Рішення

від 18.07.2012 по справі 5023/2040/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р.Справа № 5023/2040/12 вх. № 2040/12

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.

за участю представників сторін:

позивача - Процюк О.В., довіреність № 19-11 від 01.10.11р.

відповідача - Ромашко Р.М., довіреність № б/н від 01.06.12р.,

Ступка Н.В., довіреність № б/н від 01.06.12р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА", м Київ

до ПП "Люкс Трейд Універсал", смт. Нова Водолага

про стягнення 935224,48грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, про стягнення з відповідача 961213,04грн. суми грошових коштів, з яких 700440,13грн. неоплаченої суми вартості поставленого товару, 7183,18грн. інфляційних, 102789,32 грн. пені, 110800,41грн. 24% річних, а також 40000,00 грн. прямих збитків (реальних витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг), пов*язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення суми боргу. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Дистриб'юторською угодою № 030228 від 22.02.2011р., внаслідок чого виникла заборгованість та понесені збитки.

12.07.2012р. позивачем до суду надані додаткові пояснення, в яких зазначено, що посилання представника відповідача на те, що мали місце позадоговірні поставки товару не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на належних доказах. Крім того, з огляду на відсутність в угоді від 28.02.2011р. будь-яких домовленостей щодо порядку зарахування грошових коштів у випадку недостатності їхнього розміру, у позивача є всі законні права та підстави для застосування норм ст.534 ЦК України для всіх випадків отримання коштів від відповідача. Щодо договору про порядок і умови прийняття добровільної оплати суми боргу, який було запропоновано підписати відповідачу, позивач зазначив, що оскільки цей проект не був підписаний відповідачем, зобов'язання, встановлені дистриб*ютерською угодою, не були припинені, тому відповідач не має права посилатися на жодну з грошових сум, які фігурують і вказуються як сума боргів у положеннях цього проекту. Щодо відсутності у виконавчого директора Шепель Л.Ю. станом на 28 лютого 2011р. права укладати з позивачем дистриб*ютерську угоду, позивач вважає, що відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.92 ЦК України відповідач не має права посилатися та стверджувати про наявність обмеження повноважень у виконавчого директора на право укладення від імені ПП «Люкс Трейд Універсал» вищезгаданої угоди.

Представники відповідача проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначають, що дистриб*ютерську угоду з боку ТОВ «ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ Україна» підписано ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності та виконавчим директором ПП «Люкс Трейд Універсал» Шепель Л.Ю., яка також діяла на підставі довіреності. Разом з тим ОСОБА_6 є власником ПП «Люкс Трейд Універсал» та є діючим. Тому ОСОБА_6 діяв у своїх інтересах, що є порушенням норм цивільного законодавства і має наслідком визнання угоди недійсною. Підприємством дійсно отримувалися засоби захисту рослин, але це було за межами угоди. На користь цього факту свідчить й те, що отримання та оплата засобів захисту рослин лише у восьми випадках відповідають умовам дистриб*ютерської угоди та специфікацій до неї. До того ж позивачем не враховано факти поставки неякісної продукції, які мали місце.

17.07.2012р. представником відповідача надано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5011-9/9025-2012 за позовом про визнання спірної угоди недійсною. Суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити, оскільки заявником не подано належних доказів на його підтвердження. Ухвала про порушення провадження по справі № 5011-9/9025-2012 не містить підпису судді та печатки суду, тому не може вважатися належним доказом на підтвердження заявленого клопотання. Крім того, суд вважає, що відповідачем не доведено належними доказами, що по справі № 5011-9/9025-2012 можливо встановити такі факти, які, без їх встановлення, роблять неможливим розгляд даної справи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі документи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

28.02.2011р. між сторонами було укладено дистриб*ютерську угоду № 030228 від 22.02.2011р. У відповідності до умов угоди позивач (продавець) призначив відповідача не ексклюзивним Дистриб*ютером по розповсюдженню на території України агрохімічної продукції, а саме засобів захисту рослин, що пропонуються російською компанією «Щьолково Агрохім» через ТОВ «Щьолково Агрохім Україна» на ринку України.

Пунктами 2.4; 2.5 договору визначено, що загальна планова кількість, асортимент і ціна кожної позиції товару встановлюється сторонами в додатку до цієї угоди, а конкретна кількість відвантаженої партії, строк та базис поставки фіксуються в рахунках-фактурах, товаро-транспортних і складських накладних, які виписуються продавцем при здійсненні відвантаження (поставки) товару за заявками Дистриб*ютера.

У відповідності до п.4.4 договору, якщо інше не зазначено в додатках до угоди, сторони домовились, що Покупець ( відповідач) зобов'язується здійснити попередню оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 30% від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Продавця до відвантаження товару. Оплата решти у відповідності до п.4.5 угоди здійснюється на умовах товарного кредиту, порядок надання якого визначається цією угодою, а також відповідними додатками до неї.

В межах договору сторонами підписано та скріплено печатками підприємств 25 специфікацій (замовлень), що є додатками до Дистриб*ютерської угоди, в яких визначено кількість, ціну, асортимент товару та графіки оплати дистриб*ютером кожної партії отриманого товару.

При дослідженні специфікацій ( замовлень) (аркуші справи 80-103 т.1 ) судом встановлено, що кожною специфікацією було встановлено розмір авансового платежу та строк його оплати, та суми відстрочених платежів за отриманий товар з зазначенням дати їх оплати.

Крім того, умовами кожної специфікації визначено строк поставки товару протягом 5-ти робочих днів з дня поступлення попередньої оплати на рахунок Продавця.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі угоди № 030228 від 28.02.2011р., специфікацій ( замовлень), низки видаткових накладних та довіреностей на отримання товару (аркуші справи 105 -153 т.1 ), засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товар на загальну суму 1721169,60 грн. Кожна видаткова накладна містить посилання на угоду № 030228 від 28.02.2011р., підписана уповноваженими на отримання товару за довіреностями представниками сторін з зазначенням номерів та дати цих довіреностей та скріплена печатками сторін. Крім того, асортимент переданого за накладними товару, його кількість та ціна цілком збігаються з специфікаціями, які є невід'ємною частиною спірного договору.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що постачання за низкою накладних є таким, що здійснено поза межами спірного договору, є безпідставним та не доведеним належними доказами. Посилання відповідача на те, що постачання товару здійснювалося не за специфікаціями, а за іншими замовленнями, які були оформлені поза межами договору, суд вважає безпідставними, оскільки замовлень, на які є посилання в видаткових накладних, не існує взагалі, що підтверджено поясненнями представників сторін в судовому засіданні. Крім того, платіжні доручення про оплату (арк.спр.111-140, т.3) свідчать про сплату відповідачем грошових коштів за спірним договором та специфікаціями, номери яких також зазначені в призначенні платежу.

У відповідності до додаткової угоди № 1 та накладної на повернення товару №2 від 31.03.2011р. та накладної на повернення № 3 від 01.06.2011р. відповідачем було повернуто товар на загальну суму 444844,80 грн. З урахуванням цього, фактично позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 1209441,60 грн. Але відповідач не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, лише частково здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість з оплати вартості товару в сумі 700440,13 грн..

Твердження відповідача про те, що позивачем при визначенні розміру боргу безпідставно застосовано норми ст.534 ЦК України шляхом його розподілу та зарахування у відповідності до вищевказаної статті, суд вважає безпідставним та не обґрунтованим, оскільки в дистриб*ютерській угоді відсутні будь-які домовленості щодо порядку зарахування грошових коштів у випадку недостатності їхнього розміру з метою погашення зобов'язань, а відповідне право на розподіл та зарахування надане позивачеві ст.534 ЦК України. За таких обставин, позивач мав право зараховувати отримані за угодою кошти на погашення боргу на власний розсуд, в тому числі на погашення боргу з авансової оплати, пені та відсотків, визначених договором.

Даючи оцінку матеріалам справи, суд вважає, що позов в частині стягнення боргу з оплати вартості товару підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Умовами договору та специфікацій було визначено строк поставки товару протягом 5-ти робочих днів з дня поступлення попередньої оплати на рахунок Продавця. Але матеріали справи свідчать, що в порушення цих умов договору, без отримання авансового платежу, розмір та строк оплати якого було визначено специфікаціями, позивачем було передано відповідачеві товар, тобто, було передано товар без отримання за нього часткової попередньої оплати, чим фактично змінено умови договору в частині розрахунків, а саме строки виконання зобов'язання в частині авансової оплати.

Оскільки умовами договору була передбачена передача товару покупцеві лише після проведення часткової оплати узгодженої партії товару, але фактично товар був переданий без отримання позивачем часткової попередньої оплати, строку виконання зобов*язання в частині авансової попередньої оплати не було встановлено. За розрахунком позивача, наданим до суду 12.07.2012р. за кожною специфікацією, за період з 01.01.2011р. по 21.06.2012р. має місце заборгованість відповідача з авансової оплати за специфікацією № 5 на суму 19051,20 грн., специфікацією № 7 на суму 4032 грн., специфікацією №10 на суму 5136,88 грн. та специфікацією №11 на суму 1612,80 грн., всього на суму 29832,88 грн.

Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача вимоги про оплату в порядку ст.530 ЦК України на цю суму, суд вважає, що у позивача право вимагати стягнення цієї суми боргу в судовому порядку ще не настало, його право не є порушеним. За таких обставин, суд вважає необхідним в частині стягнення 29832, 88 грн. боргу в позові відмовити.

Щодо решти, суд вважає зазначити наступне.

У відповідності до п.4.4 договору, якщо інше не зазначено в додатках до угоди, сторони домовились, що Покупець ( відповідач) зобов'язується здійснити попередню оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 30% від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок Продавця до відвантаження товару. Оплата решти у відповідності до п.4.5 угоди здійснюється на умовах товарного кредиту, порядок надання якого визначається цією угодою, а також відповідними додатками до угоди.

Так як кожною специфікацією було встановлено розмір відстроченого платежу та дати його оплати, які відповідачем були порушені, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст.526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Доказів на підтвердження належної та своєчасної оплати отриманої продукції за кожною специфікацією відповідач до суду не надав.

Посилання відповідача на те, що оплата товару мала бути здійснена лише на підставі отриманих рахунків-фактур, які відповідачем не були отримані, і тому позивач не має права на стягнення заборгованості за цією угодою, суд не приймає до уваги, оскільки єдиною підставою, яка свідчить про порушення відповідачем зобов'язання, є отримання товару і порушення відповідачем строків з його оплати, встановлених специфікаціями. Факт отримання або неотримання рахунків-фактур не свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов'язання з оплати отриманого за договором товару. Крім того, пункт 3.1.11 не є чітким у визначенні того, що обов'язок з оплати отриманого товару має бути проведеним у триденний строк з дня отримання рахунків-фактур. Не є зрозумілим, що при укладенні договору сторони вважали днем отримання (товару або рахунків-фактур), тому суд вважає його несуттєвим та таким, що не впливає на визначення строків та дати порушення зобов'язання з оплати отриманого товару за спірним договором. Оскільки умовами п.4.3 - 4.6 договору та специфікацій, які є фактично замовленнями на кожну узгоджену партію товару, чітко визначено порядок та строки оплат за кожною партією товару, які відповідачем порушені, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 670607,25 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Щодо твердження відповідача про відсутність належних повноважень на укладення договору, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Обсяг повноважень осіб, якими було підписано договір, було визначено довіреностями на вчинення певних дій від імені підприємств. За умовами договору сторонами вчинено дії по поставці та отриманню відповідної продукції, за яку проведено часткову оплату з зазначенням в платіжних дорученнях в якості оплати саме спірної угоди та номерів специфікацій. Крім того, договір не визнано недійсним у встановленому законом порядку, доказів вчинення сторонами дій по його розірванню або припиненню строку його дії, в тому числі з підстав неналежних повноважень осіб, якими цей договір було укладено, відповідач до суду не надав. Оскільки матеріалами справи підтверджено передачу та отримання за спірним договором певної продукції та наявність заборгованості з її оплати, суд вважає твердження відповідача про відсутність повноважень осіб, якими було підписано договір, такими, що не мають суттєвого значення для вирішення спору по суті.

Умовами п.10.2 угоди в разі прострочення платежів, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,3% від простроченої суми оплати по угоді за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Але оскільки позивачем частково пеню нараховано на заборгованість з авансової оплати за низкою специфікацій, право на стягнення якої в судовому порядку не настало, суд вважає необхідним в частині стягнення пені в сумі 3827,88 грн. в позові відмовити. В частині стягнення решти пені в сумі 98961,44 грн. суд вважає вимогу позивача обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 24% річних, які нараховані на підставі п.10.5 дистриб*ютерської угоди № 030228 від 28.02.2011р. Оскільки умовами цього пункту договору обумовлено порядок та умови визначення розміру відсотків, який має бути підтверджений документально, зокрема довідками банків, на дату поставки (відвантаження) товару і позивачем до матеріалів справи не подано належних документів, які б підтверджували розмір цих відсотків, суд вважає вимогу про стягнення відсотків в сумі 110800,41 грн. безпідставною, необґрунтованою належними доказами та не підлягаючою задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення в якості прямих збитків ( реальних витрат на оплату правової допомоги (юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення боргу) 40000 грн.. Фактично ця сума є витратами позивача, які пов'язані з розглядом справи і порядок відшкодування якої визначений ст.44-49 ГПК України.

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Договір N 11-03-10-пд від 01.10.2011 р. між позивачем та юристом Процюком О.В. укладено про надання правової допомоги, тобто в даному випадку правова допомога надавалася не адвокатом чи адвокатським бюро, а юристом.

Витрати позивача не мають обов'язкового характеру, тому правові підстави щодо віднесення цих витрат до судових витрат відсутні. Оскільки ці витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваними позивачем збитками, позов в частині стягнення 40000 грн. прямих збитків (реальних витрат на оплату правової допомоги ( юридичних послуг), пов'язаних із забезпеченням отримання виконання умов угоди та стягнення боргу) є безпідставним та не підлягає задоволенню.

В частині стягнення інфляційних в сумі 7191,40 грн. суд вважає необхідним позов залишити без розгляду на підставі ст.81 ч.5 ГПК України, оскільки розрахунок, що є у матеріалах справи (арк.спр.60-75 т.1) не є обґрунтованим. В ньому не зазначено період прострочення оплати відповідачем отриманого товару ( дати прострочення, кількість днів прострочення щодо кожного місяця. Крім того в розрахунку зазначені суми авансових оплат, які неможливо відокремити від загальної суми нарахованих інфляційних. За таких обставин вимога позивача про стягнення інфляційних в сумі 7191,40 грн. підлягає залишенню без розгляду.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 15391,37грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 44-49, 75, 81, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Люкс Трейд Універсал" (вул. 40-років Перемоги, 24/10, смт. Нова Водолага, Харківська область, 63200, р/р 26004206604 в ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" МФО 380805, код ЄДРПОУ 365288320201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЬОЛКОВО АГРОХІМ УКРАЇНА" (юридична адреса: пр. Науки, 119-Б, м. Київ, 03083, фактична адреса: вул. Голосіївська, 7, корпус 2, офіс 8/2, м. Київ, 03039, р/р 26008010044248 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 36285674 ) 670607,25грн. боргу з оплати вартості товару, 98961,44грн. пені, 15391,37грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 29832,88грн. боргу, 3827,88грн. пені, 110800,41 грн. 24% річних, 40000,00грн. збитків в позові відмовити.

В частині стягнення 7183,18 грн. інфляційних позов залишити без розгляду.

Повне рішення складено 20.07.12р.

Суддя Савченко А.А.