Ухвала

від 19.07.2012 по справі 9/321 а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К-26875/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова (далі -ДПІ)

на постанову господарського суду Львівської області від 17.12.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 9/321 А (2234/09/9104)

за позовом ДПІ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Медична фірма "Авіцена" (далі -ТОВ «Медична фірма «Авіцена», відповідач-1)

та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Сфера" (далі -ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера», відповідач-2)

про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування відповідних наслідків.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним господарського зобов'язання між відповідачами та про застосування наслідків його недійсності шляхом стягнення з ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»на користь ТОВ «Медична фірма «Авіцена»80372,81 грн. та з відповідача-1 в доход держави цієї ж суми.

Постановою господарського суду Львівської області від 17.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, в частині позовних вимог про визнання господарського зобов'язання недійсним провадження у справі закрито з причин непідсудності цих вимог адміністративному суду; в решті позову відмовлено з посиланням на недоведеність податковим органом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує нікчемність правочину, а також на пропуск ДПІ установленого статтею 250 Господарського кодексу України (далі -ГК) строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що факт реєстрації ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»на підставну особу, яка заперечує причетність до фінансово-господарської діяльності цього товариства, несплата ним необхідних податків та зборів є достатніми свідченнями незаконного формування відповідачем-1 даних податкового обліку на підставі первинних документів, складених ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера», та, відповідно, завідомого укладення спірного договору з метою ухилитися від оподаткування результатів його виконання.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що з жовтня по грудень 2005 року на підставі договору від 30.09.2005 № 71 ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера» поставило на адресу відповідача-1 товари медичного призначення на загальну суму 80372,81 грн.; факт дійсного виконання зазначених поставок підтверджується наявними у справі первинними документами (накладними, видатковими накладними, банківськими виписками тощо) та не заперечується податковим органом; придбаний ТОВ «Медична фірма «Авіцена»товар було в подальшому ним реалізовано бюджетним установам (лікарням) з відображенням у податковому обліку та сплатою до бюджету відповідних сум податкових зобов'язань.

Підставою для звернення ДПІ з даним позовом слугував факт скасування державної реєстрації ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.04.2006 з мотивів здійснення цієї реєстрації на підставну особу. Як було з'ясовано судами, за наслідками перегляду цього рішення в апеляційному порядку воно було скасовано.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчі положення у розрізі функцій податкової інспекції, що полягають у здійсненні контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосовуються до правочинів, вчинених виключно з метою ухилення від оподаткування. Адже використання податковим органом передбаченого пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження на подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, з підстав, які не пов'язані з контролем за сплатою податків, є перевищенням компетенції цього суб'єкта владних повноважень.

При цьому для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Адже якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія -то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 Господарського кодексу України. У разі ж якщо ухилення від оподаткування спричинено подальшими діями з отриманими на виконання правочину активами або відображенням результатів такого правочину у податковому обліку платника, то такі дії становлять самостійний склад податкового правопорушення як підставу для притягнення платника до відповідальності сааме за порушення норм податкового законодавства. Іншими словами, правочин є таким, що порушує публічний порядок у сфері оподаткування, у разі, якщо власне вчинення та виконання правочину є необхідною умовою для побудови схеми ухилення від оподаткування.

Наведене, у свою чергу, дає підстави для висновку про те, що умовою застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання в порядку статті 208 Господарського кодексу України за позовом податкового органу є доведеність останнім наявності протиправного умислу у всіх учасників правочину. Адже про відсутність господарської мети під час укладення та виконання правочину не може бути відомо лише одній особі, оскільки у разі добросовісності хоча б одного з учасників правочину для нього буде досягнута ділова мета, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок.

У розглядуваній справі ДПІ не заперечує факт виконання відповідачем-2 операцій поставки за оспорюваним господарським зобов'язанням, тобто наявність у відповідачів економічної мети під час його укладення; факт виконання цих операцій було встановлено судами за наслідками дослідження наявних у справі первинних документів. А відтак несплата ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»необхідних сум податків за результатами виконання цих операцій є порушенням правил оподаткування з боку цього постачальника та тягне застосування до сааме до нього заходів відповідальності за правопорушення у сфері податкового законодавства. Так само не можуть слугувати свідченням нікчемності правочину і посилання ДПІ на підписання первинних документів від імені ТОВ «Торгівельна фірма «Сфера»невстановленою особою, позаяк в даному разі це питання стосується порядку документального представлення відомостей про спірні операції з поставки товарів, однак не впливає на дійсність оспорюваного господарського зобов'язання.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій в порядку статті 208 Господарського кодексу України.

До того ж, як вірно зазначено судами, такі санкції можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу, а саме - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. А відтак подання ДПІ цього позову у листопаді 2007 року, тобто після спливу річного строку з моменту укладення та виконання спірного правочину, також виключає можливість задоволення цього позову.

Оскільки господарське зобов'язання, вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, одночасно є нікчемним правочином, що порушує публічний порядок, тобто не належить до категорії заперечувальних правочинів, які підлягають визнання недійсними в судовому порядку, то суди обґрунтовано закрили провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова відхилити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 17.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 9/321 А (2234/09/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак