Рішення

від 16.07.2012 по справі 5009/1977/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/39/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.12 Справа № 5009/1977/12

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут - Полімін" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2а, ідентифікаційний код 31481925)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Імпекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 79, ідентифікаційний код 33378556)

про стягнення 14 581, 95 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чехольянц Я.А., довіреність № б/н від 12.06.2012р.

ТОВ "Фомальгаут - Полімін" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Євро - Імпекс" про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі продажу товарів № 239 від 05.10.2011р. в сумі 14 581,95 грн., а саме: 13 078,95 грн. основного боргу, 1 142,37 грн. пені, 161,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 198,77 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 28.05.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 6, 8, 16, 22, 548, 549, 614, 625, 627, 628, 629 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 2, 12, 49, 82, 84 ГПК України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1977/12 (провадження № 3/39/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.06.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 14.06.2012р. розгляд справи відкладений на 16.07.2012р. о 10 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 16.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 20.07.2012р.

Під час розгляду справи представник відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

Позивач, повідомлений про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання явку уповноваженого представника не забезпечив.

26.06.2012р. до канцелярії господарського суду надійшло клопотання від 14.06.2012р. № 517, в якому директор ТОВ "Фомальгаут - Полімін" Босак О.М. просить суд стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідно до п.п. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника ТОВ "Фомальгаут - Полімін" не перешкоджає вирішенню спору, тому справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в позовній заяві від 26.04.2012р. № 399, позивач зокрема зазначив, що 05.10.2011р. між ним та ТОВ "Євро - Імпекс" укладений договір купівлі-продажу товарів № 239, відповідно до якого позивач здійснював продаж товарів відповідачу на умовах відстрочки платежу.

Відповідно до умов п.5.3 Договору, відповідач зобов'язаний провести з позивачем повний розрахунок за отриману партію товару у строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару. Не проведення відповідачем оплати за відповідну партію товару протягом 30 календарних днів з дня її отримання відповідачем, вважається порушенням відповідачем умов цього Договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії товару.

На підставі зазначеного Договору та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Євро - Імпекс" було отримано товар за видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № Б2-1130 від 30.10.2011р. на загальну суму 29 415,78 грн. з узгодженим терміном сплати до 25.11.2011р.;

- видаткова накладна № БД-0996 від 21.11.2011р. на загальну суму 2 923,34 грн. з узгодженим терміном сплати до 22.12.2011р.

В той же час, відповідачем було проведено попередню оплату на суму 5 260,17 грн.

В подальшому відповідач платіжними дорученнями сплатив за поставлений товар лише 14 000,00 грн., а саме:

- платіжне доручення № 293 від 06.12.2011р. на суму 5 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 322 від 29.12.2011р. на суму 3 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 341 від 27.01.2012р. на суму 2 000,00 грн.;

- платіжне доручення № 393 від 23.03.2012р. на суму 4 000,00 грн.

Таким чином, різниця між вартістю поставленого товару та сплаченою сумою згідно умов договору становить 13 078,95 грн.

Отже, основна сума боргу ТОВ "Євро - Імпекс" перед ТОВ "Фомальгаут - Полімін" за договором купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р. становить 13 078,95 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача, відповідно до ст. 549, 614, 624, 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 9.2 Договору пеню в сумі 1 142,37 грн., 161,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми боргу в сумі 198,77 грн.

Відповідач в судовому засіданні 16.07.2012р. суму основного боргу в розмірі 13 078,95 грн. визнав, просить суд розстрочити борг на 5 місяців з виплатою:

- у серпні 2012 року -2 615,60 грн.;

- у вересні 2012 року -2 615,60 грн.;

- у жовтні 2012 року -2 615,60 грн.;

- у листопаді 2012 року -2 615,60 грн.;

- у грудні 2012 року -2 615,60 грн.

Також, відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього з вимогою щодо сплати боргу, не було досудового врегулювання спору з його боку, в той час як відповідач неодноразово звертався по телефону до представників позивача з метою вирішення питання щодо погашення заборгованості.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та 3 % річних від простроченої суми відсутні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Фомальгаут - Полімін" (Продавець) і ТОВ "Євро - Імпекс" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р., за яким Продавець зобов'язується протягом дії цього Договору передавати Дистриб'ютору у власність Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджується Сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти у власність та оплатити Товар в порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Загальний обсяг Товару, що є предметом цього Договору, визначається протягом строку дії цього Договору, з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.6 Договору, ціни на Товар, визначаються Сторонами в накладній, виходячи із сформованих цін (надалі "базових цін"), що склалися на момент передачі партії Товару.

Згідно п.1.7 Договору, загальна ціна цього Договору визначається виходячи з базових цін на Товар, асортименту та загальної кількості Товару, проданого відповідно до умов цього Договору, та становить загальну суму всіх накладних, згідно яких відвантажується Товар на виконання умов цього Договору.

Всі накладні на підставі яких Продавець, на виконанні умов цього Договору, відвантажував Товар Дистриб'ютору, є невід'ємною частиною цього Договору.

Продавець передає (відвантажує) зі свого складу Дистриб'ютору Товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погодженій Сторонами в накладних, рахунках-фактурах, тощо (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, Продавець здійснює відвантаження Товару зі свого складу, на підставі поданого Дистриб'ютором письмового замовлення, в якому в обов'язковому порядку вказується останнім асортимент та кількість замовленого Товару.

Згідно із п. 3.6 Договору, на кожну партію Товару, відвантажену Продавцем згідно умов цього Договору, останній надає Дистриб'ютору рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші необхідні приймально-здавальні (товаророзпорядчі) документи.

Дистриб'ютор перед одержанням першої замовленої партії Товару здійснює попередню оплату за дану партію Товару у розмірі 20 % вартості цієї замовленої партії. Зазначена партія Товару відпускається (відвантажується) Продавцем Дистриб'ютору тільки при наявності відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку Продавця (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору, розрахунок за Товар проводиться в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування Дистриб'ютором суми вартості партії Товару в гривнях на поточний банківський рахунок Продавця, вказаний у реквізитах Продавця в цьому договору. Погашення заборгованості також може бути здійснене Дистриб'ютором (тільки за попереднім письмовим погодженням із Продавцем) шляхом зустрічної передачі Товару, взаємозаліку однорідних боргових зобов'язань або у інший спосіб, не заборонений чинним в Україні законодавством.

Згідно із п. 5.3 Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний провести з Продавцем повний розрахунок за отриману партію Товару у строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання відповідної партії Товару. Не проведення Дистриб'ютором оплати за відповідну партію Товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня її отримання Покупцем, вважається порушенням Дистриб'ютором умов цього Договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії Товару.

Відповідач на виконання п. 5.1 Договору, здійснив попередню часткову оплату товару на загальну суму 5 260,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 172 від 14.10.2011р.

Позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару на загальну суму 32 339,12 грн. що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № Б2-1130 від 25.10.2011р. на суму 29 415,78 грн.;

- № БД-0996 від 21.11.2011р. на суму 2 923,34 грн.

В подальшому відповідач сплатив за поставлений товар 14 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 293 від 06.12.2011р. на суму 5 000,00 грн.;

- № 322 від 29.12.2011р. на суму 3 000,00 грн.;

- № 341 від 27.01.2012р. на суму 2 000,00 грн.;

- № 393 від 23.03.2012р. на суму 4 000,00 грн.

Отже, свої зобов'язання за договором купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, основний борг за договором купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р. ТОВ "Євро - Імпекс" перед ТОВ "Фомальгаут - Полімін" складає 13 078,95 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку згідно до п. 5.1 Договору, Дистриб'ютор перед одержанням першої замовленої партії Товару здійснює попередню оплату за дану партію Товару у розмірі 20 % вартості цієї замовленої партії. Зазначена партія Товару відпускається (відвантажується) Продавцем Дистриб'ютору тільки при наявності відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку Продавця.

Згідно п. 5.3 Договору, Дистриб'ютор зобов'язаний провести з Продавцем повний розрахунок за отриману партію Товару у строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання відповідної партії Товару. Не проведення Дистриб'ютором оплати за відповідну партію Товару протягом 30 (тридцять) календарних днів з дня її отримання Покупцем, вважається порушенням Дистриб'ютором умов цього Договору щодо оплати ним вартості зазначеної партії Товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання ТОВ "Євро - Імпекс" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 13 078,95 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зазначена сума боргу визнана відповідачем та підтверджується також актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.05.2012р., підписаного обома сторонами та скріпленого їх печатками.

Також позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 1 142,37 грн. пені, 161,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 198,77 грн. -3 % річних від простроченої суми боргу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п.9.2 Договору, у випадку прострочення термінів по сплаті Дистриб'ютором суми вартості партії Товару, відвантаженої (відпущеної) згідно умов п.5.3 та 5.6 цього Договору, Дистриб'ютор на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити на користь останнього пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням частини шостої статті 232 ГК України, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11 та постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №15/065-11).

В даному випадку товар отриманий відповідачем від позивача 25.10.2011р. та 21.11.2011р. Розрахунки за продукцію повинні були бути здійснені протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження, тобто не пізніше 25.11.2011р. та 21.12.2011р.

Відповідач сплатив за поставлений товар 14 000,00 грн.:

06.12.2011р. суму 5 000,00 грн.;

29.12.2011р. суму 3 000,00 грн.;

27.01.2012р. суму 2 000,00 грн.;

23.03.2012р. суму 4 000,00 грн.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в сумі 1 142,37 грн.:

з 25.11.2011р. по 06.12.2011р. (12 днів) від суми 24 155,61 грн. пеня складає 123,09 грн.;

з 07.12.2011р. по 21.12.2011р. (15 днів) від суми 19 155,61 грн. пеня становить 122,02 грн.;

з 22.12.2011р. по 29.12.2011р. (8 днів) від суми 22 078,95 грн. пеня становить 75,01 грн.;

з 30.12.2011р. по 27.01.2012р. (29 днів) від суми 19 078,95 грн. пеня становить 234,96 грн.;

з 28.01.2012р. по 23.03.2012р. (56 днів) від суми 17 078,95 грн. пеня становить 405,04 грн.;

з 24.03.2012р. по 26.04.2012р. (34 дня) від суми 13 078,95 грн. пеня становить 182,25 грн.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 142,37 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі-продажу товарів № 239 від 05.10.2011р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано 3 % річних від простроченої суми боргу в сумі 198,77 грн.:

з 25.11.2011р. по 06.12.2011р. (12 днів) від суми 24 155,61 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу складає 23,82 грн.;

з 07.12.2011р. по 21.12.2011р. (15 днів) від суми 19 155,61 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу становить 23,62 грн.;

з 22.12.2011р. по 29.12.2011р. (8 днів) від суми 22 078,95 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу становить 14,52 грн.;

з 30.12.2011р. по 27.01.2012р. (29 днів) від суми 19 078,95 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу становить 45,47 грн.;

з 28.01.2012р. по 23.03.2012р. (56 днів) від суми 17 078,95 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу становить 78,61 грн.;

з 24.03.2012р. по 26.04.2012р. (34 дня) від суми 13 078,95 грн. 3 % річних від простроченої суми боргу становить 36,55 грн.

Відтак, стягненню 3 % річних від простроченої суми боргу за період з 25.11.2011р. по 26.04.2012р. включно підлягає сума в розмірі 198,77 грн.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано інфляційні витрати в сумі 161,86 грн.:

з 25.11.2011р. по 06.12.2011р. (12 днів) від суми 24 155,61 грн. інфляційні витрати не нараховано;

з 07.12.2011р. по 21.12.2011р. (15 днів) від суми 19 155,61 грн. інфляційні витрати за грудень 2011р. складають 38,31 грн.;

з 22.12.2011р. по 29.12.2011р. (8 днів) від суми 22 078,95 грн. інфляційні витрати за грудень 2011р. не нараховано;

з 30.12.2011р. по 27.01.2012р. (29 днів) від суми 19 078,95 грн. інфляційні витрати за січень 2012р. складають 38,16 грн.;

з 28.01.2012р. по 23.03.2012р. (56 днів) від суми 17 078,95 грн. інфляційні витрати за період лютий-березень 2012р. складають 85,39 грн.;

з 24.03.2012р. по 26.04.2012р. (34 дня) від суми 13 078,95 грн. інфляційні витрати за квітень 2012р. складають 0,00 грн.

Відтак, стягненню інфляційних витрат за період з грудня 2011р. по квітень 2012р. включно підлягає сума в розмірі 161,86 грн.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 5 місяців задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97р., N 02-5/467 від 18.04.2001р. Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002р. Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004р. N 04-5/3248 від 10.12.2004р. N 04-5/103 від 31.05.2007р. N 04-5/198 від 22.10.2007р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, пунктом 6 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

Крім того, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження обставин, про які йдеться у клопотанні відповідача, аргументованих доказів суду не надано.

Крім того, суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду не буде сприяти захисту інтересів обох сторін. Також розстрочення суми боргу в розмірі 14 581, 95 грн. перед позивачем не може позитивно вплинути на господарську діяльність відповідача.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, враховуючи всі вищевикладені обставини, суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви про розстрочку.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору в розмірі 31,50 грн. згідно платіжному дорученню № 2008 від 18.05.2012р. на загальну суму 1 641,00 грн. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Імпекс" (69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 79, ідентифікаційний код 33378556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фомальгаут - Полімін" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2а, ідентифікаційний код 31481925) 13 078 (тринадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 95 коп. основного боргу, 161 (сто шістдесят одну) грн. 86 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 77 коп. -3 % річних від простроченої суми, 1 142 (одну тисячу сто сорок дві) грн. 37 коп. пені та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 20.07.2012р.

Суддя В.М. Соловйов