ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
17.07.12 р. Справа № 5006/16/84/2012
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Осадчої А.М.
за участю секретаря
судового засідання Мітронової А.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінгова компанія «Строй-Інвест» м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» м.Донецьк
про стягнення заборгованості у розмірі 35284грн.92коп., пені в розмірі 3529грн.52коп., індексу інфляції 4500грн.36коп., 3% річних у розмірі 1366грн.27коп.
За участю представників сторін:
від позивача : Студинецький А.О.- адвокат за свідоцтвом НОМЕР_1 від 25.06.2008р., договором доручення на надання юридичних послуг від 10.04.2012року
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПРАВИ:
12.06.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірінгова компанія «Строй-Інвест» м.Донецьк (далі - ТОВ «ІК «Строй-Інвест») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» м.Донецьк (далі - ТОВ «Стройинвест Донбасс») про стягнення заборгованості у розмірі 35284грн.92коп., пені в розмірі 3529грн.52коп., індексу інфляції в сумі 4500грн.36коп., 3% річних у розмірі 1366грн.27коп. за той же період, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №16/05-11 від 31.05.2011року позивач виконав ремонтно - будівельні роботи, що підтверджується відповідним підписаним сторонами актом форми КБ - 2в та довідкою КБ-3, однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт в сумі 35284грн.92коп. своєчасно не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою від 13.06.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «ІК «Строй-Інвест» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/84/2012.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №16/05-11 від 31.05.2011року на виконання ремонтно-будівельних робіт, локального кошторису, акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011року форми КБ - 2в від 21.07.2011року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2011року форми КБ-3 від 21.07.2011року; договірної ціни, грошової вимоги №04 від 10.01.2011року, фіскального чеку № 9624 від 13.01.2012року, листа №22 від 25.01.2011року, банківських виписок, акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2011року по 25.01.2012року, договору доручення (на надання юридичних послуг від 10.04.2012року, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1, оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 12.04.2012року.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 188, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 525,526,625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно письмових пояснень позивача, які отримані судом 25.06.2012року та 17.07.2012року, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011року форми КБ - 2в від 21.07.2011року підписано безпосередньо директорами підприємств, оскільки між сторонами у справі укладений один договір, договірна ціна та локальний кошторис, копія яких міститься в матеріалах справи, є невід'ємними частинами вказаного договору, Календарний графік до договору позивачем втрачений. Стосовно порядку та періоду нарахування пені позивач вказує, що підставою для нарахування пені є п.5.3 договору, який не обмежує строку нарахування пені, тому приписи ч.2 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин не застосовуються, у відповідності з ст. 258 ЦК України строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) складає 1 рік.
У судовому засіданні 17.07.2012року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послався на факти і обставини, викладені у позовній заяві та наступних письмових поясненнях до неї.
Представник відповідача у судове засідання 17.07.2012року не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа представнику відповідача.
ТОВ «Стройинвест Донбасс» відзиву на позовну заяву суду не надав, вимог ухвал суду від 13.06.2012року, 26.06.2012року не виконав, представник ТОВ «НВФ Путьмашсервіс» у судове засідання 26.06.2012року також не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений у порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в господарський судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України №75 від 10.12.2002р. (із змінами та доповненнями), докази чого містяться у матеріалах справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, юридичною адресою ТОВ «Стройинвест Донбасс» є 83023, м.Донецьк, вул. Ходаковського, буд. 5, судом кореспонденція направлялась саме за юридичною адресою відповідача.
Отже, суд вважає, що відповідачу судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені позивачем в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
31.05.2011року між ТОВ «Стройинвест Донбасс» (Замовник) та ТОВ «ІК «Строй-Інвест» (Підрядник) укладений договір підряду №16/05-11 на виконання ремонтно - будівельних робіт, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати своїми силами та засобами, підрядні роботи по прокладанню каналізації оптового ринку сільськогосподарської продукції в районі Ясиноватського поста ДАЇ на розв'язці магістралей М-04 та Н-20 Донецької області, павільйон «Овочі - фрукти» (далі - Об'єкт). Перелік та обсяги робіт, що належить виконати, визначені у локальних кошторисах, що є невід'ємними частинами розрахунку Договірної ціни (Додаток №1), що є невід'ємною частиною даного договору.(арк. справи 8-10).
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без складання протоколу розбіжностей.
У розділі 9 договору сторонами встановлено строк дії договору, зокрема, даний договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє до 30.12.2011року, але за умови повного виконання зобов'язань взятих на себе сторонами.(п.9.2 договору).
Позивач не надав доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у договір у порядку, передбаченому п. 8.1 договору.
Згідно п. 1.3 договору строки виконання робіт визначені календарним графіком виконання робіт (Додаток№2), що є невід'ємною частиною даного договору.
Як виходить з письмових пояснень ТОВ «ІК «Строй-Інвест», календарний графік до договору позивачем втрачений, що унеможливлює встановлення судом строків виконання робіт, визначених сторонами договору, але, за наявності інших письмових доказів на підтвердження фактичного виконання робіт, істотно не впливає на правову кваліфікацію відносин сторін.
Вартість будівельних робіт за договором узгоджується у розрахунку Договірної ціни та складає 214 574грн.40коп.(з урахуванням ПДВ). Вартість робіт, що виконуються за даними договором є динамічною та може бути змінена виключно за згодою обох сторін шляхом оформлення додаткової угоди до даного договору виключно на підставах, визначених у пп. 2.3.1 - 2.3.3 договору. (п.п. 2.1,2.3 договору).
Сторонами договору підписана Договірна ціна, згідно якої загальна сума договору складає 214 574грн.40коп.(арк. справи 20-21). За відсутності посилання на договір як на підставу складання Договірної ціни суд, приймаючи до уваги вказання у тексті договірної ціни місця виконання робіт, що співпадає з п.1.1 договору, повну відповідність вартості робіт, що визначена за умовами договору, ціни фактично виконаних робіт за актом та суми, зазначеної у Договірній ціні, наявність одного укладеного між сторонами договору, приходить до висновку, що вищезазначена Договірна ціна складена на підставі умов договору та є його невід'ємною частиною.
Крім того, позивачем наданий суду локальний кошторис, що є додатком до вказаної договірної ціни згідно п.1.1 договору та приймається судом, як такий, що складений на виконання умов договору №16/05-11 від 31.05.2011року з аналогічних підстав.
Отже, суд приходить до висновку, що сторони узгодили вартість робіт за договором та види вказаних робіт.
Згідно п. 3.1.1 Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи протягом 3-х тижнів з моменту підписання договору.
21.07.2011року ТОВ «ІК «Строй-Інвест» та ТОВ «Стройинвест Донбасс» підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011року встановленої форми №КБ-2в на загальну суму 210 284грн.92коп.(арк. справи 14-18).
Зазначений акт містить посилання на договір №16/05-11 від 31.05.2011року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.
Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.
Виходячи з викладеного, підписаний сторонами вищезазначений акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011року є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 33 ГПК України факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №16/05-11 від 31.05.2011року по виконанню робіт по прокладанню каналізації оптового ринку сільськогосподарської продукції в районі Ясиноватського поста ДАЇ на розв'язці магістралей М-04 та Н-20 Донецької області, павільйон «Овочі - фрукти».
Також 21.07.2011року сторонами договору підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ3 за липень 2011року, що визначає вартість фактично виконаних робіт в сумі 210 284грн.92коп.(арк. справи 19).
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 2.7.1 договору визначено, що Замовник перераховує на поточний рахунок Підрядника аванс в розмірі 30% від договірної ціни протягом 3-х календарних днів з моменту укладання даного договору та отримання від Підрядника відповідного рахунку.
Як вбачається з банківської виписки з поточного рахунку позивача, яка міститься в матеріалах справи, 17.06.2011року відповідач перерахував грошові кошти в розмірі 60000грн. в якості авансу.
Згідно п. 2.7.2 договору наступні платежі здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі фактично виконаних Підрядником та прийнятих Замовником робіт на поточний рахунок Підрядника протягом 10 (десяти) календарних днів після підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3) за відповідний місяць виконання робіт, за вирахуванням авансу, перерахованого у порядку п.2.7.1 даного договору.
Виходячи з даного пункту договору, відповідач зобов'язаний за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011року сплатити остаточну вартість виконаних робіт в сумі 150 284грн.92коп. (210 284грн.92коп.-60000грн.00коп.) протягом 10 календарних днів з дати підписання акту - 21.07.2011року, тобто, у строк до 31.07.2011року.
Доказів на підтвердження своєчасної згідно умов договору оплати вартості робіт в сумі 150 284грн.92коп. відповідач суду не надав. Одночасно, як виходить з банківських виписок з поточного рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи, відповідач 26.09.2011року та 05.12.2011року, оплатив вартість виконаних робіт в розмірі 100000грн.00коп. та 15000грн.00коп. відповідно. На час звернення з позовом сума заборгованості складає 35 284грн.92коп.
При цьому, суд зазначає, що розрахунок основної заборгованості, який міститься у позовній заяві, не приймається судом як вірний, оскільки позивач помилково вказав суму 214 574грн.40коп.(визначена за договірною ціною), а не 210 284грн.92коп. (вартість робіт, які фактично виконані за актом) в якості остаточної суми, яку відповідач повинен був сплатити. Однак, позивач вказав вірний розмір заборгованості, яка належить до стягнення, внаслідок чого відсутні підстави для застосування приписів ст. 22 ГПК України.
У зв'язку з тим, що відповідач оплату суми 35 284грн.92коп. своєчасної згідно умов договору не здійснив, позивач у встановленому порядку звертався до відповідача з грошовою вимогою №04 від 10.01.2011року, що за своєю суттю є претензією, в якій просив перерахувати зазначену суму з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань протягом 10 днів з дати отримання претензії.(арк. справи 22).В якості доказу відправлення претензії позивач надав суду належним чином засвідчену копію фіскального чеку установи поштового зв'язку №9624 від 13.01.2012року. Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, вартість виконаних робіт не сплачена.
Розмір заборгованості в сумі 35 284грн.92коп. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2011року по 25.01.2012року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Відповідач належними доказами у справі не довів факт оплати виконаних робіт в сумі 35 284грн.92коп.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №16/05-11 від 31.05.2011року в частині виконання позивачем робіт, строк виконання зобов'язання відповідача настав 31.07.2011року, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт, тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 35 284грн.92коп. Відповідно ТОВ «Стройинвест Донбасс» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.
Виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 35 284грн.92коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Умовами п. 5.3 договору за порушення строків перерахування грошових коштів з вини Замовника, останній сплачує Підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день прострочення.
Суд визнає, що дії відповідача з неоплати заборгованості за виконані роботи є порушенням виконання грошового зобов'язання взятого на себе стороною за договором і тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої за договором.
Згідно розрахунку, що доданий до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3529грн.52коп. за період з 31.07.2011року по 13.04.2012року, при цьому розмір пені вираховується позивачем з урахуванням часткових оплат суми боргу відповідачем.
Однак розрахунок розміру пені, яку позивач просить стягнути, що доданий до позовної заяви, є невірним, оскільки, по - перше, позивач розраховує суму пені за період з 31.07.2011року, тоді як, як встановлено судом, граничним строком оплати виконаних робіт є 31.07.2011року, тому прострочка виконання зобов'язання розпочинається з 01.08.2011року; по-друге, позивачем при визначені періоду нарахування пені не враховані приписи ч.6 ст. 232 ГК України.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок суми пені за період шість місяців, починаючи з 01.08.2011року, враховуючі часткові оплати, здійснені відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3000грн.12коп., в іншій частині у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити, так як ці вимоги заявлені безпідставно.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) відповідно до статті 3 Закону України від 03.07.1991року № 1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).
Як виходить з наданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1366грн.27коп. та інфляційні нарахування в сумі 4500грн.36коп. за період з 31.07.2011року по 13.04.2012року. Суд зазначає, що період позивачем зазначено невірно, з аналогічних зазначеним вище підстав, відповідні нарахування слід здійснювати з 01.08.2011року.
Згідно розрахунків суду, здійснених за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" позовні вимоги щодо стягнення 3%річних за період з 01.08.2011року по 13.04.2012року підлягають задоволенню на суму 1365грн.44коп., у решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо стягнення суми індексу інфляції в розмірі 4500грн.36коп., суд прийшов до висновку, що вказані вимоги підлягають задоволенню, оскільки здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перерахунок сум індексу інфляції за визначений період, дійшов висновку, що за вірним розрахунком розмір індексу інфляції є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, суд, у відповідності до вимог ст.83 Господарського процесуального кодексу України не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, розглядає заявлені позовні вимоги, тому, стягненню підлягає сума індексу інфляції в розмірі 4500грн.36коп.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із юридичним супроводом, як судових, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника. Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.
Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру", адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Правовідносини між позивачем та адвокатом - Студинецьким А.О., що діє на підставі свідоцтва №2954 на право зайняття адвокатською діяльністю, виникли на підставі договору доручення (на надання юридичних послуг) від 10.04.2012року.(арк. справи 33-34).
Згідно п.1.1 даного договору Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (адвокат Студинецький А.О.) приймає на себе зобов'язання представляти інтереси Замовника у господарському суді Донецької області за позовом ТОВ «ІК «Строй-Інвест» до ТОВ «Стройинвест Донбасс» про стягнення заборгованості за виконані роботи в розмірі 44681грн.07коп. Перелік прав та обов'язків сторін визначено п.п. 1.2,1.3 договору.
Ціна договору складає 3000грн.00коп.Оплата здійснюється готівкою за приходним касовим ордером протягом двох робочих днів з дати підписання даного договору.(п.п.5.2,5.3 договору).
Факт оплати вартості робіт підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 12.04.2012року.(арк. справи 35).
Суд вважає, що, оскільки адвокат Студинецький А.О. підготував позовну заяву у справі з розрахунком позовних вимог, двічі надавав письмові пояснення за вимогою суду, надавав додаткові докази за вимогою суду, брав участь у судових засіданнях, факт надання адвокатом Студинецьким А.О. юридичних послуг в процесі розгляду даної справи доведено, відповідно наявні докази оплати зазначених послуг адвоката, тому суд дійшов до висновку, що зазначені витрати у розмірі 3000грн.00коп. відносяться до судових витрат у розумінні ст.44 ГПК України.
Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним, наданим послугам. У даному випадку суду вважає, що сума 3000грн.00коп., враховуючи принцип розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог виходячи з обсягу наданих послуг, є співрозмірною.
Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, згідно положень ст.49 ГПК України, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Виходячи з того, то мінімальна заробітна плата встановлена станом на 1 січня 2012р. ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік"у місячному розмірі 1 073грн., розмір судового збору за подання до господарського суду даної позовної заяви дорівнює 1 609 грн. 50коп.
Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609грн.50коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку із внесенням при зверненні з позовом судового збору в сумі 1641грн.00коп.(платіжне доручення №2442 від 22.05.2012року), тобто, в більшому розмірі ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору у розмірі 31грн.50 коп. підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 538, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінгова компанія «Строй-Інвест» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 35284грн.92коп., пені в розмірі 3529грн.52коп., індексу інфляції в сумі 4500грн.36коп., 3% річних у розмірі 1366грн.27коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройинвест Донбасс» м.Донецьк (83023, м.Донецьк, вул. Ходаковського, буд.5, код ЄДРПОУ 35397759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінгова компанія «Строй-Інвест» м.Донецьк (83023, м.Донецьк, вул.Харітонова, буд.14, код ЄДРПОУ 32727859) суму основного боргу в розмірі 35 284грн.92коп., пеню в сумі 3000грн.12коп., 3%річних в сумі 1365грн.44коп., індекс інфляції в сумі 4500грн.36коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1590грн.35коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2964грн.30коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Інжинірінгова компанія «Строй-Інвест» м.Донецьк (83023, м.Донецьк, вул.Харітонова, буд.14, код ЄДРПОУ 32727859) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 31грн.50 коп., що перерахована згідно платіжного доручення №2442 від 22.05.2012року.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 17.07.2012року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 18.07.2012року.
Суддя Осадча А.М.
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2012 |
Оприлюднено | 25.07.2012 |
Номер документу | 25347835 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Осадча А.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні