Рішення

від 20.07.2012 по справі 5011-67/8655-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/8655-2012 20.07.12

За позовомМалого приватного підприємства "Пласкоп" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" простягнення 51 827,70 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Міла-Поляков Д.П. від відповідача:Хромичкіна І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство "Пласкоп" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (надалі - "Товариство") про стягнення 51 827,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на транспортне обслуговування №UA036/03/11 від 16.03.2011 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 45 843,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені 3 188,03 грн., 3% річних у розмірі 1 555,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 240,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.07.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій визнала, в іншій частині позовних вимог заперечувала у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 р. між Підприємством (перевізник) та Товариством (експедитор) укладено договір на транспортне обслуговування №UA036/03/11 (надалі -"Договір").

Згідно із п. 1 Договору за даним договором перевізнику здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором, а експедитор бере на себе зобов'язання оплачувати послуги перевізнику в порядку і на умовах, викладених в даному договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника -зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка -замовлення на перевезення вантажу повинна биту складена у письмовій формі і скріплена печатками перевізника та експедитора. Сторони визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв'язку.

Із змісту п. 2.1.5 Договору вбачається, що експедитор зобов'язаний оплатити перевізник у вартість транспортних послуг, яка зазначається у заявці на перевезення вантажів.

Відповідно до п. 2.2.9 Договору вважається, що перевізник виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого екземпляру СМR або товарно-транспортної накладної без зауважень вантажоотримувача.

Положеннями п. 3.2 Договору визначено, що вартість послуг перевізника, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказуються в заявках.

Згідно п.п. 4.2, 4.3 Договору оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів -рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт та оригіналу СМR. Оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2 Договору. Банківські витрати по переведенню коштів перевізнику відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено у заявці.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 р.

14.07.2011 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу №500-263/11 (надалі -"Заявка №1"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту Doumen za Saint Roman 30470, Aimargues -м. Ворзель, Київська обл.

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 3 250,00 євро в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку/довідки про транспортні витрати, строк сплати після розвантаження автомобілю.

На виконання умов Договору та Заявки №1, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Doumen za Saint Roman 30470, Aimargues -м. Ворзель, Київська обл. на загальну суму 3 250,00 євро (в еквіваленті по курсу НБУ на день виставлення рахунку становить 36 843,60 грн.), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №583 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №156 від 22.07.2011 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру №156 від 22.07.2011 р. на суму 36 843,60 грн.

Відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг з перевезення вантажів по за заявкою на перевезення вантажу №500-263/11 від 14.07.2011 р. по рахунку -фактурі №156 від 22.07.2011 р. перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

27.07.2011 р. сторонами було складено заявку на перевезення вантажу №500-296/11 (надалі -"Заявка 2"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту Doumen za Saint Roman 30470, Aimargues -м. Ворзель, Київська обл.

Відповідно до умов Заявки №2 вартість перевезення становить 3 250,00 євро в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку/довідки про транспортні витрати, строк сплати після розвантаження автомобілю.

На виконання умов Договору та Заявки №2, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Doumen za Saint Roman 30470, Aimargues -м. Ворзель, Київська обл. на загальну суму 3 250,00 євро (в еквіваленті по курсу НБУ на день виставлення рахунку становить 36 850,93 грн.), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №598 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №176 від 09.08.2011 р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру №176 від 09.08.2011 р. на суму 36 850,93 грн.

Відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг з перевезення вантажів за заявкою на перевезення вантажу №500-296/11 від 27.07.2011 р. по рахунку -фактурі №176 від 09.08.2011 р. перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 12 850,93 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 13.10.2011 р.

01.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №1-7, за змістом якої просив перерахувати останнього суму залишку неоплаченої вартості послуг з перевезення вантажу у термін до 07.06.2012 р. в розмірі 55 843,60 грн., а також пеню у розмірі 3 138,95 грн., 3% річних у розмірі 1 495,35 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 240,57 грн. Однак відповідач відповіді не направив, а грошові кошти не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів за заявками №1 та №2, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 45 843,60 грн.

Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR).

Надання позивачем послуг відповідачу за Заявкою №1 на суму 36 843,60 грн. та Заявкою №2 на суму 36 850,93 грн. на підставі Договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними СМR №583 та №598 (в т.ч. відміткою про одержання вантажу в графі 24), а також підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №156 від 22.07.2011 р. та №176 від 09.08.2011 р.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Заявки №1 вартість перевезення вантажу становить 3 250,00 євро (в еквіваленті по курсу НБУ на день виставлення рахунку становить 36 843,60 грн.).

Як вбачається, із матеріалів справи, відповідач частково сплатив вартість послуг з перевезення вантажу за заявкою №1 у розмірі 15 000,00 грн.

Відтак, заборгованість відповідача по сплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за Заявкою №1 становить 21 843,60 грн. (36 843,60 грн. -15 000,00 грн.)

Згідно Заявки №2 вартість перевезення вантажу становить 3 250,00 євро (в еквіваленті по курсу НБУ на день виставлення рахунку становить 36 850,93 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково сплатив вартість послуг з перевезення вантажу за заявкою №2 у розмірі 12 850,93 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу за Заявкою №2 у розмірі 24 000,00 грн. (36 850,93 грн. -12 850,93 грн.)

Таким чином, загальна заборгованість відповідача на підставі Договору за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за Заявками №1 та №2 становить 45 843,60 грн. (заборгованість за Заявкою №1 у розмірі 21 843,60 грн. + заборгованість за Заявкою №2 у розмірі 24 000,00 грн.).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом Заявок вбачається, що строк оплати настає після 10 днів з моменту розвантаження автомобілю.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних СМR №583 та №598 за перевезенням на підставі Заявки №1 вантаж розвантажено 01.08.2011 р. на підставі Заявки №2 вантаж розвантажено 10.08.2011 р.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи термінів визначених Заявками та фактичним розвантаженням вантажу, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 45 843,60 грн. на підставі Договору та Заявок за надані послуги по перевезенню вантажу. Вказана заборгованість відповідачем визнана, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 45 843,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 188,03 грн. нарахованої від суму заборгованості за заявкою №1 за період з 11.08.2011 р. по 20.08.2011 р. та від суми загальної заборгованості (73 694,53 грн.) за заявками №1 та №2 за період з 21.08.2011 р. по 11.02.2012 р. з урахуванням оплати послуг з перевезення у жовтні 2011 р. у розмірі 12 850,93 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з 11.08.2011 р. по 11.02.2012 р.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та часткової сплати вартості послуг з перевезення у жовтні та лютому 2012 р., розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4 857,60 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 555,50 грн. за заявкою №1 за період з 11.08.2011 р. по 20.08.2011 р. та від суми загальної заборгованості 73 694,53 грн. за заявками №1 та №2 за період з 21.08.2011 р. по 13.10.2012 р. з урахуванням оплати послуг з перевезення у жовтні 2011 р., від суми заборгованості у розмірі 60 843,60 грн. за період з 14.10.2011 р. по 09.02.2012 р. з урахуванням платежу здійсненого у лютому 2012 р., від суми заборгованості у розмірі 55 843,60 грн. з 10.02.2012 р. по 01.06.2012 р. з урахуванням платежу здійсненого у червні 2012 р. та від суми заборгованості у розмірі 45 843,60 грн. за період з 02.06.2012 р. по 25.06.2012 р.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 1 240,57 грн. за прострочення грошового зобов'язання по сплаті послуг з перевезення вантажу у період з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. з урахуванням часткового внесення платежів по погашенню заборгованості.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних, що пядлягає стягненннню з відповідача становить 1 561,55 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 657,21 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 583,36 грн. необхідно відмовити оскільки вони обраховані не вірно.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн.

Дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Згідно ст. 4 та ст. 5 Закону «Про адвокатуру», адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України віднесено до незалежної професійної діяльності, якою є участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів , аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивачем в підтвердження надання адвокатських послуг надано суду Договір А 06-12 про надання юридичних послуг від 31.05.2012 р. укладений між ним та адвокатом Міла-Поляков Д.П., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 24.01.2008 р., свідоцтва про державну реєстрацію №3940-з від 20.03.2001 р. суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особи, та є платником єдиного податку, а також довіреність на представництво інтересів позивача, яку видано Міла-Поляков Д.П. на виконання зазначеного контракту.

Таким чином, правова допомога надавалась Міла-Поляков Д.П. як суб'єктом підприємницької діяльності, а не як адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 24.01.2008 р.

Згідно п. 6.1 Договору А 06-12 про надання юридичних послуг розмір винагороди виконавця за надані послуги з підготовки та оформлення позовної заяви з предмету спору, визначеного п. 1.1 Договору, а також участь у розгляді данної справи за вказаною заявою під час провадження у господарському суді першої інстанц3ії сторони погодили у сумі 5 000,00 грн. без ПДВ.

В підтвердження сплати позивачем адвокатських витрат надано до матеріалів справи, платіжне доручення №312 від 10.07.2012 р. на загальну суму 5 000,00 грн. відповідно до якого перераховано кошти за юридичні послуги. Кошти перераховано на рахунок отримувача ПП Міла-Поляков Д.П.

Отже, Міла-Поляков Д.П. виступає у відносинах із позивачем в двох різних статусах, як адвокат надає правові послуги та як суб'єкт господарювання отримує від довірителя кошти.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 5 000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 45 843,60 грн., пені у розмірі 3 188,03 грн., інфляційних збитків у розмірі 657,21 грн. та 3% річних у розмірі 1 555,50 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства "Пласкоп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А; ідентифікаційний код 36058165) на користь Малого приватного підприємства "Пласкоп" (81130, Львівська область, с. Сокільники, вул. С. Стрільців, 280; ідентифікаційний код 22418757) суму основного боргу у розмірі 45 843 (сорок п'ять вісімсот сорок три) грн. 60 коп., пеню у розмірі 3 188 (три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 03 коп., інфляційні збитки 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 1 555 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 20.07.2012 р.