіональна дирекція" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66, р/р 64998000100600, МФО 321767, ЄДРПОУ 14359319) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 038,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/2237/12

Повне рішення складене 20 липня 2012 року.