Рішення

від 17.07.2012 по справі 5020-695/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року справа № 5020-695/2012

За позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, будинок 16) ,

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044)

до Приватного підприємства "Гавань"

(99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 12, ідентифікаційний код 23439572)

про стягнення 207413,23 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор (Прокурор Гагарінського району міста Севастополя) -Алісов О.В. прокурор відділу прокуратури, посвідчення від 04.04.2012 № 25;

Позивач (Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) -Тельнова К.П., представник, довіреність від 05.01.2012 б/н;

Відповідач (ПП "Гавань") -не з'явився

.

Суть спору:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Приватного підприємства "Гавань" про стягнення 207413,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №1-09 від 20.01.2009 в частині належної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою від 20.06.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 03.07.2012.

У судове засідання 03.07.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцев, про причини нез'явлення не сповістив.

До початку судового засідання позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в іншому судовому процесі (вх. 5832/12 від 02.07.2012).

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався 03.07.2012 до 17.07.2012.

У судове засідання 17.07.2012 відповідач явку уповноваженого представника у не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.07.2012 прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Гавань"(орендар) був укладений договір

№ 1-09 оренди нерухомого майна (надалі Договір, арк. с. 5-6)

Відповідно до п. 1.1. цього договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення, розташовані в цокольному поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальною площею 162,80 кв.м, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Михайлівська, 19, що знаходяться на балансі КП "Житлосервіс-13"(надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою станом на 30.09.2008 -278 632,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт оренди використовується для розміщення магазину продтоварів та закусочної, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата складає 4 666,67 грн. за першій місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата сплачується орендарем у сумі 4666,67 грн. щомісячно.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.

Надмірно внесена сума орендної плати підлягає заліку в рахунок наступних платежів (п. 3.7 Договору).

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, зокрема оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 30.12.2013.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

Актом прийому передачі орендованого майна від 20.01.2009, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна орендодавцем орендарю (арк.с. 7).

Неналежне перерахування орендної плати за період з грудня 2011 року по

травень 2012 року (відповідно до розрахунку позивача (арк.с. 9) і стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 35 979,29 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив доказів оплати заборгованості за період з грудня 2011 по травень 2012. Отже, судом встановлено, що він припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Гавань" заборгованості по орендній платі в розмірі 35 979,29 грн такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця крім збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 158,12 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 2 275,70 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вданому випадку згідно з пунктом 8.6. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 2 275,70 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі

168 000,12 грн. , враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення оплати складає більш ніж 60 календарних днів, Орендатор сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин , суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру штрафу вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також суд приймає до уваги те, що порушення відповідачем зобов'язання не спричинило збитків іншим учасникам господарських відносин, а розмір заявленого до стягнення штрафу є надмірно великим порівняно з сумою заборгованості. Тому суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 10000 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 49 413,11 грн. , з яких: 35 979,29 грн. -сума основного боргу, 2 275,70 грн. - 30% річних, 1 158,12 грн. -пеня, 10 000,00 грн - штраф.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 4 148,26 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гавань" (99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 12, ідентифікаційний код 23439572) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму боргу в розмірі 49 413,11 грн з яких: 35 979,29 грн. -сума основного боргу, 2 275,70 грн. - 30% річних, 1 158,12 грн. -пеня, 10 000,00 грн - штраф , перерахувавши означену суму до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Гавань" (вул. Богданова, 12, м.Севастополь, 99016, код ЄДРПОУ 23439572, р/р 26009099158800 в АКИБ "Укрсиббанк"м. Харків МФО 351005) в доход державного бюджету Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету -22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України)"суму судового збору у розмірі 4 148,26 грн. (чотири тисячі сто сорок вісім грн., 26 коп).

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.2012.

Суддя О.С. Погребнякебняк