Рішення

від 19.07.2012 по справі 5019/877/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 5019/877/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі -Рада) та товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі -Товариство) до Рівненської міської громадської організації "Синдикат" (далі -Організація) про стягнення заборгованості в сумі 47 707 грн. 85 коп.,

за участю представників:

Ради: не з'явився,

Товариства: Михайлова В.О. за дов. від 3 січня 2012 року № 03-05/17,

Організації: не з'явився,

прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 16 листопада 2011 року № 94,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року заступник прокурора міста Рівного звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Ради та Товариства посилаючись на те, що на виконання умов договору на відпуск теплової енергії № 314, укладеного між Товариством та відповідачем 11 листопада 2009 року, з урахуванням додатку № 1 до цього договору, останньому протягом лютого -квітня 2011 року була поставлена теплова енергія на загальну суму 41 893 грн. 57 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати поставленої йому енергії не виконав, позивач, посилаючись на статті 525-526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а також статті 175, 193, 216-217 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Організації вищезазначену суму боргу, а також 2 818 грн. 96 коп. пені, 1 616 грн. 44 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 1 378 грн. 88 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 30 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/877/12, розгляд якої було призначено на 21 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 21 червня 2012 року розгляд справи відкладено на 5 липня 2012 року.

Ухвалою суду від 5 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2012 року.

Представники Товариства та прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

У судові засідання, призначені на 21 червня 2012 року, 5 липня 2012 року та 19 липня 2012 року, Рада та відповідач не забезпечили явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 30 травня 2012 року була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 29. Проте вказане поштове відправлення було повернуте підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання (а.с. 21-22).

З метою встановлення дійсної адреси відповідача судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, з якого вбачається, що юридичної особи з ідентифікаційним кодом Організації -25930148, у даному реєстрі не значиться.

У зв'язку з вказаними обставинами ухвалою суду від 21 червня 2012 року у прокурора та позивачів були витребувані докази, які підтверджують наявність статусу юридичної особи у відповідача із зазначенням його юридичної адреси.

На виконання вказаних вимог ухвали суду представником прокуратури було надано інформаційну довідку головного управління статистики у Рівненській області від 7 липня 2012 року № 05-3-05/600 (а.с. 57), з якої вбачається, що відповідач як юридична особа був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 10 листопада 2000 року за № 18. Згідно вказаної довідки місцезнаходженням громадської організації "Синдикат" є наступна адреса: 33018, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 29. Ухвали суду про відкладення розгляду справи від 21 червня 2012 року та 5 липня 2012 року направлялися Організації за цією адресою, однак дані поштові повідомлення також були повернуті підприємством поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 39-40, 54-55).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача та Ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2009 року між Організацією та Товариством був укладений договір на відпуск теплової енергії № 314, за умовами якого, з урахуванням додатку № 1 до цього договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу теплову енергію, а Організація, у свою чергу, -прийняти та оплатити її за встановленими тарифами в терміни, передбачені даною угодою (а.с. 8-9).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.4 даної угоди теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Відінська, 29.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з пунктом 5.2 договору розмір щомісячної плати за опалення при відсутності приладів обліку на момент укладення договору становив 6 грн. 05 коп. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м 2 загальної площі для споживачів.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору № 314 від 11 листопада 2011 року, загальна площа об'єкту відповідача -гуртожитку, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Відінська, 29, становила 2 475,63 м 2 (а.с. 9).

За пунктами 5.3-5.4 договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів -не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач протягом лютого-квітня 2011 року надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 41 893 грн. 62 коп., що підтверджується довідкою позивача про обороти по Рівненській міській громадській організації "Синдикат" (а.с. 12), а також рахунками за послуги теплопостачання, виставленими позивачем у лютому-квітні 2011 року (а.с. 15-17).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку Організації претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданої йому у вищезазначений період теплової енергії не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 41 893 грн. 57 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором № 314 від 11 листопада 2009 року, яка складає 41 893 грн. 57 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора про стягнення з Організації вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, позивач також просив суд стягнути з Організації 2 818 грн. 96 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 11 березня 2011 року по 10 вересня 2011 року, з яких: 214 грн. 87 коп. -пеня, нарахована з 11 березня 2011 року по 10 квітня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 16 322 грн. 17 коп., 415 грн. 88 коп. -пеня, нарахована з 11 квітня 2011 року по 10 травня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 32 644 грн. 34 коп., 551 грн. 50 коп. -пеня, нарахована з 11 травня 2011 року по 10 червня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 533 грн. 71 коп. -пеня, нарахована з 11 червня 2011 року по 10 липня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 551 грн. 50 коп. -пеня, нарахована з 11 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., а також 551 грн. 50 коп. -пеня, нарахована з 11 серпня 2011 року по 10 вересня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

За пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми пені, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Товариством, відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 818 грн. 96 коп. пені підлягає задоволенню.

Також позивач, на підставі вищезазначеної норми договору, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 1 378 грн. 88 коп., з яких: 41 грн. 59 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 березня 2011 року по 10 квітня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 16 322 грн. 17 коп., 80 грн. 49 коп. - три проценти річних, нараховані з 11 квітня 2011 року по 10 травня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 32 644 грн. 34 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 травня 2011 року по 10 червня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 103 грн. 30 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 червня 2011 року по 10 липня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 серпня 2011 року по 10 вересня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 103 грн. 30 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 вересня 2011 року по 10 жовтня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 жовтня 2011 року по 10 листопада 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 103 грн. 30 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 листопада 2011 року по 10 грудня 2011 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 грудня 2011 року по 10 січня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 103 грн. 30 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 січня 2012 року по 10 лютого 2012 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 99 грн. 86 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 лютого 2012 року по 10 березня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., 106 грн. 74 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 березня 2012 року по 10 квітня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп., а також 103 грн. 30 коп. -три проценти річних, нараховані з 11 квітня 2012 року по 10 травня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 41 893 грн. 57 коп.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 616 грн. 44 коп., нараховані на вищезазначені суми заборгованості за період з березня 2011 року по березень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Рівненської міської громадської організації "Синдикат" (33000, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 29, ідентифікаційний код: 25930148) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 36598008) 41 893 (сорок одну тисячу вісімсот дев'яносто три) грн. 57 коп. основного боргу, 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 96 коп. пені, трьох процентів річних у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 88 коп., а також 1 616 (одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 44 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Рівненської міської громадської організації "Синдикат" (33000, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 29, ідентифікаційний код: 25930148) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 липня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко