Постанова

від 20.07.2012 по справі 6160/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 липня 2012 р. № 2-а- 6160/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Єрьоміної О.Ю.,

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "РемоАрт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "РемоАрт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби від 19.04.2012р. №00003992305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 9419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,0 грн.; скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби від 19.04.2012р. №00004002305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10832,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,0 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №773/2204/31597298 від 02.04.2012 року, вважає їх неправомірними та необґрунтованими, а тому прийняті на підставі таких висновків спірні податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, підлягають скасуванню. Позивач вважає, що ним виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, ТОВ «КК «Юкон» було зареєстровано платником ПДВ та мало право на складання податкових накладних. Позивач зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. Окрім цього, позивач не погоджується з посиланням відповідача на висновки акту ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова по підприємству ТОВ фірма «Ліон» за період лютий-червень 2011 року, вважає їх неправомірними, оскільки у підприємства не було жодних фінансово-господарських відносин з зазначеною юридичною особою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки Приватного підприємства "РемоАрт" встановлені порушення п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України - завищено витрати за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 47096,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 10832,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2011 року на загальну суму ПДВ 9419,00 грн. При цьому зазначив, що вказані висновки ґрунтуються на тому, що контрагент позивача - ТОВ «КК «Юкон» реалізовував ПП "РемоАрт" товар, який був придбаний у ТОВ фірма «Ліон», в ході проведення перевірки якого встановлено, що ТОВ фірма «Ліон» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого у ТОВ фірма «Ліон» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період з лютого 2011 року по червень 2011 року. В результаті чого, усі операції по придбанню ТМЦ ТОВ «КК «Юкон» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача». Враховуючи те, що ТОВ «КК «Юкон» не здійснювало реальної діяльності, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України, а тому відповідач вважає, що ПП "РемоАрт" по взаємовідносинам з ТОВ «КК «Юкон» завищено валові витрати та неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ТОВ «КК «Юкон» ТМЦ, які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "РемоАрт" (далі - ПП "РемоАрт") зареєстровано 30.08.2001 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, з 01.10.2002 року було зареєстровано платником податку на додану вартість, код ЄДРПОУ 31597298, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №499827, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №361498, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №424883, довідкою про взяття на облік платника податків від 06.07.2011 року №56176, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28306277 (а.с. 27-30, 42).

Видами діяльності за КВЕД ПП "РемоАрт" є будівництво будівель (45.21.1); інші спеціалізовані будівельні роботи (45.25.1), на які отримано ліцензію, термін дії якої складає з 13.07.2011 року по 18.06.2015 року; оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2); роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом (52.46.0); діяльність у сфері інжинірингу (74.20.1); надання інших комерційних послуг (74.87.0), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №424883, Статутом ПП "РемоАрт" з додатками, ліцензією на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №589352 від 13.07.2011 року з додатком (а.с. 29-41).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП "РемоАрт" з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «КК «Юкон» за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №773/2204/31597298 від 02.04.2012 року (а.с. 10-22).

Згідно висновків акту перевірки №773/2204/31597298 від 02.04.2012 року встановлені наступні порушення позивачем п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результат чого завищено витрати за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 47096,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 10832,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2011 року на загальну суму ПДВ 9419,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення № 00004002305 від 19.04.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10833,00 грн., у тому числі за основним платежем 10832,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.; № 00003992305 від 19.04.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 9420,00 грн., у тому числі за основним платежем 9419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. (а.с. 23-24).

Як вбачається з акту перевірки №773/2204/31597298 від 02.04.2012 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат по взаємовідносинам з ТОВ «КК «Юкон» у ІІ кварталі 2011 року на загальну суму 47095,90 грн., а також формування позивачем у травні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 9419,17 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «КК «Юкон», по якому відсутній факт здійснення реальної діяльності, та які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати ПДВ врегульовані розділом V Податкового кодексу України (далі за текстом - ПКУ).

Так, положеннями ПКУ передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств з 01.04.2011 року передбачені положеннями ПКУ, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, виходячи із змісту положень ПКУ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПКУ датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "РемоАрт" (в якості покупця) та ТОВ «КК «Юкон» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №Ю-010 від 04.05.2011 року (а.с. 48-49), предметом якого є будівельні матеріали (далі - товар).

Відповідно до умов зазначеного договору сторонами складені та підписані видаткові накладні №Ю-00000041 від 04.05.2012 року на загальну суму 41473,71 грн., у т.ч. ПДВ - 6912,28 грн., №Ю-00000040 від 04.05.2012 року на загальну суму 15041,36 грн., у т.ч. ПДВ - 2506,89 грн. (а.с. 53, 55).

Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на зазначене, вищевказані видаткові накладні у повному обсязі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали зазначені первинні документи та які мали повноваження на отримання відповідного товару.

Доказів наявності повноважень на прийняття товару за вищезазначеними видатковими накладними суду не надано.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що безпосереднє завантаження товару здійснює продавець, а покупець власними силами та за власний рахунок здійснює у повному обсязі транспортування товару зі складу продавця. Проте, до суду не надано жодних документів, що підтверджують фактичне транспортування (перевезення) та розвантаження отриманого від ТОВ «КК «Юкон» товару.

Суду також не надано доказів оприбуткування та зберігання отриманого від ТОВ «КК «Юкон» товару.

В підтвердження оплати за товар позивачем надано до суду копії банківських виписок з рахунку та бухгалтерську проводку по рахункам (а.с. 58-61), відповідно до яких позивачем проведено оплату за товар ТОВ «КК «Юкон» на підставі рахунків - фактур №Ю-060 від 04.05.2011 року та №Ю-041 від 06.05.2011 року (а.с. 54-55).

ПП "РемоАрт" отримано від ТОВ «КК «Юкон» наступні податкові накладні №3 від 04.05.2012 року на загальну суму 41473,71 грн., у т.ч. ПДВ - 6912,28 грн., №2 від 04.05.2012 року на загальну суму 15041,36 грн., у т.ч. ПДВ - 2506,89 грн. (а.с. 56-57).

По взаємовідносинам з ТОВ «КК «Юкон» відповідні суми витрат та суми ПДВ за зазначеними вище податковими накладними позивачем включено до складу валових витрат у ІІ кварталі 2011 року та до складу податкового кредиту у травні 2011 року, що не заперечується сторонами по справі.

На підтвердження використання отриманого від ТОВ «КК «Юкон» товару в власній господарській діяльності позивачем надано до суду договори субпідряду на виконання робіт №15/3-Кр від 15.03.2011 року, №16/3-Ц від 16.03.2011 року та №7/04-Зм від 06.04.2011 року (а.с. 50, 63, 94), до яких надано договірні ціни (а.с. 64, 81, 106, 129), локальні кошториси (а.с. 65, 81-84, 107-109, 130-132), відомості ресурсів до локальних кошторисів (а.с. 66, 85-86, 110-111, 133-134), розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів та розрахунки прямих витрат і загальновиробничих витрат до акту №1 за травень 2011 року (а.с. 67, 87-88, 101-104, 112-113, 123-126, 135-136), акти цільового використання матеріалів від 10.05.2011 року, від 16.05.2011 року (а.с. 68, 89, 115, 138), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за травень 2011 року (а.с. 69, 74, 95, 117), акти №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року від 10.05.2012 (а.с. 70-71, 75-77, 96-98, 118-120), відомості ресурсів до акту прийняття за травень 2011 року (а.с. 72, 78-79, 99-100, 121-122), приймально-здавальні акти на безоплатну передачу основних матеріалів, конструкцій деталей (а.с. 73, 80, 105, 127-128), дефектні акти від 06.04.2011 року, від 15.03.2011 року (а.с. 114, 137), бухгалтерські проводки по рахункам (а.с. 62, 93, 116), податкові накладні №16 від 10.05.2011 року, №23 від 10.05.2011 року, №б/н від 10.05.2011 року, №49 від 16.05.2011 року (а.с. 90-92, 139).

Як вбачається з вказаних документів, позивач (в якості підрядника) уклав договори субпідряду з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (в якості субпідрядника) на виконання ремонтно-будівельних робіт в Зміївському професійному енергетичному ліцеї, в ЦПТО-3 та в Красноградському професійному ліцеї.

Проте, матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача будь-якого замовлення на виконання вищезазначених робіт та доцільність використання придбаних будівельних матеріалів у ТОВ «КК «Юкон» під час проведення ТОВ «Промбуд-монтажінвест» ремонтно-будівельних робіт в Зміївському професійному енергетичному ліцеї, в ЦПТО-3 та в Красноградському професійному ліцеї.

Крім того, суд не надано доказів фактичного перевезення (транспортування) будівельних матеріалів переданих ТОВ «Промбуд-монтажінвест» для виконання ремонтно-будівельних робіт.

Окрім цього, матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася його господарська діяльність.

Суд також зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Проте, надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність реального здійснення вказаної господарської операції з ТОВ «КК «Юкон», фактичного руху активів та зміни у власному капіталі.

Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «КК «Юкон» у травні 2011 року, та пов'язаність з власною господарською діяльністю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було складено акт від 21.02.2012 року №907/2305/36986618, яким встановлено, що основним постачальником ТОВ «КК «Юкон» є ТОВ фірма «Ліон», в ході проведення перевірки якого актом ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №2843/23-212/30590122 встановлено, що ТОВ фірма «Ліон» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого у ТОВ фірма «Ліон» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період з лютого 2011 року по червень 2011 року. Перевіркою ТОВ «КК «Юкон» встановлено, що усі операції по придбанню ТМЦ ТОВ «КК «Юкон» не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, ТОВ «КК «Юкон» не здійснювало реальної діяльності, у нього відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України.

Доказів оскарження висновків вищезазначених актів або дій щодо проведення вказаних перевірок суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем витрат за ІІ квартал 2011 року всього у сумі 47096,00 грн. та податкового кредиту за травень 2011 року на загальну суму ПДВ 9419,00 грн. по його взаємовідносинам з ТОВ «КК «Юкон».

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10833,00 грн., у тому числі за основним платежем 10832,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн., та суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 9420,00 грн., у тому числі за основним платежем 9419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн., є обґрунтованим.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 19.04.2012р. №00003992305, №00004002305.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "РемоАрт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 року.

Суддя Піскун В.О.