Рішення

від 17.07.2012 по справі 5023/2249/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.Справа № 5023/2249/12 вх. № 2249/12

Суддя господарського суду Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Сорокіна О.В., дов.№ б/н від 01.01.2012р.

представника відповідача - Багмат П.Д., дов.№ б/н від 24.05.2012р.

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "ФБМ - Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 472 067,82 гр

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ФБМ-Україна", м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар Харків", м. Харків, в якій просить суд стягнути заборгованість у розмірі 472 067,82 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 13 від 01.12.2010р. та просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2012р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 31.05.2012р. о 10:00 год.

Ухвалами господарського суду від 31.05.2012р., 12.06.2012р., 26.06.2012р. розгляд справи відкладався за клопотаннями представників сторін.

У судових засіданнях 10.07.2012р., 12.07.2012р. оголошувалась перерва з метою надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2012р. за клопотанням представника позивача замінено позивача по справі - ПП "ФБМ-України" на правонаступника у спірних правовідносинах - Товариство з обмеженою відповідальністю "Господар-Дніпро", м. Дніпропетровськ.

17.07.2012р. через канцелярію суду представником позивача надано заяву про забезпечення позову (вх. № 12702) шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача.

Суд, дослідивши надану позивачем заяву, відмовляє в її задоволенні, оскільки позивачем вже надавалась до суду заява про забезпечення позову (а.с. 32-33) з тих самих підстав, що і надана вдруге.

Суд відмовив в її задоволенні в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю допустимими доказами.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено судом повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини.

В даному випадку суд вважає недоведеним факт наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

17.07.2012р. через канцелярію суду представником позивача надано уточнення позовних вимог (вх. № 12703), в якій позивач, враховуючи підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, просить стягнути з відповідача 600 000,00 грн.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У призначеному судовому засіданні 17.07.2012р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні з урахуванням наданих уточнень.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.07.2012р. борг в сумі 600000,00 грн. визнає, але просить суд встановити розстрочку виконання рішення суду рівними частинами по 30 000,00 грн. щомісячно, починаючи з липня 2012р. (вх. № 12704).

Представник позивача заперечував проти розстрочки виконання рішення суду та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 17.07.2012р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01.12.2010 року між ПП "ФБМ-Україна" (постачальник) та ТОВ "Господар-Харків" (покупець) було укладено договір поставки товару № 13, відповідно до умов якого покупець зобов'язується сплатити вартість отриманого товару (кріпильно-будівельні матеріали) згідно до видаткових накладних №№ Фа-09918 від 01.11.2011р., Фа-10414 від 11.11.2011р.; Фа-10451 від 21.11.2011р. на протязі 6-ти календарних місяців з моменту отримання.

Поставка товару здійснюється за погодженими сторонами письмовими заявками, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна вартість і кількість продукції, яка постачається визначається постачальником у накладній.

Відповідно до п. 6.1. договору, ціна за одиницю товару вказана у накладних та/або рахунках-фактурах на товар, що постачається.

Всього за вищезазначеними накладними покупцю було поставлено товар на загальну суму 472 067,82 грн.

На час звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 472 067,82 грн. не була сплачена.

Під час розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги, з яких вибачається збільшення суми позовних вимог на 224 709,82 грн.

Тобто, борг відповідача перед позивачем, відповідно до вищезазначених накладних складає 696 777,64 грн.

Відповідно до договору відступлення права вимоги № 9-КВ, укладеного між ПП "ФБМ-Україна" (первісний кредитор) та ТОВ "Господар-Дніпро" (новий кредитор), первісний кредитор уступає новому кредитору право вимоги виконання зобов'язання від ТОВ "Господар-Харків" (боржник) за договором №13 у розмірі 600 000,00 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджена актом звірки взаєморозрахунків, підписаним між ПП "ФБМ-Україна" та ТОВ "Господар Харків" за період з 01.11.2011р. по 29.05.2012р.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 600 000,00 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані додаткові докази та беручи до уваги надану представником відповідача заяву про надання відповідачу розстрочки погашення заборгованості, суд задовольняє її частково, а саме рівними частинами по 50 000,00 грн. щомісячно, починаючи з липня 2012р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55,124,129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 80, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6,11, 15, 16, 525, 526, 530, 548, 598, 612, 625, 627, 628, 629, 638, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198, 265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар-Харків" (61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 19, кв. 23, код ЄДРПОУ 34392388, р/р № 26001000056911 у ПуАТ "СебБанк", м. Київ, МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Господар-Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Коцюбинського, 16-Б, к. 12, код ЄДРПОУ 34513886, р/р 26003301159961 ДД ПАТ "Банк Форум", м. Дніпропетровськ, МФО 322948) 600 000,00 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 12 000, 00 грн. суми судового збору.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Господар-Харків" (61045, м. Харків, вул. 23 Серпня, 19, кв. 23, код ЄДРПОУ 34392388, р/р № 26001000056911 у ПуАТ "СебБанк", м. Київ, МФО 300175) розстрочку виконання рішення, а саме: рівними частинами по 50 000,00 грн. щомісячно, починаючи з липня 2012р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.07.2012р.

Суддя Пономаренко Т.О.

справа № 5023/2249/12