Постанова

від 19.07.2012 по справі 29/5005/4431/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2012 року Справа № 29/5005/4431/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Вечірко І.О., Білецька Л.М. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. №995 від 16.07.2012 року)

при секретарі судового засідання:Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від ДПІ у Жовтневому р-ну: Димарьова В.В. представник, довіреність №13338/10/10-012 від 18.06.12;

від ТОВ"Будмегаінвест": Ткаченко І.С. директор, наказ №1-К від 23.09.08;

інші учасники процесу не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровска, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012р . у справі №29/5005/4431/2012

за заявою товариство з обмеженою відповідальністю «Будмегаінвест», м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Маш Союз», м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012 року у справі № 29/5005/4431/2012 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будмегаінвест», м.Дніпропетровськ до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Маш Союз», м.Дніпропетровськ про визнання боржника банкрутом було визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на три місяці, ліквідатором боржника призначено ініціюючого кредитора (а.с.33-35).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровска, яка просить скасувати постанову, посилаючись на те, що відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до державних бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у п.п. 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інтереси держави в даній справі полягають у виконанні законодавчо покладених на органи податкової служби України обов'язків, зокрема, вжиття заходів щодо виявлення та упередження випадків використання недобросовісними платниками податків процедур банкрутства підприємств, як інструмент уникнення та ухилення від оподаткування.

Проведення процедур банкрутства, у тому числі за ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, без участі органів ДПС дає можливість недобросовісним платникам не сплачувати податки і збори, проводячи господарські операції на значні суми та отримуючи прибутки.

Крім того, зазначає скаржник, господарським судом Дніпропетровської області при винесені оскаржуваної постанови порушено ст. 38 ГПК України, де зокрема зазначено, що у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств і організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд Дніпропетровської області, здійснив розгляд даної справи не об'єктивно, без дослідження всіх обставин справи та знехтував законодавчо покладеним обов'язком щодо витребування належних доказів зокрема інформації від органів державної податкової служби про проведення перевірки боржника щодо дотримання вимог податкового законодавства.

Ініціюючий кредитор просив залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Боржник правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, не скористався й правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст.96 ГПК України), про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року (а.с.49) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75.

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, будь-які клопотання від сторін щодо відкладення розгляду справи не надходили, неявка боржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника та ініціюючого кредитора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2012 року порушено провадження у справі № 29/5005/4431/2012 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Будмегаінвест» , м.Дніпропетровськ про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Маш Союз», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості за простим векселем серія АА 2242091, виданим 18.07.2011 року на суму 82 606,80 грн., зі строком платежу «за пред'явленням», Акт про протест про неоплату векселю від 30.11.2011 року, Виконавчим написом від 30.11.2011 року №1922 про стягнення заборгованості за зазначеним простим векселем, який виданий в оплату за поставлений товар по Договору купівлі-продажу від 01.07.2011 року №01-07\2011 року, поставленого боржнику за Видатковою накладною від 04.07.2011 року №28, постановою ВДВС від 09.02.2012 року (про повернення виконавчого напису без виконання через відсутність будь-якого майна у боржника ( а.с.7-14, 27-30).

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 11.05.2012р . (а.с.17-19) ініціюючий кредитор підтвердив факт відсутності боржника -юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.93 ЦК України (в редакції ЗУ від 02.12.2010р. №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 04.02.2011р., що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін .

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності , а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо ;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України .

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 цього Закону, в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником , інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами , за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України доказами по справі -Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.05.2012р. доведено факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, та безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника доведена за простим векселем серія АА 2242091, виданим 18.07.2011 року на суму 82 606, 80 грн., зі строком платежу «за пред'явленням», Актом про протест про неоплату векселя від 30.11.2011 року, Виконавчим написом від 30.11.2011 року, який виданий в погашення заборгованості за поставлений товар по Договору купівлі-продажу від 01.07.2011 року №01-07\2011, поставленого боржнику за Видатковою накладною від 04.07.2011 року №28, постановою ВДВС від 09.02.2012 року (про повернення виконавчого напису без виконання через відсутність будь-якого майна у боржника ( а.с.7-14, 27-30).

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 2 статті 52 вказаного Закону господарський суд у двотижневій строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника вносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Оскаржена постанова отримана скаржником 01.06.2012 року (а.с.41).

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.6 ст.78 Податкового кодексу України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу .

Пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України регламентовано, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -5 робочих днів, інших платників податків -10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків -не більш як на 5 робочих днів.

На час винесення оскаржуваної постанови (28.05.2012 року) Державною податковою інспекцією У Жовтневому районі м.Дніпропетровська не надано як доказів видачі наказу керівника податкового органу про проведення документальної позапланової перевірки, так і результати проведення такої перевірки (п.п.78.1.7, 78.4 Податкового кодексу України).

При цьому судова колегія зауважує, що податковий орган не позбавлений права провести відповідну перевірку банкрута у ліквідаційній процедурі та за результатами такої перевірки заявити кредиторські вимоги до банкрута.

Також скаржником не надано доказів про ухилення боржника по сплаті податків та неможливості проведення перевірки боржника в наслідок неправомірних дій ініціюючого кредитора або порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені відповідними доказами в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України.

Також, враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності на підставі ст.43 ГПК України подані докази, матеріали, обставини справи, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому райні по суті, а не припиняючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка хоча і не набула статусу кредитора у справі в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст.91 ГПК України (в редакції ЗУ від 07.07.2010року №2453-VI) органи ДПІ мають подавати апеляційні скарги, оскільки оскаржувана постанова господарського суду стосується їх прав та обов'язків в зв'язку з наступним.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів); тобто зазначені органи є потенційними кредиторами неплатоспроможних боржників.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доки не буде встановлено фактична наявність або відсутність податкового боргу у платника податків -відсутнього боржника, постанова про визнання його банкрутом стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків.

Відтак, постанова про визнання боржника банкрутом стосується прав або обов'язків органів ДПІ, та остання не може бути позбавлена права оскарження постанови господарського суду.

Отже, розглядаючи по суті апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча і не підтвердила належними доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду, бере до уваги вищевикладене та положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91,106 ГПК України, зазначає, що апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91,106 ГПК України. Крім цього, по даній категорії справ також існує сформована певна судова практика розгляду по суті апеляційних та касаційних скарг органів ДПІ при відсутності податкової заборгованості банкрута (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. по справі № 27/96б, постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. по справі № Б29/295-10, постанови Вищого господарського суду від 15.11.2011р. по справі №14/3257, по справі № 5005/3584/2011).

Враховуючи вищевикладене, правові підстави щодо зміни або скасування оскаржуваної постанови господарського суду Дніпропетровської області, які передбачені статтею 104 ГПК України -відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровска, м.Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2012р. у справі № 29/5005/4431/2012 залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя І.О.Вечірко

Суддя Л.М.Білецька

Повний текст постанови підписаний 24.07.2012 року.