Рішення

від 19.07.2012 по справі 5019/867/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2012 р. Справа № 5019/867/12

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АХК"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід"

про стягнення 242 960 грн. 25 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Голубок Т.В. (довіреність б/н від 10.04.2012р.).

Від відповідача: Герус Ю.А. (доручення № 217 від 08.09.2011р.).

В судовому засіданні 10.07.2012р. оголошувалася перерва до 19.07.2012р.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АКХ" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід" про стягнення 200 393 грн. 60 коп. заборгованості, 14 948 грн. 46 коп. інфляційних, 9 454 грн. 73 коп. 3% річних та 18 163 грн. 46 коп. пені.

10.07.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому заявляє про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 200 393 грн. 60 коп., інфляційних в сумі 14 948 грн. 46 коп., річних в сумі 9 454 грн. 73 коп. та пені в сумі 425 грн. 49 коп., в задоволенні пені в сумі 17 737 грн. 96 коп. просить відмовити.

В судовому засіданні 19.07.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві, представник відповідача визнав позовні вимоги частково з підстав вказаних у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємством "Наша Україна" (що пізніше було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід") (покупець) було укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва №20/08/2010-01ззр (надалі - Договір; а.с. 19-21), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва. Загальна кількість, найменування, ціна та інші умови поставки визначаються специфікаціями (пункт 1.2. Договору).

Згідно із специфікацією до Договору № 1 від 20.08.2010р. (а.с. 22) позивач зобов'язувався поставити відповідачу засоби захисту рослин Квазар у кількості 1300 літрів на загальну суму 97 702 грн. 80 коп.. Строк поставки товару згідно вказаної специфікації № 1 - до 30.09.2010р., а також встановлено строк та порядок оплати товару відповідачем: попередня авансова оплата у розмірі 20% та оплата 80 % до 01.12.2010р..

Згідно із специфікацією до Договору № 2 від 25.08.2010р. (а.с. 23) позивач зобов'язувався поставити відповідачу засоби захисту рослин Рекс Дуо у кількості 710 літрів на загальну суму 202 690 грн. 80 коп.. Строк поставки товару згідно вказаної специфікації № 2 - до 30.09.2010р., а порядок та строк оплати товару відповідачем - 20% попередня авансова оплата до 18.09.2010р. та 80% до 01.12.2010р..

На виконання умов Договору та специфікацій позивач поставив відповідачу товар, а відповідач отримав його на загальну суму 300 393 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними № 257 від 21.08.2010р., № 282 від 01.09.2010р. та довіреностями № 158 від 21.08.2010р., № 170 від 01.09.2010р. (а.с. 24-27).

Відповідач в свою чергу, в порушення умов Договору, частково сплати за отриманий товар в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 28), не оплаченим залишився товар в сумі 200 393 грн. 60 коп..

11.05.2012р. позивачем було направлено відповідачу вимогу від 10.05.2012р. про сплату заборгованості в сумі 200 393 грн. 60 коп. (а.с. 30; доказ отримання а.с. 31). Дана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 200 393 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 8.4.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день про строчки.

На підставі пункту 8.4.1. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.12.2010р. по 02.06.2011р. в розмірі 18 163 грн. 46 коп. (розрахунок а.с. 8).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу інфляційні за період з 02.12.2010р. по 30.06.2011р. в розмірі 14 948 грн. 46 коп. та 3% річних за період з 02.12.2010р. по 28.05.2012р. в розмірі 9 454 грн. 73 коп. (розрахунок а.с. 8).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач у відзиві на позов заявив про застосування строку позовної давності в один рік до штрафних санкцій.

Відповідно до статей 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина 2 статті 258 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням вказаних норм ЦК України та ГК України перебіг позовної давності щодо нарахованої пені почався з 02.12.2010р. (день коли зобов'язання мало бути виконаним) та закінчився 02.06.2012р..

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 29.05.2012р., а відтак, з урахуванням вищевикладеного, позивачем не пропущено строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені за період з 29.05.2011р. по 02.06.2011р., що становить 425 грн. 49 коп.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що на підставі ст.ст. 11, 258, 261, 267, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 393 грн. 60 коп. заборгованості, 14 948 грн. 46 коп. інфляційних, 9 454 грн. 73 коп. 3% річних та 425 грн. 49 коп. пені, які стверджуються Договором, та іншими матеріалами справи, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17 737 грн. 97 коп. суд відмовляє в зв'язку з спливом строку позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На відповідача, відповідно до частин 2 статті 49 ГПК України покладаються судовий збір в розмірі 4 859 грн. 20 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Захід" (35622, Рівненська область, Дубенський район, с. Привільне, вул. Грушевського, буд. 6, код ЄДРПОУ 33246716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АХК" (01133, м. Київ, Печерський район, вул. Кутузова, буд. 13, офіс 501, код ЄДРПОУ 35427552) -200 393 грн. 60 коп. заборгованості, 14 948 грн. 46 коп. інфляційних, 9 454 грн. 73 коп. 3% річних, 425 грн. 49 коп. пені та 4 859 грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "20" липня 2012р..