Постанова

від 19.07.2012 по справі 2а/1270/4876/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4876/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю :

від позивача - не прибув

представника відповідача - Повідайчик І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лев Плюс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту від 06.02.2012 року № 9/2300/33351691, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.02.2012 року № 0000432300, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2012 року з Донецького апеляційного адміністративного суду до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Приватного підприємства «Лев Плюс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту від 06.02.2012 року № 9/2300/33351691, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.02.2012 року № 0000432300.

Ухвалою від 22 червня 2012 року вищевказана справа прийнята до провадження суддею Ковальовою Т.І.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що 03.02.2012 р. за № 141 начальником ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЛЕВ ПЛЮС».

06.02.2012 за № 93/2300/33351691 Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м. Луганська було винесено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача (код за ЄДРПОУ 33351691) з питань перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року, відповідно до якого відповідачем було встановлено порушення п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України.

Також 22.02.2012 за № 0000432300 на підставі вказаного акту Відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу пропонувалося сплатити нараховане грошове зобов'язання.

Із даними актом та повідомленням-рішенням позивач повністю не згоден, вважає, що їх видано з грубим порушенням діючого законодавства, з наступних причин.

У вступній частині оскаржуваного акту вказано, що «Копію наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки неможливо вручити посадовим особам ПП «Лев Плюс» у зв'язку із тим, що підприємство має «7» стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

У зв'язку з вищенаведеним складено акт № 9 від 06.02.2012 «Про неможливість вручення наказу та повідомлення про початок перевірки».

Позивач вважає, що повернення поштового відправлення не є певним доказом того, що юридична особа дійсно відсутня за вказаним місцезнаходженням, а відтак посилання відповідача на стан «7» не є належним підтвердженням неможливості надіслання копії наказу та повідомлення про проведення перевірки на адресу позивача.

Таким чином ненаправлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки позивач вважає порушенням норм ПКУ, а відтак проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту за результатами проведеної перевірки протиправними, незаконними та таким, що підлягають скасуванню.

При проведенні перевірки та складанні акту за результатами проведеної перевірки і податкового повідомлення-рішення посадові особи відповідача неправильно визначили суму грошового зобов'язання.

Так, позивач до травня 2011 року здійснював торгівлю продуктами харчування, які швидко псуються та фізично не можуть зберігатися на складі протягом тривалого строку.

У бухгалтерському обліку залишки по матеріальних рахунках у сумі 251879,00 відсутні. Фактично ця сума відображає наявність транспортно-експедиційних витрат, що були «накоплені» за період 2008-2009 років. Причиною такої невідповідності є неформальна вимога податкових органів щодо обов'язкової наявності «податкового навантаження» на підприємстві. Для постійної наявності податкового навантаження вказані витрати не відносились на валові витрати пропорційно сумі проданого товару.

Останнє відвантаження товару було здійснено у травні 2011 року на суму 16050,00 грн. без ПДВ, а вказана сума транспортно-експедиційних витрат була віднесена на валові витрати також у травні 2011 року, оскільки позивач фактично припинив господарську діяльність.

Таким чином, у позивача не було обов'язку визнати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у зв'язку з відсутністю таких товарів на обліку.

У квітні 2011 року засновник приватного підприємства «Лев Плюс» прийняв рішення про реорганізацію шляхом перетворення ПП "Лев Плюс" у TOB "Лев Плюс".

Згідно зі ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

В силу ст. 106 Цивільного кодексу України перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників.

Враховуючи вище викладене, після прийняття засновником ПП «Лев Плюс» Черенцовою Тамарою Михайлівною рішення про перетворення 28 квітня 2011 року юридична особа ПП «Лев Плюс» знаходиться у стадії реорганізації.

В оскаржуваному акті за результатами проведеної перевірки та податковому повідомленні-рішенні відсутні відомості про причини проведення перевірки. Також позивач зазначає, що перелік підстави, викладених у ПКУ, є вичерпним, а відтак, вважає, що жодна з наведених причин проведення перевірки не стосується його.

Таким чином дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту за результатами проведеної перевірки і податкового повідомлення-рішення є неправомірними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Тому позивач просить суд визнати протиправними дії ДПІ в Артемівському районі міста Луганська щодо проведення 06.02.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Лев Плюс».

Визнати протиправними дії ДПІ в Артемівському районі міста

Луганська щодо складання акту перевірки № 9/2300/33351691 від 06.02.2012

про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного

підприємства «Лев Плюс» (код за ЄДРПОУ 33351691) з питань перевірки

декларації з ПДВ за травень 2011р.

Визнати протиправним і скасувати з 06.02.2012 акт № 9/2300/33351691 від 06.02.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Лев Плюс» (код за ЄДРПОУ 33351691) з питань перевірки декларації з ПДВ за травень 2011р.

Визнати протиправним та скасувати з 22.02.2012 податкове повідомлення-рішення № 0000432300 щодо сплати нарахованого грошового зобов'язання.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи не прибув до суду, надав клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату. Причиною неявки в судове засідання вказав зайнятість представника позивача в іншій справі в Господарському суді Луганської області, яка призначена на 11 годину 30 хвилин 19 липня 2012 року (а.с.74-76).

В судове засідання, яке відбулося 06 липня 2012 року позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, також не прибув, надавши суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю в іншій справі, таким чином клопотання позивача було задоволено та перенесено слухання справи на 19 липня 2012 року (а.с.67,68).

Згідно вимог ст. 128 КАС України визначено правове регулювання наслідків неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, які спрямовані на забезпечення прав щодо участі у судовому розгляді осіб, які беруть участь у справі, у разі їх неприбуття з об'єктивних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, надавши оцінку неявки позивача у судове засідання, суд виходить із наступного.

Чинне законодавство не обмежує коло представників позивача при розгляді справи. Неявка позивача у судове засідання через постійну зайнятість у інших процесах суд вважає не поважною причиною для ПП «ЛЕВ ПЛЮС», оскільки позивач є юридичною особою, має певну кількість працівників, і має можливість забезпечити явку другого представника, якщо перший представник постійно зайнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, підстав і можливості відкладення розгляду справи за межами місячного строку чи продовження строку вирішення спору по справі, підстави для зупинення провадження по справі відсутні.

Стаття 71 КАС України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову. Надав суду письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог із наступних підстав.

Позивач в позовній заяві зазначає, що копію наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було вручено ПП «Лев Плюс» у зв'язку з тим, що позивач має «7» стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Посилання ДПІ в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Лев Плюс» з питань перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року від 06.02.2012 року № 93/2300/33351691 про неможливість вручення наказу від 03.02.2012 року № 141 та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не було вручено ПП «Лев Плюс» у зв'язку з тим, що позивач має «7» стан - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням є технічною помилкою ревізора ДПІ так, як 03.02.2012 року наказ та повідомлення були вручені під розписку особисто комерційному директору ПП «Лев Плюс» Коровнікову В.Є.

На підставі п.п.20.1.6 ст.20, п.п.78.1.4 ст.78, п. 184.7 ст.184 Податкового Кодексу - України від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ складено лист від 30.12.2011 р. № 21090/10/23-00 про надання інформації та її документального підтвердження з питання включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбаним ТМЦ, які залишились на день анулювання реєстрації платника податку ПДВ для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях. З метою вручення зазначеного листа було здійснено вихід за юридичною адресою: м. Луганськ, вул. Лутугінська, 13З. За результатами виходу встановлено відсутність посадових осіб підприємства за місцезнаходженням, про що складено акт про неможливість вручення листа від 30.12.2011р.

Позивач в позивній заяві вказує що при проведенні перевірки та складання акту за результатами проведеної перевірки і податкового повідомлення-рішення посадові особи ДПІ неправильно визначили суму грошового зобов'язання, але 19.05.2011 року ДПІ було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Лев Плюс», у зв'язку з обсягом постачання платникам ПДВ менше ніж 50%. Станом на дату анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на обліку підприємства знаходились запаси на суму 251879,00 грн., при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту у розмірі 50376,00 грн.

Згідно додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., яка ПП «Лев Плюс» надана до ДПІ 28.04.2011 р. за № 28169 вказано що балансова вартість на початок розрахункового кварталу запасів складає 251879 грн., але в листі директора ПП «Лев Плюс» (вх.. № 7752/10 від 10.02.2012 р.) вказано, що відповідно бухгалтерського обліку залишків по матеріальним рахункам в сумі 251879 грн. немає, а ці залишки виникли в податковому обліку в зв'язку з тим, що в додатку К1 до декларації з податку на прибуток відображались транспортно - заготівельні витрати, які накоплені протягом 2008-2009 рр. та які не відносились на витрати пропорціонально проданому товару. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку, пояснень щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при визначенні умовного продажу товарно-матеріальних цінностей посадовими особами підприємства до перевірки не було надано.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у квітні 2011 року засновник ПП «Лев Плюс» прийняв рішення про реорганізацію шляхом перетворення ПП «Лев Плюс» в TOB «Лев Плюс» та після прийняття рішення про перетворення юридична особа ПП» Лев Плюс» знаходиться в стадії реорганізації. З вищевказаними висновками позивача не згодні у зв'язку з тим, що на момент проведення перевірки інформація про прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення ПП «Лев Плюс» у TOB «Лев Плюс» від Єдиного Державного Реєстру не надходила, а припущення позивача є хибними стосовного того, що рішення засновника ПП «Лев Плюс» щодо реорганізації ПП «Лев Плюс» в TOB «Лев Плюс» є вже самою реорганізацією.

Тому, враховуючи викладене, ПП «Лев Плюс» відповідно до пункту 184.7 статті 184 розділу V ПКУ було зобов'язано нарахувати умовне постачання товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання так як позивач, на момент перевірки не знаходився в стадії реорганізації.

До того ж представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що перевірка була проведена на підставі отриманої інформації про можливі порушення платником податків податкового законодавства. Відповідно до п.п. 78.1.4 ст. 78 Податкового Кодексу України виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях. Ніяких пояснень платник податків не надав. ПП «ЛЕВ ПЛЮС» за юридичною адресою м. Луганськ, вул. Лутугінська, 133 не знаходиться.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У судовому засіданні встановлено, що ПП «ЛЕВ ПЛЮС» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку, перебуває на податковому обліку у відповідача.

30 грудня 2011 року відповідачем складено акт про неможливість вручення листа від 30.12.2011 року № 21090/10/2300 «Про надання пояснення та їх документального підтвердження з питання включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбаним ТМЦ, які залишились на день анулювання реєстрації платника податку ПДВ для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях», у зв'язку з відсутністю посадових осіб ПП «ЛЕВ ПЛЮС» за юридичною адресою : м. Луганськ, вул. Лутугінська, 133 (а.с.81,82).

03.02.2012 р. за № 141 начальником ДПІ в Артемівському районі м. Луганська було видано наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ЛЕВ ПЛЮС» (а.с.85).

03.02.2012 року вищевказаний наказ та повідомлення були вручені під розписку особисто комерційному директору ПП «Лев Плюс» Коровнікову В.Є. (а.с.85,86).

У період з 06.02.2012 року по 06.02.2012 року відповідачем проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року.

За результатами перевірки 06 лютого 2012 року складено акт № 93/2300/33351691, згідно якого виявлені порушення ПП «ЛЕВ ПЛЮС» п. 184.7 ст. 184 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2011 року на 50376,00 грн. (а.с.15-17).

Позивач не погодившись з висновками акту надав відповідачу заперечення, які були 17.02.2012 року розглянуті ДПІ в Артемівському районі м. Луганська та висновки акту перевірки № 93/2300/33351691 залишені без змін (а.с.12,13).

На підставі акту перевірки № 93/2300/33351691 від 06.02.2012 року податковим органом 22 лютого 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432300, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання у сумі 50376,00 грн. (а.с.10).

Податкове повідомлення - рішення від 22 лютого 2012 року № 0000432300 було отримане комерційним директором ПП «ЛЕВ ПЛЮС» Коровніковим В.Є. того ж дня (а.с.80).

Згідно додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 р., яку ПП «Лев Плюс» було надано до ДПІ 28.04.2011 р. за № 28169 вказано, що балансова вартість на початок розрахункового кварталу запасів складає 251879 грн., але в запереченнях директора ПП «Лев Плюс» (вх.. № 7752/10 від 10.02.2012 р.) вказано, що відповідно бухгалтерського обліку залишків по матеріальним рахункам в сумі 251879 грн. немає, а ці залишки виникли в податковому обліку в зв'язку з тим, що в додатку К1 до декларації з податку на прибуток відображались транспортно - заготівельні витрати, які накоплені протягом 2008-2009 рр. та які не відносились на витрати пропорціонально проданому товару. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку, пояснень щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при визначенні умовного продажу товарно-матеріальних цінностей посадовими особами підприємства до перевірки не було надано (а.с.12,83,84).

Позивач в позивній заяві вказує що при проведенні перевірки та складання акту за результатами проведеної перевірки і податкового повідомлення-рішення посадові особи ДПІ неправильно визначили суму грошового зобов'язання, але 19.05.2011 року ДПІ було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Лев Плюс», у зв'язку з обсягом постачання платникам ПДВ менше ніж 50%. Станом на дату анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на обліку підприємства знаходились запаси на суму 251879,00 грн., при придбанні яких суми податку на додану вартість були включені до податкового кредиту у розмірі 50376,00 грн.

Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно з п.п. 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Таким чином позивач повинен був визначити податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, а не включати суму податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 50376,00 грн.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно діючого законодавства вказаний акт, на відміну, наприклад, від податкового повідомлення-рішення не тягне за собою якихось юридичних наслідків для платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а тому не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії в розуміння КАС України. Він є документом, що лише фіксує певні обставини так, як їх бачить представник податного органу.

Таким чином, акт перевірки є лише одним із видів доказів, належність, допустимість та достовірність яких оцінюється судом при розгляді справ, зокрема про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Незаконна перевірка не може породжувати правомірні дії, висновки - будь то акт чи довідка або інше.

Суд вважає обґрунтованим висновок в акті перевірки, що ПП «ЛЕВ ПЛЮС» порушено п. 184.7 ст. 184 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за травень 2011 року на 50376,00 грн., оскільки позивач повинен був визначити податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, а не включати суму податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 50376,00 грн., тому що 19.05.2011 року ДПІ було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Лев Плюс», у зв'язку з обсягом постачання платникам ПДВ менше ніж 50%.

Отже, у даному випадку відповідач діяв у межах наданої йому компетенції, прийняте ним оскаржуване податкового повідомлення - рішення відповідає вимогам закону, а тому підстав для задоволення позову позивача не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Тому судові витрати понесені позивачем поверненню не підлягають.

На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 24.07.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17-18, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лев Плюс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування акту від 06.02.2012 року № 9/2300/33351691, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 22.02.2012 року № 0000432300 відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 24 липня 2012 року.

Суддя Т.І. Ковальова