Рішення

від 24.07.2012 по справі 5017/1707/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2012 р.Справа № 5017/1707/2012

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг"

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коньсерж Сервіс"

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Дяченко О.В. -директор.

Від відповідача: Тітов В.Г. -згідно довіреності від 01.06.2012 р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Дяченко О.В. -директор.

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю" (далі - ТОВ) ВІП Холдінг", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Коньсерж Сервіс" про стягнення заборгованості у сумі 118 650 грн.

Представник позивача позовну заяву підтримує, на своїх вимогах наполягає.

Представник відповідача проти позову заперечує частково, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

12 липня 2012р. позивач звернувся до суду з клопотанням щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти ТОВ Сервіс" .

Розглянув клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову суд доходить до висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи таке: дійсно згідно з ст. ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

ТОВ "ВІП Холдінг" до матеріалів справи не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

26 грудня 2011р. між ТОВ "Коньсерж Сервіс" (Постачальник) та ТОВ "ВІП Холдінг" (Покупець) був укладений Договір поставки № 0020-с, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити мінеральні добрива -селітру (далі - Товар), у кількості, по ціні та в строки відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями. Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами до 30 грудня 2012р., а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Згідно з п. 4.1. Договору ціни на Товар встановлюються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Також у Специфікаціях зазначаються додаткові умови по кожній окремій поставці Товару. Ціна включає доставку Товару на станцію Покупця, упаковку та маркування, що зазначається у Специфікаціях до даного Договору (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору загальна сума Договору складає суму всіх Специфікацій до нього.

Згідно розділу 5 Договору при здійсненні розрахунків до Договору, Покупець сплачує попередньо 100% від загальної вартості Товару на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо інше не передбачено у Специфікаціях.

Відповідно до п. 6.1. Договору Покупець одержує Товар після підписання з Постачальником цього Договору в термін, зазначений у Специфікаціях. Право власності на Товар переходить до Покупця відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікаціях. Покупець для отримання Товару зобов'язаний надати Постачальнику доручення про право на отримання товарно-матеріальних цінностей для отримання Товару (п.6.2. Договору).

Згідно п. 7.1. Договору приймання Товару по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника.

Як вбачається зі Специфікації від 29.03.2012р. , що є додатком №5 до Договору Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти Товар (аміачна селітра (мішки) у кількості 35т за ціною 3 390 грн. за 1т . Загальна вартість Товару, що поставляється за даною Специфікацією, складає 118 650 грн. ( з ПДВ). Інших умов поставки зазначено Специфікацією не передбачено.

Позивач зазначає, що згідно рахунку № 0125 від 29 березня 2012р. на суму 118 650 грн. він перерахував відповідачу 59 325 грн. згідно платіжного доручення № 47 від 29.03.2012р., 12 000 грн. згідно платіжного доручення № 49 від 30.03.2012р., 47 325 грн. згідно платіжного доручення № 50 від 30.03.2012р. Всього відповідачу було перераховано -118 650 грн. за 35т аміачної селітри, що відповідає виставленому рахунку № 0125 та Специфікації (додатку № 5 від 29 березня 2012р. до Договору), але останній своїх зобов'язань щодо поставки Товару не виконав.

03 травня 2012р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 54, в якій зазначив про невиконання Постачальником своїх зобов'язань щодо поставки зазначеного у Договору Товару та просив відповідача протягом 3 -х днів повернути отримані кошти у сумі 118 650 грн. Зазначена претензія залишена Постачальником без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо поставки Товару позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 118 650 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач проти позову заперечує частково, посилаючись на те, що згідно його розрахунків станом на 01.01.2012р. заборгованість ТОВ "Коньсерж Сервіс" перед позивачем складає 43 991 грн. 72 коп., що підтверджується накладними № 10 від 15.04.2012р., № 29 від 04.05.2012р., № 34 від 17.05.2012р., № 37 від 23.05.2012р., № 0044 від 28.05.2012р.

Розглянув матеріали справи, суд доходить до такого висновку:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку .

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2011р. між ТОВ "Коньсерж Сервіс" (Постачальник) та ТОВ "ВІП Холдінг" (Покупець) був укладений Договір поставки № 0020-с, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити мінеральні добрива -селітру (далі - Товар), у кількості, по ціні та в строки відповідно до умов цього Договору та Додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору, які іменуються Специфікаціями.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Згідно розділу 5 Договору при здійсненні розрахунків до Договору, Покупець сплачує попередньо 100% від загальної вартості Товару на протязі 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку, якщо інше не передбачено у Специфікаціях.

Згідно п. 7.1. Договору приймання Товару по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника.

Згідно рахунку № 0125 від 29 березня 2012р. позивач перерахував відповідачу 59 325 грн. згідно платіжного доручення № 47 від 29.03.2012р., 12 000 грн. згідно платіжного доручення № 49 від 30.03.2012р., 47 325 грн. згідно платіжного доручення № 50 від 30.03.2012р. Всього відповідачу було перераховано -118 650 грн. за 35т аміачної селітри, що відповідає виставленому рахунку № 0125 та Специфікації від 29 березня 2012р.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Посилання відповідача на те, що він визнає позовні вимоги позивача частково у сумі 43 991 грн. 72 коп. є безпідставним та необґрунтованим, так як акт звірки станом на 01.01.2012р., який надав відповідач до матеріалів справи, є одностороннім та не підписаний представником Покупця. Отже, не є належним і допустимим доказом по справі.

Надані відповідачем у підтвердження заперечень копії накладних не є належними та допустимими доказами, адже, по-перше, не відповідають вимогам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. По -друге, надані до матеріалів справи копії накладних не відповідають вимогам, що ставляться до оформлення письмових доказів у ст. 36 ГПК України. Зокрема, надані відповідачем копії накладних, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії), засвідчені підписом особи прізвище, ініціали та посада якої не встановлені. Оригінали накладних для огляду суду надані не були.

Крім того, слід зауважити, що на наданих відповідачем до матеріалів справи копіях накладних відсутня печатка Покупця - ТОВ "ВІП Холдінг" та не визначено особу, яка прийняла Товар.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коньсерж Сервіс" (65005, м. Одеса, вул.. Багаївська, 38, код ЄДРПОУ 36435171, р/р 26004001302477 в ПАТ «Акта Банк», МФО 307394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Холдінг" (Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Адм. Холостякова, 77, код ЄДРПОУ 32096825, р/р 260093148801 в ФАБ «Південний»м. Ізмаїл, МФО 328890) заборгованість у сумі 118 650 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 373 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 липня 2012р.

Суддя Рога Н. В.