Рішення

від 11.07.2012 по справі 5011-51/6485-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/6485-2012 11.07.12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-51/6485-2012 11.07.2012 р.

За позовом Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр «Ентоні»

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Скакун О.М.

від позивач: Баранов М.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр «Ентоні» про розірвання договору оренди земельної ділянки між вул. Івана Неходи та вул. Привітної у Солом'янському районі

м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:169:0024, загальною площею 0,4309 га, загальною вартістю 3 064 789,63 грн. №72-6-00237 від 13.01.2005 року та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентоні»повернути вказану земельну ділянку. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням умов договору оренди №72-6-00237 від 13.01.2005 року в частині сплати орендних платежів та бездіяльністю відповідача щодо здійснення забудови спірної земельної ділянки у передбачений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

11.06.2012 року о 16:20 год. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких підтримав заявлені прокуратурою вимоги та просив суд задовольнити позов.

У даному судовому засіданні представник прокуратури підтримав заявлені вимоги. Разом з тим, подав суду заяву, в якій зазначив, що пред'являючи позов, у його прохальній частині було допущено помилку стосовно дати укладення договору, а саме помилково зазначено датою укладення договору 13.01.05р., в той час як вірною є дата 23.12.04р. Тож, прокурор уточнив пред'явлені вимоги і просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.12.04р., зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської місткої ради (Київської міської державної адміністрації 13.01.05р. №72-6-00237.

При цьому пояснив суду, що дата 13.01.05р. є датою державної реєстрації спірного договору.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення прокурора, суд приходить до висновку, що подана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Ухвали Господарського суду міста Києва у даній справі направлялись на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р.

№ 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих прокуратурою та позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 11.07.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2004 року Київською міською радою прийнято рішення №294/1504 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "ЕНТОНІ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземними гаражами між

вул. Івана Неходи та вул. Привітною у Солом'янському районі м. Києва».

23.12.2004 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр «Ентоні»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 27.05.2004 р. за №294/1504 в редакції рішення Київської міської ради від 30.09.2004 р. за №550/1960 зобов'язався передати, а відповідач -прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, площею 0,4309 га, що знаходиться між вул. Івана Неходи та вул. Привітної у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:169:0024, загальною вартістю 3 064 789,63 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземними гаражами на п'ятнадцять років.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва встановлюється в розмірі 1,5 (однієї цілої і п'яти десятих) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Після здачі об'єкта в експлуатацію орендна плата встановлюється у розмірі 0,03 (нуль цілих і трьох сотих) відсотка від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду та 2 (двох) відсотків від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд нежитлового фонду.

Згідно з п. 4.5. договору орендна плата вносить орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця за вказаними в договорі реквізитами.

Відповідно до п. 8.1 договору позивач має право вимагати від відповідача, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором, своєчасного внесення орендної плати, дострокового розірвання цього договору.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору, акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Згідно з п. 11.4 договору останні може бути розірваний, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку, за ініціативою позивача, із звільненням останнього від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених в п. 8.4 цього договору;

У відповідності до п. 11.8 договору у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

Як зазначається у п. 12.2 договору, у разі невиконання відповідачем його умов та обов'язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Разом з тим п. 12.3 договору передбачено, що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

23.12.2004 року вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано в реєстрі за №1212.

13.01.2005 року договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 72-6-00237.

13.01.2005 року у відповідності до умов договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004 року позивач за актом приймання-передачі земельної ділянки передав, а відповідач прийняв земельну ділянку, площею 0,4309 га, що знаходиться між вул. Івана Неходи та вул. Привітної у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:169:0024, загальною вартістю 3 064 789,63 грн.

14.03.2012 року на виконання запиту Прокуратури Солом'янського району міста Києва заступником начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на підставі відомостей, що містяться в районних інформаційних базах, було надіслано лист №430/9/29-007 з інформацією щодо сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою яка знаходиться між вул. Івана Неходи та

вул. Привітної у Солом'янському районі м. Києва, в якому зазначалось, що у 2011 році відповідачем було сплачено 788,00 грн.

14.06.2012 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:169:0024, що знаходиться між вул. І. Неходи та вул. Привітною у Солом'янському районі міста Києва, за результатами якої складено акт №963/09, у якому зазначається, що земельна ділянка площею 0,4309 га не огороджена, на ділянці експлуатуються приватні гаражі, капітальна споруда, спортивний майданчик. Будівельні роботи на ділянці не ведуться.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідач не використовує земельну ділянку, що знаходиться між вул. Івана Неходи і вул. Привітної у Солом'янському районі міста Києва за призначенням, що є порушенням умов договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. щодо забудови вищевказаної земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору та, крім того, систематично не сплачує орендну плату.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі»відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі»до істотних умов договору оренди земельної ділянки відносить, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі»орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі»встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Як зазначається у ст. 25 Закону України «Про оренду землі»орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 17.05.2011 р. у п. 2.20 якої зазначається, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.23. вказаної постанови визначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленим договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проаналізувавши зміст договору, суд встановив, що земельна ділянка за спірним договором була передана відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземними гаражами, яке мало бути закінчене не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору і за користування якою відповідач зобов'язаний був вносити орендну плату в строки, обсягах і порядку, визначеному умовами договору.

Тож, цілком очевидно, що укладаючи договір оренди земельної ділянки, позивач розраховував на вчасну сплату відповідачем орендних платежів та використання земельної ділянки за цільове призначенням. Тож, суд погоджується, що не виконуючи взяті на себе зобов'язання, відповідач істотно порушив умови договору.

Також суд звертає увагу на те, що положеннями договору, зокрема, п. 8.4, встановлений обов'язок відповідача завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

В той же час, відповідачем не надано суду доказів вчинення ним дій, спрямованих на належне виконання умов договору оренди земельної ділянки від

23.12.2004 р. щодо забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:169:0024, що знаходиться між вул. І. Неходи та вул. Привітною у Солом'янському районі міста Києва або доказів, які б давали підстави суду можливість прийти до висновку про відсутність вини відповідача в цій частині.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наведеного вище випливає, що у разі наявності заперечень відповідач повинен довести їх згідно з вимогами ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідач жодних заперечень на доводи прокуратури не навів, права на участь і захист своїх інтересів в суді не реалізував. Клопотань, в тому числі, про витребування доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем заявлено не було.

Враховуючи все вищенаведене, а також беручи до уваги, що оскільки відповідачем не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р., та оскільки такі порушення є підставою для розірвання договору, заявлені вимоги прокурора в частині розірвання договору підлягають задоволенню.

Що ж до вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:169:0024, що знаходиться між

вул. І. Неходи та вул. Привітною у Солом'янському районі міста Києва суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі»у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У відповідності до п. 11.8 договору у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

Тож, враховуючи, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є розірваним, з огляду на те, що у зв'язку із розірванням договору відповідач втратив статус орендаря, суд вважає позов прокурора Солом'янського району міста Києва в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр»повернути позивачу вищезазначену земельну ділянку обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 року, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр Ентоні» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г, код ЄДРПОУ 31451424) та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 13.01.2005 р. за № 72-6-00237.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр Ентоні»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г, код ЄДРПОУ 31451424) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,4309 га, що знаходиться між вул. Івана Неходи та вул. Привітної у Солом'янському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:72:169:0024, загальною вартістю 3 064 789,63 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний центр Ентоні»(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-Г, код ЄДРПОУ 31451424), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073, 00 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.07.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.