Рішення

від 18.07.2012 по справі 5020-745/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року справа № 5020-745/2012

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши позовну заяву

Севастопольського транспортного прокурора

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради,

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),

комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради

(99011, м Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до приватного підприємства "Морепром"

(99009, м. Севастополь, вул. Портова, 17)

про стягнення заборгованості у розмірі 6 082,89 грн

За участю:

прокурора - Алісова О.В., посвідчення № 25 від 04.04.2012;

представника позивача (комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради) - Іванова П.П., довіреність № 7654 від 28.12.2011;

представник позивача (Севастопольської міської Ради) - не з'явився;

представник відповідача - не з'явився, -

суть справи:

Севастопольський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, в особі комунального підприємства „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства «Морепром»про стягнення заборгованості у розмірі 6 082, 89 грн, з яких: 5 627,14 грн - заборгованість зі сплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1787 від 24.10.2006; 379,16 грн -пеня; 3,21 грн - збитки від інфляції; 73,38 грн - 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 6, 9, 12, 13, 24 Закону України «Про теплопостачання», статтю 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», умови договору купівлі-продажу теплової енергії № 1787 від 24.10.2006, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо здійснення розрахунків за отриману теплову енергію за період з листопада 2011 року по червень 2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 18.07.2012.

У судовому засіданні 18.07.2012 прокурор та представник позивача - комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник позивача -Севастопольської міської Ради у судове засідання 18.07.2012 не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з великою завантаженістю фахівців, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження, - вулиця Портова, будинок 17, місто Севастополь, 99009, яка відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 10), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач -приватне підприємство «Морепром»був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Крім того, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність представників позивача -Севастопольської міської Ради та відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення прокурора та представника позивача -комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2006 між приватним підприємством "Морепром" (покупцем) та комунальним підприємством „Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (продавцем) був укладений договір № 1787 купівлі-продажу теплової енергії (далі -договір) (а.с. 11-13), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1 договору).

В розділі 2 договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію, а саме, відповідно до пункту 2.1 договору був встановлений тариф за одиницю теплової енергії (з ПДВ): централізоване опалення для підприємств, організацій та установ -в опалювальний сезон -6,93 грн/кв.м.

Також, в пункті 2.2 договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії договору, про що продавець повинен повідомити покупця через засоби масової інформації.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За змістом пунктів 4.2, 4.4 договору плата за теплову енергію розраховується виходячи з займаної опалюваної площі (Додаток 1), відповідно до нормативів споживання. Плата за гарячу воду при наявності водоміру стягується за його показниками відповідно до пунктів 10-11 "Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню" (надалі -Правила) на підставі довідки, що надається.

Відповідно до пункту 4.5 договору встановлена оплата за опалення загальної площі 136,80 кв.м в нежитлових приміщеннях -948,02 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно з пунктом 4.6 договору покупець щомісячно до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за усіма видами теплопостачання, передбаченими цим договором, згідно з виставленим продавцем рахунком в сумі не менш 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням за фактично відпущену теплову енергію.

Відповідно до пункту 4.7 договору остаточний рахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

Згідно з пунктом 4.8 договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми, що нарахована до сплати.

Покупець зобов'язаний: оплачувати теплову енергію у встановлені законом строки (пункт 5.2.1 договору), у випадку несвоєчасного внесення плати за отриману теплову енергію сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (пункт 5.2.8 договору).

За змістом пункту 5.3.1 договору продавець має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та договором.

Пунктом 6.1 договору передбачена відповідальність покупця, зокрема, у разі несвоєчасного внесення платежів за теплову енергію - шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Відповідно до пункту 10.1 договір укладений строком на 3 роки та набирає сили з 15.10.2006.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить письмово про розірвання договору або необхідність перегляду договору (пункт 10.3 договору).

Враховуючи вищевикладене, договір є діючим на час розгляду справи у суді.

Судом встановлено, що продавець свої зобов'язання за договором виконував належним чином: здійснював постачання теплової енергії покупцю, своєчасно виставляв рахунки-фактури для оплати покупцем (а.с. 16-22).

В силу пункту 4.7 договору рахунки вважаються отриманими відповідачем.

Натомість, відповідач порушив умови договору, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно, в зв'язку з чим у нього перед позивачем (КП "Севтеплоенерго" СМР) утворився борг у розмірі 5 627,14 грн за період з листопада 2011 року по червень 2012 року.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію за період з листопада 2011 року по червень 2012 року і стало причиною для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, пені за порушення строків виконання зобов'язання, 3% річних та інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1787 від 24.10.2006 щодо оплати поставленої позивачем (КП "Севтеплоенерго" СМР) теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання", „Про житлово-комунальні послуги ", іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України ).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини другої статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2011 по червень 2012 року у відповідача перед позивачем (КП "Севтеплоенерго"СМР) утворилася заборгованість у розмірі 5 627,14 грн.

Факт одержання послуг з теплопостачання також підтверджується їх частковою оплатою відповідачем (а.с. 24).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені розділом 4 договору строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати за отриману теплову енергію не виконав.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати послуг з теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1787 від 24.10.2006 за період з листопада 2011 року по червень 2012 року на загальну суму -5 627,74 грн, у зв'язку з чим, вимоги позову щодо стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також прокурор просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 379,16 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.8, 5.2.8, 6.1 (2) договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення від суми платежу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (а.с. 25), наданий прокурором, та дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому вважає вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 379,16 грн.

Крім того прокурором заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції у розмірі 3,21 грн та 3% річних у сумі 73,38 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд, перевірив розрахунок 3% річних (а.с. 27) та індексу інфляції (а.с. 26), наданий прокурором, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 73,38 грн та індексу інфляції в розмірі 3,21 грн також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Морепром» (99009 м. Севастополь, вул. Портова, будинок 17, ідентифікаційний код 24693410, рахунок 26008301335516 в ПІБ в м. Севастополі, МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) в особі комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270 в СФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 38498 або інші рахунки, зазначені стягувачем) заборгованість у розмірі 6 082,89 грн (шість тисяч вісімдесят дві грн 89 коп), з яких: 5 627,14 грн -заборгованість зі сплати послуг теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії № 1787 від 24.10.2006; 379,16 грн -пеня; 3,21 грн -збитки від інфляції; 73,38 грн -3% річних.

3. Стягнути з приватного підприємства «Морепром» (99009 м. Севастополь, вул. Портова, будинок 17, ідентифікаційний код 24693410, рахунок 26008301335516 в ПІБ в м. Севастополі,, МФО 324515 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.2012.

Суддя В.Є. Кравченко