Рішення

від 17.07.2012 по справі 5015/2340/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.12 Справа№ 5015/2340/12

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант", м.Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІАКР-ТАКСІ", м.Львів про:відшкодування шкоди у порядку регресу в сумі 2 191,13 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Гук В.Ю.- представник (довіреність № 03/296-62/1)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 17.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позов подано Товариством з додатковою відповідальністю "Альфа-Гарант" (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІАКР-ТАКСІ" (м.Львів) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 2 191,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору №06-USB/03-141-01087 від 06.12.2009 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля „VOLKSWAGEN Polo", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому у позивача відповідно до положень статті 27 Закону України „Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою суду від 12.06.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.06.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 26.06.2012 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався, хоча був належним чином повідмлений про час та місце розгляду спору, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 79018 1002596 7.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.12.2008 р. Товариство з додаткововою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) уклали договір №06-USB/03-141-01087 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобам - (далі по тексту-ТЗ) автомобіль „VOLKSVAGEN Polo", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у п.5.1. договору, а саме до страхових випадків (ризиків) відносяться: дорожньо-транспортні пригоди, стихійні лиха, пожежа, падіння на транспортний засіб будь-яких предметів та напад тварин, викрадення, внаслідок протиправних дій третіх осіб.

06.02.2009 р. у м. Львові по вул. Лисенка відбулась дорожньо -транспортна пригода за участю автомобіля „ЗАЗ TF 699 PВ» , д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, що належить ТОВ „ФІАКР - ТАКСІ" та автомобіля „VOLKSVAGEN PoloВ» , д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням страхувальника.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 12.1.,13.1. Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05.03.2009 р., відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як встановлено постановою суду, гр. ОСОБА_3 06.02.2009 р., керуючи транспортним засобом „ЗАЗ", номерний знак НОМЕР_4 в м. Львові по вул. Лисенка, 31А, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль „Фольксваген Поло", номерний знак НОМЕР_1, заподіявши технічні пошкодження зазначеному автомобілю. Згідно наведеної постанови, ОСОБА_3 працює водієм ТзОВ „Фіакр-таксі".

Зазначена подія була визнана страховим випадком, про що 02.06.2009 р. було складено страховий акт №СТ/09/0551 та розраховано суму страхового відшкодування, належного для виплати страхувальнику, в сумі 7 219,33 грн.

Збиток розраховано відповідно до умов договору страхування, на підставі калькуляції №2328/09/03 про вартість ремонту, складеної оцінювачем ОСОБА_4 (свідоцтво №899 видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_6 від 05.01.1998 року).

На підставі страхового акту №СТ/09/0551 від 02.06.2009 р. згідно договору страхування №06-USB/03-1471-01087 від 02.12.2008 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 7 219,33 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1400 від 02.06.2008 р., у відповідності до розрахунку страхового відшкодування від 10.04.2009 р.

ТзДВ СК „Альфа-Гарант" стало відомо, про те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля „ЗАЗ TF 699 Р", д.н.з. НОМЕР_4 застрахована відповідно до полісу ВС/0633722 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна".

ТзДВ СК „Альфа-Гарант" отримало право вимагати від ПАТ „АСК „ІНГО-Україна" відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі -7 219,33 грн. ТзДВ СК „Альфа-Гарант"направляло ПАТ „АСК „ІНГО-Україна" заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) 08.10.2009 року № 16-3983.

19.02.2010 року ПАТ „АСК „ІНГО-Україна" сплатило на користь ТДВ СК „Альфа-Гарант" страхове відшкодування в розмірі 5 028,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1284 від 19.02.2010року.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Із довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова та Автомобільно -технічної інспекції при ГУМВС України у Львівській області №36/1407 ск вбачається, що транспортний засіб -марки „ЗАЗ TF 699 P", номерний знак НОМЕР_4, належить ТзОВ „Фіакр-таксі".

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України" від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_3, який на момент ДТП знаходився у трудових відносинах з відповідачем, встановлена у судовому порядку, що підтверджується наданою копією постанови суду.

В силу положень ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля „VOLKSVAGEN Polo", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 7 219,33 грн.

Позивач правомірно звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 2 191,13 грн.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована наявність суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІАКР-ТАКСІ" (79018, м. Львів, вул. Федьковича,буд., 34Б, ідентифікаційний код 35009955) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія „Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 32382598) 2 191,13 грн. страхового відшкодування, 1609,5 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.07.2012 р.

Суддя Король М.Р.