Постанова

від 13.06.2012 по справі 12/250-12/251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 12/250-12/251

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився,

від позивача-1: представник - Пелех Ю.В. - за довіреністю,

від позивача-2: представник - Кукуруза В.В. - за довіреністю,

від позивача-3: не з'явився,

від відповідача: представник - Таляр О.С. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р.

у справі № 12/250-12/251 (суддя Прокопенко Л.В.)

за первісним позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:

1. Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Київ,

2. Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Житомир,

3. Філії «Зарічанська дорожньо-експлуатаційна Дільниця» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Житомир

до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813», м. Київ

про стягнення 391 397,85 грн.,

за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі:

1. Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Київ,

2. Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Житомир,

3. Філії «Зарічанська дорожньо-експлуатаційна Дільниця» Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Житомир

до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813», м. Київ

про стягнення 735 073,21 грн.

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в ході розгляду справи змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», філії «Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (в ході розгляду справи змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Будівельне управління № 813») про стягнення 391 397,85 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору субпідряду № 76 від 23.08.2007 р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

Також Перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (в ході розгляду справи змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»), Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», філії «Зарічанська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (в ході розгляду справи змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Будівельне управління № 813») про стягнення 735 073,21 грн., мотивуючи вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору субпідряду № 241 від 01.09.2010 р. щодо оплати вартості виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. справи за вказаними позовами об'єднані в одне провадження.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач-1 у поданих до суду письмових поясненнях просив суд визнати недійсним п. 1.3. додаткової угоди №1 від 16 травня 2011 року до Договору субпідряду № 241 від 01 вересня 2010 р., визнати недійсним п. 1.3. додаткової угоди №1 до Договору субпідряду № 76 від 23 серпня 2008, стягнути з ПАТ «Будівельне управління № 813»на користь ДП «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 1126471,06 грн., з яких 267 767,88 грн. основного боргу, 809 141, 13 грн. пені, 13 300,97 грн. 3 % річних, 36 264,1 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 12/250-12/251 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 267 767 грн. 86 коп. основного боргу, 809 141 грн. 13 коп. пені, 3% річних у розмірі 13 300 грн. 97 коп., збитків від інфляції у розмірі 36 261 грн. 10 коп.; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» на користь Державного бюджету України 11 264 грн. 71 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Будівельне управління № 813» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 267 767,86 грн. суму основного боргу, 17 022,82 грн. пені, 550,21 грн. 3 % річних, 3 221,79 грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокурор не вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто представництво прокурора у справі є незаконним а тому суд першої інстанції був зобов'язаний залишити позов без розгляду. При поданні позовної заяви прокурор не визначив ані позивача, ані відповідача, суд у рішенні помилково визначив філію «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», яка не володіє статусом юридичної особи, та за змістом ст. ст. 1, 21 ГПК України не може бути позивачем у суді і в її особі не може здійснюватись представництво прокурором. Крім того у п. 1.3 Додаткових угод № 1 та № 2 визначено, що станом на 16.05.2011 р. субпідрядник не має будь-яких претензій до відповідача з питань сплати грошових коштів за Договором. Зазначає, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок пені, 3-х % річних та інфляційних збитків.

25.05.2012 р. через канцелярію апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 267 767,86 грн. суму основного боргу, 1 670,65 грн. пені, 550,21 грн. 3 % річних, 3 221,79 грн. інфляційних втрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач-1 зазначає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача-1, позивача-2 та відповідача в судовому засіданні надали розрахунки пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків та надали пояснення стосовно апеляційної скарги та суті спору.

Представники прокуратури та позивача-3 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників прокуратури та позивача-3 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення змінити, зменшивши суму стягнутої пені з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» (Субпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Будівельне управління № 813» (Генпідрядник) 23.08.2007 року укладено договір субпідряду № 76, відповідно до умов якого субпідрядник прийняв на себе виконання робіт по ремонту моста на 162,9 км при капітальному ремонті автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин на Люблін на ділянці км 161+400 км - 166+500 км Житомирської області.

Також Дочірнім підприємством «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України» в особі філії «Мостова експлуатаційна дільниця» (Субпідрядник) та Відкритим акціонерним товариством «Будівельне управління № 813» (Генпідрядник) 01.09.2010 року укладено договір субпідряду № 241 відповідно до умов якого субпідрядник прийняв на себе виконання робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин на Люблін на ділянці км 208,0 - км 214,0 Житомирської області міст на км 209+607.

Відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Факт виконання капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) у повному обсязі з боку субпідрядника підтверджено Актами за вересень 2007 р., грудень 2007 р., квітень 2010 р., довідками про вартість виконаних робіт за жовтень 2007 р., грудень 2007 р., квітень 2010 р., Актами за грудень 2010 р., травень 2010 р., підписаним відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Отже, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором субпідряду № 76 від 23.08.2007 року та за договором субпідряду № 241 від 01.09.2010 року.

Згідно пункту 5.1 договору субпідряду № 76 від 23.08.2007 року Генпідрядник проводить з Субпідрядником розрахунки на підставі підписаних сторонами проміжних актів виконаних робіт - «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат» (форма КБ-3), але в будь-якому випадку після надходження коштів від замовника та при умові фінансування робіт, котрі доручені Субпідряднику. Аналогічні положення містяться у п. 5.1 договору субпідряду № 241 від 01.09.2010 року.

Відповідач свої зобов'язання за договорами не належним чином не виконав, у зв'язку з чим за договором субпідряду № 76 від 23.08.2007 р. виникла заборгованість у розмірі 134270,78 грн., а за договором субпідряду № 241 від 01.09.2010 р. - 133 497,08 грн.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт виконання капітального ремонту автодороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) підтверджується відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати виконаних робіт відповідачем не надано, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 267 767,86 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 36 261,10 грн. та 3 % річних у розмірі 13 300,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за договорами колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 2 ст. 343 ГК України у правовідносинах щодо стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом без врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч, 2 ст. 343 ГК України, взято до уваги розрахунок пені, здійснений позивачем без врахування подвійної облікової ставки Національного банку України.

З врахуванням періоду прострочення та суми заборгованості, а також подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, колегія суддів погоджується з розрахунком пені наданим відповідачем, відповідно до якого розмір пені становить 8 696,51 грн., а тому рішення господарського суду м. Києва від 24.02.2012 в частині стягнення пені підлягає зміні.

Крім того підлягає зміні оскаржуване рішення в частині визначення особи на користь якої стягнуто заборгованість, пеню, 3 % річних та інфляційні збитки.

Так за договорами субпідряду Генеральним підрядником є Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а тому оскаржуване рішення в частині визначення особи на користь якої стягнуто грошові суми підлягає зміні.

Разом з цим, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги позивача щодо про визнання недійсним п. 1.3 у додаткових угодах № № 1,2 від 16.05.2011 р. до Договорів субпідряду № 241 від 01.10.2010 р. та № 76 від 23.08.2007 р. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України договір може бути змінений за рішенням суду з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для зміни договору необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно. Проте, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не доведено наявності всіх обставин, необхідних для зміни договору з цих підстав.

Таким чином, оскільки не знайшов свого підтвердження факт наявності умов, сукупність яких відповідно до ст. 652 ЦК України може бути підставою для внесення змін до договору за рішенням суду, вимоги позивача про визнання недійсним п. 1.3 у додаткових угодах № № 1,2 від 16.05.2011 задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурор не вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто представництво прокурора у справі є незаконним, а тому суд першої інстанції був зобов'язаний залишити позов без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

Твердження відповідача про неправомірність звернення прокурора з позовом ґрунтуються на невірному тлумаченні рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 №3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК України та Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/570 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступнику кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Під поняттям «інтереси держави» слід розуміти правовідносини в економічних, політичних, соціальних та інших сферах діяльності держави в цілому.

Відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» наразі перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України») утворено на виконання Указу Президента України від 08.11.2001 р. №1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №221 «Про утворення Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Засновником, вищим органом і єдиним акціонером Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України.

При цьому, засновником та координатором діяльності ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є державна компанія, акціонером і вищим органом управління якої є Укравтодор (центральний орган виконавчої влади, зазначення якого є обов'язковим в силу ст. 2 ГПК України) а тому невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань перед ДП «Житомирський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» тягне за собою як наслідок порушення державних інтересів, в тому числі і економічних.

Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра транспорту та зв'язку.

Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було утворено шляхом передачі майна державних підприємств, що входили до складу Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. На весь розмір зареєстрованого статутного фонду Компанії випущено акції, 100 відсотків яких закріплено у державній власності.

ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 06.04.2002 р. № 156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Статутом ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» визначено, що підприємство засновано з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства.

Таким чином першим заступником прокурора Житомирської області обґрунтовано заявлено вказаний позов та вірно визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів вважає, що зазначення у якості позивача філії «Зарічанська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України», яка не володіє статусом юридичної особи не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки сума основного боргу та штрафні санкції стягуються з відповідача на користь ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК» Автомобільні дороги України».

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовного того, що у п. 1.3 Додаткової угод № № 1,2 встановлено, що станом на дату укладання цієї Додаткової угоди сторони засвідчують, що Субпідрядник не має будь-яких претензій до Генпідрядника з питань сплати грошових коштів, оскільки зобов'язання відповідача могло бути припинено лише шляхом погашення боргу, або іншими способами припинення зобов'язань відповідно до ЦК України.

Згідно п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2012 р. у справі № 12/250-12/251 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) на користь Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) 267 767 (двісті шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. основного боргу, 8 696 (вісім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 51 (п'ятдесят одну) коп. пені, 13 300 (тринадцять тисяч триста) грн. 97 (дев'яносто сім) коп. трьох відсотків річних, 36 261 (тридцять шість тисяч двісті шістдесят одну) грн. 10 (десять) коп. збитків від інфляції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813» (м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) на користь державного бюджету України 6 520 (шість тисяч п'ятсот двадцять) грн. 53 (п'ятдесят три) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.».

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 12/250-12/251 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.