Рішення

від 16.07.2012 по справі 20/034-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2012 р. Справа № 20/034-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Будівельно-виробнича компанія «Метро»

до Комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 62769,39 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Рамеєв А.М. -президент ЗАТ«БВК «Метро», паспорт

від відповідача : Волинська О.А., доруч. № 408 від 06.06.2012 р.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Будівельно-виробнича компанія «Метро»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про стягнення 62769,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 01.02.2010 р. з КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області договору № 26-02/10, відповідно до якого позивач зобов'язувався виконати роботи, а відповідач -прийняти та оплатити їх, однак виконані роботи відповідачем оплачені не були.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 45688,80 грн. основного боргу, 8361,05 грн. пені, 6090,88 грн. інфляційних втрат, 2628,66 грн. 3% річних, а також 1610,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

31.05.2012 р. до господарського суду Київської області КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області було подано відзив на позов № 379 від 30.05.2012 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «Метро»в повному обсязі, зазначивши при цьому наступне.

Відповідно до приписів Бюджетного кодексу України, бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціальних фондів місцевих бюджетів. Платежі за рахунок спеціальних фондів здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду.

Водночас, в бюджеті розвитку на 2010 рік були заплановані бюджетні кошти на капітальний ремонт цоколя будинку № 43 по вул. Святошинській в м. Вишневе. Проте, у зв'язку з тим, що бюджет розвитку в 2010 році був виконаний тільки на 48,9 %, Вишнева міська рада не повністю профінансувала всі виконані підрядні договори, тому станом на 31.12.2010 р. виникла затримка бюджетного фінансування виконаних робіт підрядними організаціями, зокрема, і перед ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «Метро».

В свою чергу, умовами договору № 26-02/10 від 01.02.2010 р. передбачено, що в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Як зазначає відповідач, станом на нас розгляду даної справи коштів для оплати виконаних позивачем робіт на реєстраційний рахунок КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області не надходило.

Водночас відповідач зазначив, що в бюджеті розвитку міста на 2012 рік, відповідно до рішення XVI сесії VI скликання Вишневої міської ради від 30.12.2011 р., передбачені бюджетні кошти на оплату ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «Метро»виконаних підрядних робіт в сумі 45688,80 грн.

03.07.2012 р. до господарського суду Київської області ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «Метро»було подано письмові пояснення б/н від 03.07.2012 р., відповідно до яких позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачено звільнення від відповідальності підприємств, які фінансуються за рахунок державного бюджету у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, отже і відповідач не звільняється від виконання своїх обов'язків за договором № 26-02/10 від 01.02.2010 р. з оплати вартості виконаних робіт перед ЗАТ «Будівельно-виробнича компанія «Метро».

03.07.2012 р. до господарського суду Київської області КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області було подано письмові пояснення № 476 від 02.07.2012 р., відповідно до яких відповідач наголошував, що кошти на фінансування підрядних робіт, які є предметом спору, не були виділені з бюджету міста в 2010 році, що підтверджується плануванням видатків на роботи за рахунок коштів бюджету розвитку в 2010 -2012 рр. на виконані позивачем роботи по капітальному ремонту, проте проведення оплати за роботи з капітального ремонту житлового фонду (відмостки будинку № 43 по вул. Святошинській) згідно з рішенням № XVI сесії VI Вишневої міської ради № 1-01/XVI6-3 заплановано на 2012 рік та внесено в Додаток до Річного плану закупівель КП «УМГ» на 2012 рік за державні кошти без проведення процедур закупівель згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010 р.

У судовому засіданні 16.07.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.02.2010 р. між Комунальним підприємством «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (замовник) та Закритим акціонерним товариством «Будівельно-виробнича компанія «Метро»(підрядник) було укладено договір № 26-02/10, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець виконує роботи з капітального ремонту житлового фонду (житловий будинок вул. Святошинська, 43 в м. Вишневе -відмостки).

У відповідності з п. 2.1 договору вартість робіт, які підлягають виконанню виконавцем згідно договірної ціни, складає 45688,80 грн.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після повного виконання робіт. Замовник перераховує виконавцю кошти згідно акту виконаних робіт у межах затвердженого кошторисного розрахунку. Передбачається відстрочка платежу на термін до 90 календарних днів.

Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником у гривнях в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавцю, що зазначений в цьому договорі (п. 2.5 договору).

Згідно з п. 2.6 договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Істотною умовою договору є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків бюджетної програми.

Відповідно до пп. 3.3.1 п. 3.3 договору підрядник має право вимагати від замовника своєчасного фінансування та повної оплати робіт по цьому договору.

У відповідності з п. 4.1 договору здача-прийняття робіт проводиться згідно з діючими нормами та правилами, відповідно до умов цього договору. Передача закінчених робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання виконаних робіт. Невід'ємною частиною договору є календарний план виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що змовник протягом 5 банківських днів з часу отримання акту приймання виконаних робіт повинен передати підряднику підписаний екземпляр акту, або мотивовану відмову від прийняття робіт.

За порушення замовником строків оплати стягується неустойка в розмірі 0,1% від вартості робіт, за які прострочена оплата, за кожний день прострочки. Порушення строку оплати настає на 4-й банківський день з дати отримання замовником бюджетного фінансування на реєстраційний рахунок УДКУ (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань - до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до умов договору № 26-02/10 від 01.02.2010 р. позивачем були виконані роботи на загальну суму 45688,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року, який підписаний та засвідчений печатками позивача та відповідача (копія міститься в матеріалах справи, оригінал -оглянутий судом).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 26-02/10 від 01.02.2010 р., позивачем було направлено на адресу КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області лист № 232 від 14.06.2011 р., а також лист-претензію № 55 від 04.04.2012 р. з проханням негайно погасити заборгованість за договорами № 26-11/09 та № 25-11/09 в загальній сумі 76856,40 грн., у тому числі - за договором № 26-11/09 в сумі 45688,80 грн.

Відповідь на листи отримано не було, заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір підряду є оплатним договором.

Водночас, відповідач заперечує проти виникнення у нього зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт за договором № 26-02/10 від 01.02.2010 р., оскільки оплата цих робіт, на переконання замовника, знаходиться в залежності від надходження на його рахунок бюджетних коштів.

Слід зазначити, що пунктом 11 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору підряду, було передбачено, що бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 ч. 1 ст. 2 БК України в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору підряду, бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладення між сторонами договору підряду, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, суд вважає, що наведене вище не звільняє підприємство від виконання зобов'язань з оплати виконаних на його користь робіт, оскільки ця обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості за договором № 26-02/10 від 01.02.2010 р. та, відповідно, за актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року, а відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності та не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб'єктами підприємницької діяльності з суб'єктами, що фінансуються у тому числі за рахунок бюджетних коштів, виконання договору повинно здійснюватись на загальних підставах.

Таким чином, відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України від 29.02.2012 р. у справі № 37/414-14/202 та від 24.05.2011 р. у справі № 15/30.

Також слід зазначити, що згідно з частиною другої статті 617 ЦК України, частиною другою статті 218 ГК України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках бюджету розвитку міста на 2010 - 2012 рр., не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 11/446 від 15.05.2012 р.

Отже, з огляду на викладене, суд відхиляє заперечення КП «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо правомірності неоплати виконаних на його користь робіт за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, та доходить висновку, що відповідач є особою, зобов'язаною за договором, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення заборгованості за договором № 26-02/10 від 01.02.2010 р. в сумі 45688,80 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку відповідно до п. 5.3 договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 5.3 договору за порушення замовником строків оплати стягується неустойка в розмірі 0,1% від вартості робіт, за які прострочена оплата, за кожний день прострочення.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені в сумі 8361,05 грн. за період з 01.06.2010 р. до 01.12.2010 р. на суму 45688,80 грн.

Між тим, відповідно до ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто визначений договором розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, відтак за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187, а також у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/107.

Отже, з урахуванням зазначених вище приписів ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», належна до стягнення з відповідача сума пені, згідно з вірним арифметичним розрахунком, становить 3807,19 грн. за період з 01.06.2010 р. до 01.12.2010 р. на суму 45688,80 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 2628,66 грн. за період з 01.06.2010 р. до 30.04.2012 р. на суму 45688,80 грн., який є арифметично вірним, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 6090,88 грн., у тому числі за період з червня до грудня 2010 року на суму 45688,80 грн. в сумі 2654,14 грн., з січня 2011 року до грудня 2011 року на суму 48342,94 грн. в сумі 3075,99 грн., з січня 2012 року до березня 2012 року на суму 51418,93 грн. в сумі 360,75 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим»методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Така ж позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10.

Оскільки позивачем було нараховано інфляційні втрати на суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, що суперечить встановленій Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін, то стягненню з відповідача підлягають 4888,70 грн. інфляційних втрат за період з червня 2010 року до березня 2012 року на суму 45688,80 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Будівельно-виробнича компанія «Метро».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 0,50 грн. підлягає поверненню Закритому акціонерному товариству «Будівельно-виробнича компанія «Метро»з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код ЄДРПОУ 34778905) на користь Закритого акціонерного товариства «Будівельно-виробнича компанія «Метро»(01001, м. Київ, Печерський р-н, вул. Хрещатик, 19-А, код ЄДРПОУ 19027409) -45688 (сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 3807 (три тисячі вісімсот сім) грн. 19 коп. пені, 4888 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 2628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 66 коп. 3% річних, 1461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 91 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 0,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 23.07.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна