Рішення

від 17.07.2012 по справі 9/047-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2012 р. Справа № 9/047-12

За позовом Приватного підприємства "Авантаж 7"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех Плюс"

Про стягнення 20 057, 50 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Навроцька О.А. (дов. № 18 від 17.07.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Приватного підприємства "Авантаж 7" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех Плюс" про стягнення 20 057, 50 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2012 р. порушено провадження у справі № 9/047-12 та призначено розгляд справи на 12.06.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; належним чином завірені копії додатків, долучених до матеріалів позовної заяви у порядку ст. 36 ГПК України; надати докази перерахування адвокату Петренко Н.А. за юридичне обслуговування суми у розмірі 7000, 00 грн. та обґрунтувати дану суму; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

12.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову, оскільки, на думку позивача, існує загроза, що рішення суду не буде виконане. Вказане клопотання вмотивоване тим, що ПП «Авантаж 7»достовірно відомо, що відповідач приймає заходи щодо зняття коштів з рахунків та продажу майна.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи те, що представником позивача не було надано належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, як то продаж майна чи зняття коштів з рахунків, суд дійшов висновку про необґрунтованість підстав застосування до забезпечення позову.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не було сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, оскільки до поданого клопотання не було додано документу, який би підтверджував його сплату. Зазначене суперечить п.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, клопотання представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову судом відхилено, у зв'язку з його необґрунтованістю та несплатою позивачем судового збору.

У судове засідання 12.06.2012 р. представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті позовних вимог; представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.06.2012 року розгляд справи відкладено на 26.06.2012 р.; зобов'язано позивача подати: акти прийому-передачі майна згідно п. 5.1 договору № 28/10/11 від 28.10.2011 р.; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог

У судове засідання 26.06.2012 р. представник позивача з'явився; представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 17.07.2012 р.; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 12.06.2012 р.

У судове засідання 17.07.2012 р. представник позивача з'явився; представник відповідача втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 р. між Приватним підприємством «Авантаж 7»(далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотех плюс»(далі -відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 28/10/11.

Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язується передати майно (євроконтейнери пластикові для ТПВ у кількості 40 шт.) у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти і сплатити за нього обумовлену сторонами грошову суму -64 000,00 грн.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору позивач передає товар відповідачу у власність в м. Суми, вул. Білопільський шлях, 26. Термін поставки товару -5 днів з моменту отримання оплати.

Згідно з умовами договору позивач передає відповідачу у зазначеному місці товар та супроводжувальні документи: рахунок-фактура, накладна на товар, акт приймання-передачі (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування ціни товару на безготівковий рахунок позивача за реквізитами, вказаними в розділі 8 договору та рахунку на оплату, частинами за вказаним графіком: передплата у розмірі 39% від суми договору -25 000,00 грн., протягом 3-х банківських днів від дати підписання договору, а решта суми до 01.12.2011 р. -39 000,00 грн.

В силу п. 4.2. договору позивач зобов'язаний передати товар протягом 5 календарних днів з моменту отримання першої частини оплати. Товар вважається зданим позивачем і прийнятим відповідачем по якості і комплектності в експлуатаційному стані після оформлення акта прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками відповідача і позивача (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору товар вважається зданим позивачем та прийнятим відповідачем після підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акта приймання-передачі товару.

Судом встановлено, що відповідач, у відповідності до п. 4.1. договору, сплатив позивачу передплату у розмірі 26 000,00 грн., що підтверджується наданими представником позивача виписками з банківського рахунку ПП «Авантаж 7».

04.11.2011 р. позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу № 28/10/11 від 28.10.2011 р., передав, а відповідач прийняв євроконтейнери у кількості 16 шт. на загальну суму 25 600,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000003 від 04.11.2011 р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх мокрими печатками, зі змісту якої вбачається, що товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Заболотним В.Г., який діяв за довіреністю № 112 від 04.11.2011 р. (копія видаткової накладної та довіреності долучені до матеріалів справи).

29.12.2011 р. відповідно до видаткової накладної № ЛНА-000004 від 29.12.2011 р. позивач передав відповідачу євроконтейнери у кількості 5 шт. на загальну суму 8 000,00 грн. Вказаний товар був отриманий представником відповідача -Князев М.В., що діяв на підставі довіреності № 3 від 29.12.2011 р.

30.01.2012 р. відповідно до видаткової накладної № ЛНА-000001 від 30.01.2012 р. позивач передав відповідачу євроконтейнери у кількості 19 шт. на загальну суму 30 400,00 грн. Вказаний товар був отриманий представником відповідача -Князев М.В., що діяв на підставі довіреності № 7 від 30.01.2012 р.

Умовами договору (п. 4.1. договору) передбачена оплата вартості євро контейнерів двома платежами: 1) у розмірі 25 000,00 грн. протягом 3-х банківських днів від дати підписання договору; 2) у розмірі 39 000,00 грн. -до 01.12.2011 р.

Тобто, строк оплати товару був встановлений договором до 01.12.2011 р., незалежно від поставки товару.

Проте, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару згідно умов договору виконав несвоєчасно та в неповному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, ПП «Авантаж 7»неодноразово зверталося до відповідача з вимогою сплатити існуючу заборгованість та пеню за прострочення оплати товару (лист № 06.12-1 від 06.12.2011 р., лист № 10/02/12 від 10.02.2012 р. та лист № 06/03-12 від 06.03.2012 р.).

Як зазначає позивач, відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару частково на загальну суму 46 000,00 грн., з яких 26 000,00 грн. -авансовий платіж та 20 000,00 грн. -часткове погашення відповідачем заборгованості за отримані євроконтейнери за період з 28.12.2011 р. по 21.02.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду, заборгованість ТОВ «Екотех Плюс» складає 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно до умов договору № 28/10/11 від 28.10.2011 р., проте відповідач за поставлений товар належним чином не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Авантаж 7»щодо стягнення з ТОВ «Екотех Плюс»заборгованості за договором № 28/10/11 від 28.10.2011 р. у розмірі 18 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені за порушення термінів оплати за період з 02.12.2011 р. по 15.05.2012 р. у розмірі 1 689,50 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 10% за кожен день від суми договору за кожний прострочений день.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, при визначенні розміру пені повинна бути застосована подвійна облікова ставка НБУ.

Беручи до уваги норми ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що період нарахування пені за кожною видатковою накладною є обґрунтованим, з урахуванням часткових проплат відповідача, однак є арифметично невірним.

Так, судом, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», здійснено розрахунок пені та встановлено, що розмір нарахованої пені за період з 02.12.2011 р. по 29.12.2011 р. та з 22.02.2012 р. по 15.05.2012 р. є наступним.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 38000 02.12.2011 - 28.12.2011 27 7.7500 % 0.042 %* 435.70 34600 29.12.2011 - 29.12.2011 1 7.7500 % 0.042 %* 14.69 18000 22.02.2012 - 22.03.2012 30 7.7500 % 0.042 %* 228.69 23.03.2012 - 15.05.2012 54 7.5000 % 0.041 %* 398.36 Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір пені складає 1 668,28 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Авантаж 7»щодо стягнення з ТОВ «Екотех Плюс»пені у розмірі 1 689,50 грн. підлягають задоволенню частково, у розмірі 1 668,28 грн.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 02.12.2011 р. по 15.05.2012 р. у розмірі 314,01 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Авантаж 7»щодо стягнення з ТОВ «Екотех Плюс»3% річних у розмірі 314,01 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. у розмірі 54,00 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Авантаж 7»щодо стягнення з ТОВ «Екотех Плюс»інфляційних втрат у розмірі 54,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також зазначив, що 01.12.2011 р. між ПП «Авантаж 7»та адвокатом Петренко Н.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 268 від 07.09.2007 р.) було укладено договір про надання юридичної допомоги № 70.

Згідно п. 1 договору про надання юридичної допомоги позивач доручає адвокату представляти його інтереси у взаємовідносинах з ТОВ «Екотех Плюс»по договору купівлі-продажу № 28/10/11 від 28.10.2011 р. з метою повернення заборгованості за пластикові контейнери.

Відповідно до п. 4 договору про надання юридичної допомоги робота, що оговорена у п. 1 договору оплачується позивачем при виставленні йому рахунку на виконання юридичних послуг у розмірі 7 000,00 грн. Про виконання завдання між позивачем та адвокатом складається акт виконаних робіт, який є додатком до даного договору (п. 5 договору).

07.05.2012 р. між позивачем та адвокатом Петренко Н.А. був укладений акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання юридичної допомоги № 70 від 01.11.2011 р.

Пунктом 1 акту приймання-передачі виконаних робіт визначено, що адвокатом Петренко Н.А. проведена робота на виконання договору про надання юридичної допомоги № 70 від 01.11.2011 р. Робота оплачена позивачем згідно рахунку № 70 від 07.05.2012 р. у розмірі 7 000,00 грн. (п. 2 акту). Сторони не мають претензій стосовно виконання умов договору про надання юридичної допомоги № 70 від 01.11.2011 р. (п. 3 акту).

Таким чином, оскільки вартість наданих ТОВ «Союзбудсервіс»адвокатських послуг, на думку позивача, підтверджується договором про надання юридичної допомоги № 70 від 01.12.2011 р., платіжним дорученням № 67 від 10.05.2012 р. та випискою по рахунку з банку, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000, 00 грн. витрат на юридичну допомогу.

Згідно ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат і, згідно положенням ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову, стягується з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 2, 12 Закону України «Про адвокатуру»судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст. 4 цього Закону України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України 02-5/78 від 04.03.98 р. N «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Господарським судом встановлено, що позивачем сплачено адвокату Петренко Н.А. суму винагороди у повному обсязі у розмірі 7 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку з банку та платіжним доручення № 67 від 10.05.2012 р., наявними в матеріалах справи.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат ПП «Авантаж 7»в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити те, що при відшкодуванні витрат на юридичну допомогу адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи.

Крім того, слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом N 6/VI від 12.10.99 р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відшкодування судових витрат, сплачених відповідачем за отримання послуг адвоката Петренко Н.А. за договором № 70 про надання юридичної допомоги від 01.12.2011 р., підлягає задоволенню в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», що становить 1094,00 грн.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Авантаж 7»щодо стягнення з ТОВ «Екотех Плюс»заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотех Плюс»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Постишева, буд. 1-в, оф. 1, код ЄДРПОУ 35612547) на користь Приватного підприємства «Авантаж 7»(01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 28, кв. 313, код ЄДРПОУ 32490820 ) суму основного боргу у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката у розмірі 1094 (одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 609(одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 20.07.2012 р.