Рішення

від 16.07.2012 по справі 5011-33/7929-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/7929-2012 16.07.12

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського

району електричних мереж

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ"

про стягнення 91 035,87 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Марченко О.В.-представник за довіреністю № 3615/09-06 від 19.06.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ" про стягнення 91 035,87 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.08.2011 року між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ" (далі - відповідач) укладено договір № 979 про постачання електричної енергії до об'єктів електроспоживання відповідача, що знаходяться за адресою: м. Ватутіне вул. Індустріальне шосе, 1.

Відповідно до умов п.2.2.2 договору, позивач зобов'язувався відпускати відповідачу електроенергію, як різновид товару, в межах та обсягах, визначених договором, а відповідач згідно п.п.2.3.3.-2.3.4. договору зобов'язувався щомісячно сплачувати кошти за спожиту електроенергію та втрати від реактивної складової електричної енергії, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно умов договору.

Внаслідок невиконання умов договору, у відповідача за період з 27.06.2011 року по 10.02.2012 року утворився борг за спожиту активну електроенергію на суму 84 729,53 грн. Крім того, в період з 27.01.2012 року по 10.02.2012 року утворився борг за спожиту реактивну електроенергію на суму 1 429,16 грн.

30.01.2012 року відповідачу направлено попередження про припинення електропостачання з 10.02.2012 року, а 10.02.2012 року згідно наряду № 512, електропостачання до об'єкту відповідача було припинено.

20.03.2012 року відповідачу було направлено претензію за вих. № 466 разом з рахунками до оплати, проте відповіді позивач не отримав.

Згідно п. 7 додатку № 3 до договору, у випадку несвоєчасних розрахунків відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулась до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ" заборгованості за активну електроенергію в розмірі 84 729,53 грн., пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 3 878,94 грн., інфляційні витрати за активну електроенергію в розмірі 172,71 грн., 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 762,45 грн., а також заборгованості за реактивну електроенергію в розмірі 1 429,16 грн., пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в розмірі 52,64 грн. та 3 % річних за реактивну електроенергію в розмірі 10,43 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2012 року порушено провадження у справі № 501-33/7929-2012, розгляд справи призначено на 03.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 16.07.2012 року.

В судове засідання 16.07.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію в розмірі 84 729,53 грн., пеню за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 3 878,94 грн., інфляційні витрати за активну електроенергію в розмірі 172,71 грн., 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 762,45 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 1 429,16 грн., пеню за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в розмірі 52,64 грн. та 3 % річних за реактивну електроенергію в розмірі 10,43 грн., а також 1 820,72 грн. судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до статті 75 ГПК України , справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011 року між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в особі Звенигородського району електричних мереж (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ " (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 979 (далі - договір).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(нова редакція), затвердженого рішенням чергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(протокол № 16 від 15.08.2011 року), публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3520 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Положеннями п. 2.3.4. договору встановлений обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

У відповідності до п. 4. додатку № 4 до договору, розрахунковим періодом за активну та реактивну електричну енергію та інші платежі вважається період часу з 27 числа минулого місяця по 27 число поточного місяці за який визначається обсяг спожитої електроенергії.

Відповідно до п. 5. додатку № 4 до договору встановлено, що споживачі здійснюють повну поточну оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період:

- платежем 100 % від заявленого обсягу до 5 числа календарного місяця та остаточним розрахунковим протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду за фактичними показниками розрахункових засобів обліку. У разі невиконання оплаченого заявленого обсягу виконується коригування суми попередньої оплати на наступний розрахунковий період. Період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця) і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф який діяв на кінець розрахункового періоду.

Плата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії здійснюється споживачем згідно виставленого рахунку протягом п'яти днів після закінчення розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього за період з 27.01.2011 року по 10.02.2012 року виникла заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію в розмірі 84 729,53 грн. та за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 1 429,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

30.01.2012 року на адресу відповідача направлено попередження про припинення електропостачання з 10.02.2012 року, а 10.02.2012 року згідно наряду № 512, електропостачання до об'єкту відповідача було припинено.

20.03.2012 року відповідачу направлено претензію за вих. № 466 разом з рахунками до оплати, проте зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 979 від 01.08.2011 року у відповідача перед позивачем за активну електричну енергію в розмірі 84 729,53 грн. та за реактивну електроенергію в розмірі 1 429,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 3 878,94 грн., пеню за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в розмірі 52,64 грн., інфляційні витрати за активну електроенергію в розмірі 172,71 грн., 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 762,45 грн. та 3 % річних за реактивну електроенергію в розмірі 10,43 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7. додатку 4 до договору, у разі несвоєчасних розрахунків споживач на момент погашення заборгованості сплачує електропостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми не виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії, враховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується електропостачальною організацією, починаючи з першого дня після дати розрахунку, що наведені в пунктах 5 і 6.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Суд встановив, що розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат за активну електроенергію, наданий позивачем є не вірним, а саме не вірно визначено період нарахування.

Таким чином суд наводить власний розрахунок пені та 3 % річних за активну електроенергію:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 57570.37 02.02.2012 -03.03.2012 31 7.7500 % 0.042 %* 755.81 27159.16 04.03.2012 -22.03.2012 19 7.7500 % 0.042 %* 218.53 27159.16 23.03.2012 -31.05.2012 70 7.5000 % 0.041 %* 779.16 Всього: 1 753.50 Розрахунок 3 % річних:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 57570.37 02.02.2012 - 03.03.2012 31 3 % 146.69 27159.16 04.03.2012 - 31.05.2012 89 3 % 198.67 Всього: 345.36

Розрахунок інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 02.02.2012 - 03.03.2012 57570.37 1.002 115.14 04.03.2012 - 31.05.2012 27159.16 1.000 0.00 Всього: 115.14 З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 979 від 01.08.2011 року про постачання електричної енергії, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 1 753,50 грн., інфляційних витрат за активну електроенергію в розмірі 115,14 грн. та 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 345,56 грн. за власним розрахунком, та погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в розмірі 52,64 грн. та 3 % річних за реактивну електроенергію в розмірі 10,43 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 2 125,44 грн., інфляційних витрат за активну електроенергію в розмірі 57,57 грн. та 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 417,09 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЯСТОРГ" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, ідентифікаційний код 37445421) на користь публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, ідентифікаційний код 22800735) в особі Звенигородського району електричних мереж (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Піонерська, 87, ідентифікаційний код 25204637) заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 84 729 (вісімдесят чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 53 коп., пеню за несвоєчасну оплату активної електроенергії в розмірі 1 753 (одна тисяча сімсот п'ятдесят три) грн. 50 коп., інфляційні витрати за активну електроенергію в розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 14 коп., 3 % річних за активну електроенергію в розмірі 345 (триста сорок п'ять) грн. 36 коп., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн. 16 коп., пеню за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії в розмірі 52 (п'ятдесят дві) грн. 64 коп. та 3 % річних за реактивну електроенергію в розмірі 10 (десять) грн. 43 коп., а також судовий збір в розмірі 1 768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.07.2012 року

Суддя С.М. Мудрий