Рішення

від 03.07.2012 по справі 5023/2663/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/2663/12

вх. № 2663/12

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Нечитайло Л.О., за дов.

відповідача - не з'явився.

розглянувши справу за позовом Національного фармацевтичного університету, м. Харків

до ПП "Сокол-Л", м. Харків

про стягнення коштів 16104,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога Національного фармацевтичного університету про стягнення з ПП "Сокол-Л" суми заборгованості за договором оренди №1 від 28.11.2007 року у загальному розмірі 16 104,77 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти: "зі спливом терміну зберігання."

Відповідно до наданого позивачем витягу з ЄДРПОУ, станом на 21.06.2012 року ПП "Сокол-Л" числиться в ЄДРПОУ як юридична особа та зареєстрована за адресою: м.Харків, вул.Кубасова,1/10, кв.11, як і зазначено в позовній заяві.

Відповідно до роз'яснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

28.11.2007 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Харківській області та Приватним підприємством «СОКОЛ-Л» було укладено договір оренди № 3533-Н.

Відповідно до умов п. 1.1. даного договору Регіональне відділення Фонду Державного майна (за договором оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н - Орендодавець) передає, а Приватне підприємство «СОКОЛ-Л» (за договором оренди від 28.11.2007 р. № 3533-Н - Орендар) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення: кім. №№ 1-7, 22, 58-60 загальною площею 197,8 кв.м. на першому поверсі та підвальне приміщення - кім. № 1 загальною площею 32,6 кв.м. (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 11-а, у 9-поверховій будівлі гуртожитку літ. «А-9», що перебуває на балансі Національного фармацевтичного університету (позивача).

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2995 №786 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна.

Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у такому співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%, на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Відповідно до п. 5.3. орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивачем свої обов'язки за Договором були виконані у повному обсязі. Для здійснення орендної плати відповідачу були надані акти виконаних робіт, у яких вказано розмір вартості орендної плати за вересень, жовтень, листопад 2011 року, проте відповідач акти не підписав, орендну плату за користування майном не сплатив.

Згідно з умовами п. З.6. Договору Відповідач зобов'язався не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним вносити плату на рахунок Університету, як Балансоутримувача приміщення.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року у розмірі 14 048,71 грн. (в т.ч. ПДВ - 2006,96 грн.)

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення суми боргу з орендної плати у розмірі 14048,71 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.7. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем за невиконання договірних зобов'язань в частині сплати грошових коштів за оренду приміщень відповідачу був нарахований штраф у розмірі 7% в сумі 842,92 грн. та пеня в сумі 901,66 грн. За таких обставин, враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені та штрафу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 901,66 грн. та штрафу у розмірі 7% в сумі 842,92 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 194,71 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 116,77 грн., обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 230,526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "СОКОЛ-Л" (61016, м. Харків, вул. Кубасова, 1/10, кв. 11, р/р 26002008125001 у ХФ AT «Укрінбанк», МФО 351243, код ЄДРПОУ 34631886) на користь Національного фармацевтичного університету (61002, м.Харків, вул. Пушкінська, 53, р/р 35228005000099 в ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02010936) суму заборгованості з орендної плати у розмірі 16 104,77 грн., що складається із суми основного боргу - 12 041,75 грн., нарахованої суми ПДВ на бюджетну частину - 2 006,96 грн., суми пені - 901,66 грн., суми інфляційного збільшення основного боргу - 116,77 грн., суми трьох відсотків річних від простроченої суми -194,71 грн., суми 7% штрафу - 842,92 грн. та судовий збір у розмірі 1609, 50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Прохоров С.А.

повний текст рішення виготовлено та підписано судом 07.07.2012 року