Постанова

від 18.07.2012 по справі 5011-43/1503-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5011-43/1503-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Короткевича О. Є. суддів: Коваленка В. М., Хандуріна М. І. розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі № 5011-43/1503-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімар" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" пробанкрутство за участю представників сторін: від ДПІ у Печерському районі м. Києва -Посвистак С.М. дов. № 31/9/10-109 від 05.0.2012 р.; від ТОВ "Алімар" -Селянко А.О. дов. від 21.10.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія", відкрито ліквідаційну процедуру у справі №5011-43/1503-2012 та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Грицай С. О.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року постанову господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі №5011-43/1503-2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме вимог ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 ГПК України та просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі №5011-43/1503-2012 по банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року та постанову господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та постанову місцевого господарських судів на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором становить 6 000 грн. Безспірність вимог підтверджується виконавчим написом нотаріуса вчиненим 17.11.2011 року №2774.

Постановою відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а 228.11.2011 року повернуто вказаний виконавчий документ.

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п. 7 ст. 19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, факт відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" за юридичною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Відтак, суд першої інстанції мав достатньо правових підстав для визнання відсутнього боржника банкрутом за ст. 52 Закону про банкрутство.

Таким чином, доводи касаційної скарги податкового органу і не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Відтак, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для їх зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 року та постанову господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі № 5011-43/1503-2012 залишити без змін.

Головуючий: О. Є. Короткевич

Судді: В. М. Коваленко

М. І. Хандурін