Рішення

від 11.06.2012 по справі 22/1590/4675/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського райо

· нного суду м. Одеси від 19.12.2011 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та

· піклування, ОСОБА_2 про встановлення опіки над недієздатною особою,-

встановила:

ОСОБА_3, заінтересована особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_2 звернулася з вказаною заявою до суду, в якій просила призначити її опікуном особи, яка визнана судом недієздатною - ОСОБА_4 (а. с. 58-60).

Свої вимоги, як зазначено в рішенні суду, ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.10.1995 року, яке набрало чинності 30.10.1995 року, ОСОБА_4 визнано недієздатною. Рішенням Виконкому Київської районної ради народних депутатів № 1280 від 22.12.1995 року опікуном ОСОБА_4 було призначено ОСОБА_5 Однак, фактично догляд за ОСОБА_4 здійснювала заявниця, яка перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 23.08.2003 року. ОСОБА_5 звичайно також приймав участь в здійсненні опіки над ОСОБА_4, однак у зв'язку з характером роботи - працював моряком за кордоном, а потім в силу зловживання алкогольними напоями, похилим віком, станом здоров'я, це звелося до формального рахування його опікуном. Весь тягар опікунства несла заявниця, яка регулярно та систематично відвідувала ОСОБА_4 за місцем лікування в психіатричній лікарні, купувала їй ліки, приносила продукти харчування. При цьому заявниця несла витрати з власних коштів, оскільки опікун зловживаючи алкогольними напоями в компанії таких самих осіб, пропивав ті кошти, які отримував від здачі квартири ОСОБА_4 в оренду. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер. Після смерті ОСОБА_5, заявниця продовжуючи здійснювати фактичну опіку над хворою людиною, вирішила у зв'язку зі смертю офіційного опікуна ОСОБА_5, звернутися і звернулася до органу опіки та піклування із заявою про призначення її опікуном. 23.05.2011 року заявниця отримала повідомлення органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про те, що крім неї опікуном претендує бути ще одна особа, дані про яку в листі органу опіки та піклування не повідомлялися. Заявниця вважала, що обмежень, передбачених ст. 64 ЦК України щодо призначення її опікуном не існує.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, ОСОБА_3 та її представник підтримали заяву, просили її задовольнити, ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення заяви ОСОБА_3, представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, проти задоволення заяви про призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_4 не заперечувала.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2011 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2011 року, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність рішення суду, постановлення його з грубим порушення норм процесуального і матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали апеляційну скаргу, представник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 1280 від 22.12.1995 року ОСОБА_5 призначений опікуном над ОСОБА_4, яка визнана недієздатною згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.10.1995 року (а. с. 10).

Згідно свідоцтва, виданого Першим Малиновським Відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції 23.03.2011 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а. с. 12).

Згідно листа Комунальної установи Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1, ОСОБА_4, 1939 року народження, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на стаціонарному лікуванні з 16.07.2007 року по даний час (а. с. 38).

Згідно подання Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 06.09.2011 року, адресованого Київському районному суду м. Одеси, яке носить рекомендаційний характер, розглянуті заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і враховуючи рекомендації ради опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради згідно протоколу № 17 від 25.08.2011 року вважається доцільним призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 опікунами недієздатної особи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 85-86).

Згідно відповіді Комунальної установи Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1 від 19.12.2011 року ОСОБА_4, 1939 року народження, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на стаціонарному лікуванні з 16.07.2007 року по даний час. З початку 2011 року ОСОБА_3 навіщала ОСОБА_4 37 разів і приносила хворій продукти, предмети особистої гігієни, ліки, інтересувалася результатами аналізів, проявляла ініціативу у додаткових методах дослідження, по можливості поліпшувала умови знаходження хворої. ОСОБА_2 за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року особисто навіщала ОСОБА_4 9 разів і приносила продукти харчування в невеликій кількості, безініціативна до перебування ОСОБА_4 у стаціонарі (а. с. 224).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2011 року заяву ОСОБА_2 про призначення її опікуном над недієздатною ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції погоджуючись з позицією представника Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування, висловленою в судовому засіданні та позицією, викладеною у поданні та не приймаючи заперечення ОСОБА_2 щодо призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_4, вважаючи їх недоведеними, дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 у повному обсязі.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов до нього з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Такі ж вимоги містяться і в ст. 241 ЦПК України.

Тобто, опіка встановлюється над фізичною особою судом при ухваленні рішення про визнання її, зокрема недієздатною і опікун призначається за поданням органу опіки і піклування, а не за заявою особи, яка бажає стати опікуном.

Однак, суд першої інстанції не звернув на це уваги та призначив ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_3, в якої, відповідно до вищезазначених норм закону, відсутнє право на звернення до суду з заявою про призначення її опікуном.

Посилання суду першої інстанції на подання Київської районної адміністрації Одеської міської ради (а. с. 85-86 т. 1), судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки опікуном ОСОБА_3 над недієздатною ОСОБА_4 судом першої інстанції призначено на підставі розгляду заяви ОСОБА_3, а не за поданням органу опіки та піклування, який з таким поданням до суду не звертався.

Крім того, суд першої інстанції встановлюючи опіку над недієздатною ОСОБА_4 не звернув уваги на те, що над недієздатною ОСОБА_4 уже було встановлено опіку та над нею призначався опікун (а. с. 10), а питання про призначення іншого опікуна постало в зв'язку зі смертю попереднього опікуна.

Тому, за таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 про призначення її опікуном над недієздатною ОСОБА_4

Таким чином, судова колегія, на підставі наведеного, частково погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо скасування рішення суду, і вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2011 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3 про призначення її опікуном над недієздатною ОСОБА_4 з вищезазначених підстав.

Інші доводи апеляційної скарги, які стосуються суті питання призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатною ОСОБА_4, судова колегія не приймає до уваги, враховуючи підстави скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.12.2011 року по справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_2 про встановлення опіки над недієздатною особою - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_3.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „Люмар" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ „Люмар" про відшкодування збитків, завданих житловому будинку, нежитловим приміщенням внаслідок пожежі та залиттям будинку водою при гасінні пожежі, стягнення моральної шкоди,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, який уточнив в ході розгляду справи (а. с. 60-62 т. 2) та просив стягнути з відповідача на його користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 252 801 грн., суму завданої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., суму оплати проведених експертиз - 11 238 грн., суму судових витрат: державне мито - 1 700 грн., оплату за ІТЗ - 120 грн.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 22 вересня 2008 року біля 10 години ранку, в робочий день, в нежитловому приміщенні відповідача - ТОВ «Люмар» м. Одеси, в приміщенні збирального цеху сталася пожежа. Цех розташований на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вулиця Довга, в„– 39 .

Пожежа від збирального цеху відповідача перейшла на його житловий будинок і на нежитлові приміщення, які є його власністю та власністю його сім'ї, які розташовані на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Внаслідок зазначеної пожежі, вогнем та залиттям водою при гасінні пожежі для припинення пожежі були значно пошкоджено його житловий будинок, а саме: покрівлю; гідроізоляцію; стропильну систему: стійки, балки, стропила, розпірки, хрестові дерев'яні зв'язки, обрешітки; теплоізоляцію перекриття поверху з горищем; чотири металопластикові вікна на горищі; зовнішню обліцовку стін фасаду (тильна сторона, ліва, права, бокові сторони фасаду); всі внутрішні приміщення житлового будинку (крім ванної кімнати).

Також пожежею та залиттям водою при гасінні пожежі для припинення пожежі значно було пошкоджено його нежитлові приміщення.

В будинку після пожежі і після її гасіння на стінах і стелі з'явилися багаточисленні розвиваючі тріщини товщиною до 5 мм., сліди підтоків і сирість, також плями коричневого кольору, грибкові плісняві з'єднання. Від стін, від стелі та від віконних відкосів в будинку відпадає і відстає шпаклівка та фарба. Також на стінах з'явилися тріщини в місцях розташування двірних пройомів. На паркетній підлозі появилися здуття і дірки між паркетом. В стінах покритих керамічною плиткою появилися тріщини.

Про зазначену пожежу працівниками Київського РВВС України у м. Одесі з його участю, з участю його дружини та з участю працівників відповідача було складено Акт про пожежу від 22 вересня 2008 року. В якому вказано, що пожежа виникла в збиральному цеху у відповідача, який розташований на сусідній земельній ділянці з його будинком.

Згідно з вказаним Актом про пожежу - ймовірно причиною пожежі було коротке замикання електричної проводки в збиральному цеху у відповідача.

Відповідач після пожежі, а також в судовому засіданні в присутності складу суду, обіцяв йому добровільно відшкодувати заподіяну шкоду, пояснивши наміри про відшкодування збитків тим, що він особисто як директор не може вирішити таке питання. Сказав, що засновник підприємства виділить гроші, тоді він відшкодує збитки. Він вважає, що відповідач добровільно не хоче відшкодувати, завдані йому і його сім'ї збитки.

В нього не було і не має необхідних грошей для проведення відновлювального ремонту будинку і нежитлових приміщень. Він вимушений був прийняти тільки необхідні міри для того, щоб в будинок не поступали природні осадки - дощова вода та сніг, також він замінив два металопластикові вікна з тильної сторони в будинку розміром (0,56 мм. х 1,15 мм.) і провів водостічні труби.

Для проведення ремонту житлового будинку і нежитлових приміщень після пожежі і її гасіння водою необхідно провести: ремонт покрівлі будинку, ремонт внутрішніх приміщень будинку, ремонт фасаду будинку.

Згідно з письмовим висновком судової будівельної технічної експертизи вартість відновлювальних робіт (враховуючи вартість будівельних матеріалів), які необхідно провести по відбудові житлового будинку і нежитлових приміщень складає 252 801 грн.

Тому він просить суд захистити його цивільні права про відшкодування відповідачем йому збитків, завданих його житловому будинку, його нежитловим приміщенням внаслідок пожежі і залиттям будинку водою при гасінні пожежі.

Також просить суд відшкодувати йому, в зв'язку з цим, спричинену йому моральну шкоду.

Позивач пояснив суду, що в будинку постійно проживає його сім'я: дружина, два сина, малолітній онук. З вини відповідача, всі при пожежі та при її гасінні перенесли стрес, всі уже тривалий час живуть в напруженому стані, пошкоджений пожежею будинок негативно діє на них, він особисто і його сім'я тривалий час позбавлені можливості нормально користуватися житлом, умови нормального існування які після пожежі значно погіршились, порушився життєвий уклад родини.

З вини відповідача, замість відпочинку після трудового дня він зі своєю сім'єю був вимушений виконувати в дома роботу, на яку зовсім не розраховував: чистити, вбирати в будинку наслідки пожежі, вивозити сміття, прасувати від запаху гарі та диму речі, звертатися з заявами в різні організації, установи, суд.

Крім глибоких душевних страждань, які він з родиною зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, в його родині накопичились справи, які своєчасно не виконувались, що потягнуло за собою сімейні суперечки та взагалі негативно вплинуло на психологічний клімат родини.

По вині відповідача, який не відшкодував по теперішній час збитки, а в нього особисто не має можливості за свої кошти відремонтувати будинок і не відомо коли буде відшкодовано збитки всім членам його сім'ї, невідомо коли знову будуть складені нормальні умови для життя, які фактично порушені відповідачем, тому йому особисто і всім членам сім'ї, відповідачем завдано душевні страждання, пошкодженням будинку порушено їх права, що суттєво позначилося на укладі життя членів його сім'ї та їх психічному стані, що вимагають прийняття додаткових зусиль для організації життя. Тому він оцінює моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Також просить суд стягнути з відповідача витрати за проведення судових будівельно технічних експертиз - 11 238 грн., судові витрати: державне мито - 1 700 грн., оплату за ІТЗ - 120 грн.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, як зазначено в рішенні суду, директор ТОВ «Люмар» м. Одеси в судовому засіданні в стадії розгляду справи по суті з приводу позову дав пояснення суду, пояснив суду, що згідно Акту про пожежу складеного працівниками Київського РВВС України в м. Одесі 22 вересня 2008 року, пожежа була встановлена біля 10 години ранку, в робочий день в нежитловому приміщенні ТОВ «Люмар» м. Одеси в приміщенні збирального цеху, який розташований на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39 , яка менжує із земельною ділянкою позивача.

Силами пожежної служби пожежу було погашено через дві години після її встановлення.

На підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 травня 2006 року про визнання дійсним договору продажу нерухомого майна ТОВ «Люмар» м. Одеси (ЄДРПОУ 34252762) є власником нежилих приміщень, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39.

Також пояснив, що буде приймати міри з метою добровільно відшкодувати завдані збитки. Взяв на себе зобов'язання провести розрахунки по сумі нанесених збитків позивачу, як по кошторису будівельних матеріалів, так і по кошторису проведених робіт.

Не заперечував про призначення і проведення судової будівельної технічної експертизи з метою встановлення збитків, отриманих позивачем від пожежі, що цивільна відповідальність юридичної особи на період пожежі не застрахована.

В судове засідання 28.12.2010 року представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду судом справи належним чином був повідомлений, про причини неявки в суд на 28.12.2010 року суду не повідомив, заяву про перенесення справи розглядом по суті не надавав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Люмар» м. Одеси на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 252 801 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., витрати за проведення судових будівельно технічних експертиз - 11 238 грн., судові витрати: державне мито - 1 700 грн., оплату за ІТЗ - 120 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Люмар» подало апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті у новому складі суддів, зупинити дію постанови № В-12/534 від 10 травня 2011 року про накладення арешту на кошти боржника - ТОВ «Люмар» та № В-12/537 від 23 березня 2011 року про відкриття виконавчого провадження, посилаючись на те, що при винесенні рішення у справі в цілому не були з'ясовані обставини щодо дотримання технічних та протипожежних вимог при проведенні перепланування та добудови житлового приміщення позивачем у безпосередній близькості до нежитлових приміщень відповідача, а дана обставина, на думку апелянта, є суттєвою, адже в разі не дотримання вказаних вище норм та їх порушення, відповідач не може нести відповідальність за збитки, завдані пожежею житловому будинку позивача, вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає вимогам ЦПК України, зокрема, ст. 213 ЦПК України, де визначено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, позивач та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку на підставі встановлених обставин по справі та наданих доказів, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині розміру стягнутої матеріальної і моральної шкоди та судових витрат з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 26 травня 2006 року про визнання дійсним договору продажу нерухомого майна відповідач ТОВ «Люмар» м. Одеси (ЄДРПОУ 34252762) є власником нежилих приміщень, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39.

Згідно договору дарування від 27.06.2001 року, належним чином нотаріально посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4428, позивач ОСОБА_7 є власником житлового будинку № АДРЕСА_2, належним чином зареєстрованого в Одеському МБТІ в книзі № 166пр. на стр.156, під реєстровим № 3081.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія АБ № 296474 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд від 10.02.2006 року, виданого дружині позивача, ОСОБА_8, на підставі рішення Одеської міської ради від 29 вересня 2005 року № 4683-IV. Будинок з нежитловими приміщеннями розташований на земельній ділянці, площею 802 кв. м.

22 вересня 2008 року біля 10 години ранку, в робочий день, в нежитловому приміщенні відповідача ТОВ «Люмар» м. Одеси, в приміщенні збирального цеху, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39 , в результаті короткого замикання електропроводки сталася пожежа, в результаті якої знищено перекриття і стіни збирального цеху відповідача. Пожежа від збирального цеху відповідача перейшла на житловий будинок і нежитлові приміщення позивача, які розташовані на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно призначеної судом і проведеної ПП «Одеський науково дослідний центр експертних дослідів ім. Скібінського С.С.» судової будівельної технічної експертизи від 30.11.2010 року експертним шляхом обстеження житлового будинку і господарський споруд експертом встановлено пошкодження житлового будинку в результаті пожежі і його залиття водою під час гасіння пожежі. І згідно висновку, проведеної експертизи встановлено, що в обстежених приміщеннях було значно пошкоджено житловий будинок позивача, а саме: покрівлю; гідроізоляцію; стропильну систему: стійки, балки, стропила, розпірки, хрестові дерев'яні зв'язки, обрешітки; теплоізоляцію перекриття поверху з горищем; чотири металопластикові вікна на горищі; зовнішню обліцовку стін фасаду (тильна сторона, ліва, права, бокові сторони фасаду); всі внутрішні приміщення житлового будинку (крім ванної кімнати).

Також пожежею та залиттям водою при гасінні пожежі, для припинення пожежі, значно було пошкоджено його нежитлові приміщення.

В будинку після пожежі і після її гасіння на стінах і стелі з'явилися багаточисленні розвиваючі тріщини товщиною до 5 мм., сліди підтоків і сирість, також плями коричневого кольору, грибкові плісняві з'єднання. Від стін, від стелі та від віконних відкосів в будинку відпадає і відстає шпаклівка та фарба. Також на стінах з'явилися тріщини в місцях розташування двірних пройомів. На паркетній підлозі появилися здуття і дірки між паркетом. В стінах покритих керамічною плиткою появилися тріщини.

Для проведення ремонту житлового будинку і нежитлових приміщень після пожежі і її гасіння водою необхідно провести: ремонт покрівлі будинку; ремонт внутрішніх приміщень будинку; ремонт фасаду будинку.

Згідно з письмовим висновком судової будівельної технічної експертизи вартість відновлювальних робіт (враховуючи вартість будівельних матеріалів), які необхідно провести по відбудові житлового будинку і нежитлових приміщень складає 252 801 грн.

Про зазначену пожежу працівниками Київського РВВС України у м. Одесі з участю позивача, з участю його дружини, ОСОБА_8 та з участю працівників відповідача було складено Акт про пожежу від 22 вересня 2008 року.

В Акті вказано, що пожежа виникла 22 вересня 2008 року біля 10 години ранку, в робочий день, в нежитловому приміщенні відповідача ТОВ «Люмар» м. Одеси, в приміщенні збирального цеху, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39.

В результаті короткого замикання електропроводки сталася пожежа, якою знищено перекриття і стіни збирального цеху відповідача. Пожежа від збирального цеху відповідача перейшла на житловий будинок і житлові приміщення позивача, які розташовані на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2.

Органами дізнання Київського РВВС України в м. Одесі від 03.12.2008 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту пожежі.

В рамках проведення перевірки по факту пожежі були допитані свідки, проведена пожежна технічна експертиза.

Згідно пояснень свідків органом дізнання встановлено вину відповідача про те, що пожежа виникла на території відповідача.

Згідно висновків експерта № 46 від 30.07.2009 року пожежно-технічної експертизи проведеної ГУМВС України в Одеській області науково-дослідним експертно-криміналістичним центром встановлено, що місцем виникнення пожежі є приміщення збирального цеху на території відповідача ТОВ «Люмар» в м. Одесі, яка перенеслась на житловий будинок позивача.

Причиною пожежі є коротке замикання електропроводки в приміщенні збирального цеху відповідача.

Що відповідачем було порушено п. 5.1.38 Правил пожежної безпеки України.

Тим самим органом дізнання Київського РВВС України в м. Одесі встановлено вину відповідача в виникненні пожежі.

Згідно зазначених матеріалів справи, письмового Акту про пожежу та згідно висновку експерта про причини виникнення пожежі, суд першої інстанції вважав, що між діями відповідача і наставшими від таких дій наслідками є причинний зв'язок.

Протиправними діями відповідач, порушуючи п.5.1.38 Правил пожежної безпеки в Україні, призвів до виникнення пожежі, в результаті якої спричинено матеріальну та моральну шкоду позивачу, як власнику житлового будинку і нежитлових приміщень.

Відповідач, як юридична особа, є власником будівлі, в якій виникла пожежа, тому відповідач забезпечує управління своїм майном і несе відповідальність за його експлуатацію, згідно з законом.

Судом вина позивача в спричинені шкоди не встановлена, тому суд вважав, що вини позивача в спричинені шкоди не має.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність юридичної особи ТОВ «Люмар» м. Одеси на період пожежі не застрахована.

Враховуючи, що суд установив вартість відшкодування збитків, завданих житловому будинку, нежитловим приміщенням, внаслідок пожежі та залиттям будинку водою при гасінні пожежі в розмірі 252 801 грн., тому суд першої інстанції вважав необхідним стягнути вказану суму коштів з відповідача на користь позивача.

Оскільки, позивач та члени його сім'ї зазнали душевних страждань, спричинених пошкодженням їх житлового будинку, тому суд вважав, що відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є заподіяння шкоди іншій особі, воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах, або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Суд вважав підставою виникнення зобов'язань в даному випадку - це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди, відповідача по справі, а також наявність шкоди у потерпілого, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між діями заподіювача шкоди і завданою шкодою, вина заподіювача шкоди.

Згідно зібраних по справі доказів: складеного Акту про пожежу від 22 вересня 2008 року, висновків експерта № 46 від 30.07.2009 року, пожежно-технічної експертизи, проведеної ГУМВС України в Одеській області, науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, відмовних матеріалів органу дізнання Київського РВВС України в м. Одесі від 03.12.2008 року в порушенні кримінальної справи по факту пожежі встановлено вину відповідача ТОВ «Люмар» м. Одеси в заподіяні позивачу значної матеріальної шкоди, а разом з нею і моральної шкоди, які по теперішній час не відшкодовані відповідачем.

На підставі наданих суду, в тому числі і зазначених доказів, судом встановлена вина відповідача в завданій матеріальній шкоді позивачу в розмірі 252 801 грн.

Тому суд вважав, що між протиправними діями відповідача і наставшими наслідками є причинний зв'язок. Від дій відповідача, тобто від пожежі (так як юридична особа несе відповідальність за дії працівників - ст. 1172 ЦК України) спричинено не тільки матеріальну, а також і маральну шкоду позивачу.

Суд вважав, що при викладених обставинах відповідач зобов'язаний також відшкодувати спричинену позивачу і моральну шкоду.

Так як в будинку позивача, в якому по вині відповідача відбулася пожежа, яка спричинила значну матеріальну шкоду позивачу і членам його сім'ї, яка по теперішній час не відшкодована відповідачем, постійно проживає сім'я позивача: дружина, два сина, малолітній онук.

З вини відповідача після пожежі, позивач і його сім'я замість відпочинку після трудового дня були вимушені тривалий час виконувати в дома роботу, на яку зовсім не розраховували: чистити, вбирати в будинку наслідки пожежі, вивозити сміття, прасувати від запаху гарі та диму речі, звертатися з заявами в різні організації, установи, суд.

З вини відповідача, всі члени сім'ї та позивач при пожежі та при її гасінні перенесли стрес, тривалий час позивач та його члени сім'ї живуть в напруженому стані, пошкоджений пожежею будинок негативно діє на них, позивач і його сім'я тривалий час позбавлені можливості нормально користуватися житлом, по вині відповідача після пожежі значно погіршились нормальні умови життя позивач та його сім'ї, порушився життєвий уклад родини.

Крім глибоких душевних страждань, які позивач з родиною зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, в його родині накопичились справи, які своєчасно не виконувались, що потягнуло за собою сімейні суперечки та взагалі негативно вплинуло на психологічний клімат родини.

По вині відповідача, який не відшкодував по теперішній час матеріальні збитки позивачу і тим самим поставив позивача в такі умови життя, при яких позивач не має можливості за свої кошти відремонтувати будинок і привести своє життя в нормальний попередній його стан і не відомо коли буде фактично повністю відшкодовано збитки всім членам сім'ї позивача і коли знову будуть складені нормальні умови для життя, які фактично порушені відповідачем, тому при таких обставинах суд вважав, що позивачу особисто і всім членам сім'ї позивача, відповідачем пошкодженням будинку порушено їх права, завдано душевні страждання, що суттєво позначилося на укладі життя членів сім'ї позивача та їх психічному стані, що вимагають від позивача та його сім'ї в прийняття додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховуючи, що будинок пошкоджений по вині відповідача, відповідач значні матеріальні збитки добровільно зовсім не відшкодовував, ухиляється від його добровільного відшкодування та не відомо коли відшкодує, по вині відповідача сім'я позивача тривалий час позбавлена можливості нормально користуватися своїм житлом, по вині відповідача буде позбавлена цього ще певний період часу, в зв'язку з чим суд вважав, що всім членам сім'ї і позивачу завдано душевні страждання, всі перенесли стрес від пожежі і зазнали страждань, в зв'язку з протиправними діями відповідача, завданими внаслідок порушення їх прав, пошкодженням житлового будинку, що суттєво позначилося на укладі життя позивача, членів його сім'ї та їх психічному стані.

Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи тривалість порушеного права, які завдали і завдають моральні втрати призвели до порушення нормального життя, вимагають від позивача та членів його сім'ї додаткових зусиль до організації життя, суд вважав, що розмір на відшкодування матеріальної шкоди має бути в межах саме заявленого позову 50 000 грн. і, при викладених обставинах, є підставою для примусового стягнення моральної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі ст. ст. 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7

Також суд першої інстанції відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно встановив обставини, щодо причин виникнення пожежі, якою позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду та вину відповідача у виникненні пожежі (не заперечується відповідачем), тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, в цій частині.

Також судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру матеріальної шкоди завданої позивачу, оскільки він підтверджується матеріалами справи та розміру моральної шкоди, враховуючи обставини справи і обґрунтування моральної шкоди.

Разом з тим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи щодо вини сторін в спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачу.

Тому судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, що вина позивача в спричиненні шкоди не встановлена та, що його вини в спричиненні шкоди не має, оскільки висновки суду, в цій частині, не відповідають обставинам справи.

Так судом встановлено, не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, що 22.09.2008 року біля 10 години ранку, в робочий день, в нежитловому приміщенні відповідача, в приміщенні збирального цеху, розташованого на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Довга, в„– 39 , в результаті короткого замикання електропроводки сталася пожежа, в результаті якої знищено перекриття і стіни збирального цеху відповідача. Пожежа від збирального цеху відповідача перейшла на житловий будинок і нежитлові приміщення позивача, які розташовані на сусідній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, в результаті чого було значно пошкоджено житловий будинок позивача, а саме: покрівлю; гідроізоляцію; стропильну систему: стійки, балки, стропила, розпірки, хрестові дерев'яні зв'язки, обрешітки; теплоізоляцію перекриття поверху з горищем; чотири металопластикові вікна на горищі; зовнішню обліцовку стін фасаду (тильна сторона, ліва, права, бокові сторони фасаду); всі внутрішні приміщення житлового будинку, крім ванної кімнати (а. с. 250-261 т. 1, 2-23 т. 2).

Однак, відповідно до матеріалів справи судом також встановлено, що позивачем у справі було здійснено самочинно реконструкцію пошкодженого пожежею будинку за адресою: АДРЕСА_2, що підтвердив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції і позивач, в результаті чого збільшено загальну площу будинку з 58,6 кв. м. до 153,80 кв. м, реконструйовано горище та дах будинку, утворено віконні отвори на суміжну ділянку відповідача (12-16 т. 1, а. с. 2-23 т. 2). З урахуванням проведеної реконструкції, будинок позивача, в установленому законом порядку, до експлуатації не приймався, що також підтвердив в судовому засіданні позивач.

Згідно з висновком експерта № 46 від 30.07.2009 року (а. с. 250-261) основним порушенням будівельних і протипожежних норм, внаслідок якого конструкції житлового будинку по АДРЕСА_2 отримали термічні пошкодження при пожежі, є невиконання нормованих протипожежних розривів між будівлями, передбачених вимогами обов'язкового додатку 3.1 до ДБН 360 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до зазначеного Додатку протипожежна відстань від жилих, суспільних, адміністративно-побутових будівель до виробничих будівель промислових підприємств ІІІ ступеню вогнестійкості повинна складати не менше 12 метрів.

Реальний розрив між стіною житлового будинку, розташованого на ділянці по АДРЕСА_2 і будівлею збирального цеху (складу) ТОВ «Люмар», розташованого на ділянці по вул. Довга, 39, складає не більше 2 м. (а. с. 259 т. 1).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що забудова на ділянці Довга, 39 здійснювалася в 70-х роках, що не заперечувалося та не спростовано позивачем, а самочинна реконструкція будинку позивачем по АДРЕСА_2, в результаті чого збільшено загальну площу будинку з 58,6 кв. м. до 153,80 кв. м, здійснювалася позивачем після його придбання в 2001 році (а. с. 12), що підтвердив в судовому засіданні позивач.

Крім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи (а. с. 259 т. 1, а. с. 19 зв. ст. т. 2), що житловий будинок позивача отримав термічні пошкодження внаслідок впливу теплової енергії пожежі на конструкції горища та даху, який було самочинно реконструйованого позивачем та переплановано, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача та вбачається з матеріалів справи і не заперечувалося позивачем.

За таких обставин, судова колегія вважає, що в спричиненні шкоди позивачеві пошкодженням його нерухомого майна в результаті пожежі, є вина і самого позивача, який самочинно реконструював будинок без узгодження в установленому законом порядку проектної документації та отримання дозволу на реконструкцию, з урахуванням відповідних норм та стандартів і, зокрема протипожежних (протипожежні розриви, конфігурація даху, горища, віконні отвори, враховуючи суміжне виробництво).

Відповідно ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи встановлені обставини по справі, судова колегія вважає, що ступень вини в спричиненні шкоди позивачеві пожежею однаковий як відповідача так і позивача.

Тому, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права при визначенні ступеня вини відповідача в спричиненні шкоди позивачеві, та в зв'язку з цим, не вірно визначений розмір матеріальної та моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому, враховуючи викладене, розмір стягнутої з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди підлягає зменшенню на половину до 126 400 грн. 50 коп. та 25 000 грн. відповідно.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають зменшенню і судові витрати стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, за проведення судових будівельно технічних експертиз до 5 619 грн., витрати по сплаті судового збору до 850 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до 60 грн.

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі викладеного, рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року підлягає зміні, в частині розміру стягнутої матеріальної і моральної шкоди та судових витрат, а на користь позивача необхідно стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 126 400 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., витрати за проведення судових будівельно технічних експертиз в розмірі 5 619 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ТОВ „Люмар" задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ „Люмар" про відшкодування збитків, завданих житловому будинку, нежитловим приміщенням внаслідок пожежі та залиттям будинку водою при гасінні пожежі, стягнення моральної шкоди змінити, в частині розміру стягнутої матеріальної і моральної шкоди та судових витрат, стягнувши з ТОВ „Люмар" на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 126 400 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., витрати за проведення судових будівельно технічних експертиз в розмірі 5 619 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 850 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Соколенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Відділу державного комітету України із земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2001 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ВАТ „Мирний", Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про видачу сертифікату на земельний пай,-

встановила:

ОСОБА_9 звернувся з позовом до суду до ВАТ „Мирний", Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про видачу сертифікату на земельний пай.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що при проведенні паювання в ВАТ „Мирний" і видачі земельних сертифікатів, він був пропущений і не включений в список № 1, хоча на момент отримання акту на землю ВАТ „Мирний" був у штаті господарства на МТФ № 2, а звільнений 25.05.2000 року в зв'язку проходженням служби в армії (а. с. 2).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2001 року зобов'язано ВАТ „Мирний", Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області видати ОСОБА_9 сертифікат на земельний пай.

Не погодившись з рішенням суду, Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Відділу державного комітету з земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області подав апеляційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2001 року, в якій просить рішення суду від 04.12.2001 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_9 в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необгрунтованість рішення суду, ухвалення його з порушенням норм матеріального права.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що 24.12.1999 року ВАТ „Мирний" отримало державний акт на землю в колективну власність і на цей час позивач був членом ВАТ „Мирний", у зв'язку з чим відповідно до Указу Президента України № 720 від 1995 року „Про розпаювання земель" має право на отримання сертифікату на земельний пай.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Оскільки, відповідно до Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта про право колективної власності на землю.

Встановлено, що відповідно до наказу Фонду держмайна № 1058 від 30.07.1996 року радгосп „Мирний" був перетворений у ВАТ „Мирний", акціонерами якого стали всі працівники підприємства, які працювали в ньому за станом на 30.07.1996 року, а також пенсіонери, які раніше працювали в ньому.

Позивача прийнято 23.07.1998 року на роботу у ВАТ „Мирний" (а. с. 3, 6), він не був членом радгоспу „Мирний" та ВАТ „Мирний" і відсутній в списках громадян-членів сільськогосподарського підприємства, затвердженого рішенням загальних зборів ВАТ „Мирний" від 21.02.1997 року, що не заперечував в судовому засіданні і позивач.

Вищенаведене у справі не оспорюється і підтверджено матеріалами справи.

Оскільки ОСОБА_9 не був членом радгоспу „Мирний" та ВАТ „Мирний" і відсутній в списках громадян-членів сільськогосподарського підприємства, що додається до державного акта про право колективної власності на землю ВАТ „Мирний", то суд першої інстанції неналежним чином дослідив і оцінив обставини у справі та прийняв незаконне і необґрунтоване рішення про зобов'язання ВАТ „Мирний", Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області видати ОСОБА_9 сертифікат на земельний пай.

За таких обставин, судова колегія, на підставі наведеного, погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що позов ОСОБА_9 до ВАТ „Мирний", Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про видачу сертифікату на земельний пай не підлягає задоволенню, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2001 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Відділу державного комітету України із земельних ресурсів у Біляївському районі Одеської області задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2001 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ВАТ „Мирний", Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про видачу сертифікату на земельний пай - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич