Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а-15324/11/0170/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2012 р. 12:25 Справа №2а-15324/11/0170/14

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Бордуленко М.Ю., за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2011р. № 0011422301, № 0011462301,

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративною позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0011422301, № 0011462301 від 03.11.2011 року, якими позивачу нарахований податок на додану вартість в розмірі 231753 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49522 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що не відповідають вимогам чинного законодавства, регламентуючого порядок нарахування, утримання та сплати податку на додану вартість висновки, здійснені відповідачем за наслідками перевірки у акті № 15072\23-4\37111753 від 24 жовтня 2011 р. щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: порушення п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185,188.1 ст. 188, п.п 187.1.а п. 187 ст.187, п.201.1 ст. 201, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010року № 2755-VI, в результаті чого зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на суму 49522грн. ПДВ, та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 154502 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.01.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 01.03.2012р. призначена судово-бухгалтерська експертиза та зупинено провадження по справі.

Ухвалою суду від 16.04.2012р. поновлено провадження у адміністративної справі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день час, та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, проти позову заперечував з мотивів викладених у письмових запереченнях.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст. 122, ст. 128 КАС України розглядати справу за відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в України" від 04.12.1990 року №509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополь є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні» головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК 13.05.2010 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 146622 серії А 01 (а.с. 11).

ТОВ "Чанг.КО"є платником податку на додану вартість, про що 14.06.2010 року податковим органом видано Свідоцтво № 100287991 серії НБ № 390133 (а.с. 13).

Суд зазначає, що ТОВ "Чанг.КО"взято на облік платника податків 14.05.2010 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 14.05.2010 року № 1564/29-0(а.с. 14).

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі протягом 5 робочих днів з 11.10.2011р. на підставі наказу «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 05.10.2011р. № 3543, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Чанг.КО» ЄДРПОУ (37111753) з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «Арктика» (ЄДРПОУ 31846233) за лютий 2011р.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2011р. №15072\23-4\37111753. В ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем задекларовано різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2011р. (рядок 19 декларації ПДВ) у сумі 49522,00грн., в порушення п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185,188.1 ст. 188, п.п 187.1.а п. 187 ст.187, п.198.1 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.198.2 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010року № 2755-VI, в результаті чого завищено податкового кредиту на суму 204024 грн. ПДВ.

На підставі висновків акту позапланової невиїзної перевірки ДПІ в м. Сімферополі було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011422301 від 03.11.2011 року, яким позивачу нарахований податок на додану вартість в розмірі 154502,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 77251,00 грн., усього 231753,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 11462301 від 03.11.2011 року у рядку 19 та рядку.20.2 декларації по ПДВ за липень 2011 року зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 49522,00 грн.

Позивач не погодився з висновками відповідача, викладеними у акті перевірки, прийнятим відносно нього податковими повідомленнями - рішеннями та вважає, що підстав для таких висновків та винесення податкових повідомлень-рішень у відповідача на підставі норм законодавства про оподаткування не було.

Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит за перевіряемий період позивач частково сформовано на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Арктика» (ЄДРПОУ 31846233), якє знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Миколаївської ОДПІ (Центральне відділення).

В акті перевірки зазначено, що аналізуючи данні податкової звітності ТОВ „ Чанг.КО" декларувало у податковій звітності господарські операції щодо закупівлі дизельного палива у ТОВ «Арктика», які скоріш всього не відбулись, отже є сумнівними у зв'язку з тим, що у перевіряє мого підприємства відсутній від діяльності - оптова торгівля паливом згідно КВЕД 51.51.0, відсутні необхідні дозволи, складські приміщення, персонал, транспортні засоби та основні фонди, допуски для робіт з небезпечними речовинами та ін., що вказує на неможливість здійснення оптової торгівлі паливом та безтоварність та фіктивність вказаних угод.

Згідно бази даних «автоматизоване співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено, що основним постачальником ТОВ «Арктика» у липні 2011року було ТОВ «Легал Світ» (ЄДРПОУ 37191226 ДПІ у Новомосковському районі м.Харьків) на суму 879872,92 грн. ПДВ. Обсяг фінансово-господарських операцій з іншими постачальниками становить не більш 1200грн ПДВ.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Оскільки на ТОВ «ЛегалСвіт» та ТОВ «Арктика» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість суб'єктів господарювання доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ суб'єктів господарювання при тому, що ТОВ «ЧАНГ.КО» за рахунок вищезазначених контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ.

Перевіркою встановлено, що господарськи операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна , які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На підставі вказаного вище перевіряючи зробили висновок про те, що фінансово-господарська діяльність вищевказаних позивача та його контрагентів здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами та правочини укладені між ними є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, на думку відповідача, податковий кредит був сформований ТОВ «Чанг.КО» за липень 2011 року від постачальника ТОВ «Арктика» на підставі нікчемних правочинів.

Враховуючи вищевикладене, посадовими особами податкового органу зроблений висновок, що при формуванні структури податкового кредиту ТОВ «Чанг.КО» з ТОВ «Арктика» за липень2011р. у порушення п.14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185,188.1 ст. 188, п.п 187.1.а п. 187 ст.187, п. 198.1 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 198.2 ст. 198, п.201.1 ст. 201ПК України встановлено завищення податкового кредиту у сумі 204024 грн. ПДВ.

Суд не погоджується з вказаними вище висновками відповідача на підставі наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Арктика» є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XV (надалі -Закон про бухгалтерський облік), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п.1 ст. 9 розділу І Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону про бухгалтерський облік, а саме: первинний документ -це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно із п.2 -п.8 ст.9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дату й місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (надалі -Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п.2.4 ст.2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Одним з видів діяльності, яким займалося підприємство, оптова торгівля паливом.

Для здійснення цієї діяльності ТОВ «Чанг.КО» уклало договір з ТОВ «Блек Голд» ЛТД про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 31.12.2010 року № 312, предметом договору є надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафти та нафтопродуктів (а.с. 26-30).

Транспортування нафтопродуктів, при їх постачанні здійснювалося транспортом ТОВ "Екосвіт Ю", на підставі договору від 01.06.2011 року № Т10 (а.с.37), що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 43,45, 47,48).

За договором постачання товарів № 19/5-2 від 19.05.2011 року, укладеного між ТОВ «Арктика» (Постачальник) та TOB «Чанг.Ко» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується надати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість. Асортимент, кількість та вартість одиниці нафтопродуктів визначаються сторонами у замовленнях. Термін дії договору до 31.12.2011 року (а.с.31-36).

У виконання вказаного договору в липні 2011 року Постачальником ПП "Арктика" поставлені Покупцеві ТОВ "Чанг.КО" нафтопродукти в м. Сімферополь, що перевезені транспортом ТОВ " Екосвіт Ю ".

Матеріалами адміністративної справи підтверджується фактичне виконання угод, укладеними з ТОВ «Арктика», первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджені в отримані товарів, робіт (послуг) та оприбутковані їх за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на складах, відповідно балансових рахунків.

Придбання товарів, робіт (послуг), зазначених у акті перевірки, у ТОВ «Арктика», сплачено через банківський рахунок грошовими коштами на підставі платіжних доручень, які знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку підприємства. Отримані придбані товари, роботи (послуги), використовувались у господарській діяльності підприємства. Підтвердженням цього є накладні на реалізацію нафтопродуктів.

Відповідно укладеного договору №19/5-2 від 19.05.2011 року Постачальником ТОВ «Арктика» поставлено ТОВ «Чанг.КО» дизельне паливо на загальну суму 1224146,34грн., в т.ч. ПДВ на суму 204024,39 грн.

Отримання дизельного палива Покупцем "ТОВ Чанг.КО" підтверджується зведеним актом прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ "Блек Голд" ЛТД в липні 2011 року (а.с.53) та за актом звіряння з ТОВ "Блек Голд" ЛТД про рух ПММ станом на 01.08.2011 року (а.с. 54), а також карткою рахунку 63.1 "Взаєморозрахунків з постачальником ТОВ «Арктика» за липень 2011 року (а.с.55).

Оплата позивачем постачальникові ТОВ «Арктика» поставлених ним нафтопродуктів підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями які є у матеріалах справи.

Здійснення господарських операцій між постачальником ТОВ «Арктика» і покупцем ТОВ «Чанг.КО» по постачанню дизельного палива підтверджено дорученнями на отримання дизельного палива, витратними накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 28.1 за липень 2011 року що також підтверджується матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджено реалізація ТОВ "Чанг.КО" дизельного палива, придбаного у ТОВ «Арктика» іншим покупцям податковими накладними: №24 від 06.07.2011р., №25 від 06.07.2011р., №26 від 06.07.2011р., №28 від 06.07.2011р., №29 від 06.07.2011р., №41від 08.07.2011р., №45 від 11.07.2011р., №83 від 19.07.2011р., №30 від 06.07.2011р., №37 від 08.07.2011р., №39 від 08.07.2011р., №40 від 08.07.2011р., №42 від 09.07.2011р., №43 від 11.07.2011р., №50 від 12.07.2011р., №51 від 12.07.2011р., №52 від 12.07.2011р., №56 від 13.07.2011р., №57від 14.07.2011р., №58 від 14.07.2011р., №59 від 14.07.2011р., №63 від 15.07.2011р., № 69 від 15.07.2011р., №70 від 15.07.2011р., №71від 15.07.2011р., №60 від 14.07.2011р., №73 від 16.07.2011р., №72 від 16.07.2011р., №75 від 18.07.2011р., №77 від 18.07.2011р., №79 від 19.07.2011р.; №82 від 19.07.2011р., №85 від 20.07.2011р., №63 від 22.07.2011р.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. "а"п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу визначено, що постачання товарів -це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;

Визначення терміну "товари"приведене у п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу, згідно з яким товари -матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.п.14.1.2 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу поняття "активи"вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"№ 996 -XIV від 16.07.1999 року, згідно зі статтею 1 розділу I якого активи -ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п. 201.9 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу).

З урахуванням викладеного, судом зроблено висновок, що позивачем не були порушені норми пп. 14.1.191, п. 14.1, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу судом було призначено по справі судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз».

На розгляд експерта були поставлені питання:

- Чи підтверджуються первинним документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Чанг.КО" та матеріалами справи висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим викладені у акті перевірки № 15072/23-4/37111753 від 24.10.2011 року щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 49522,00 грн. та донарахування ПДВ у сумі 154502,00 грн.?

- Чи підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку ТОВ "Чанг.КО" факт отримання, транспортування, зберігання та використання у господарської діяльності товарів, що придбані у ТОВ «Арктика» у липні 2011р. ?

Дослідивши надані документи, експертом зроблені висновки, що за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 15072/23-4/37111753 від 24.10.2011 року, висновки щодо зменшення від'ємного значення з ПДВ за липень 2011 року на суму 49522,00 грн. та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 154502,00 грн. первинним документами бухгалтерського та податкового обліку TOB "Чанг.КО" не підтверджені. По другому питанню експертом зроблений висновок, що первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ «Чанг.КО» (прибутковими накладними, ТТН, виписками банку, актами приймання (видачі) нафтопродуктів на зберігання, видатковими накладними) у повному обсязі в сумі 1224146,33грн. з ПДВ підтверджується факт отримання, транспортування, зберігання та використання у господарської діяльності дизельного палива обсягом 140977 л, придбаного у ТОВ «Арктика» у липні 2011р.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 77251,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0011422301 від 03.11.2011 року стало заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та в розмірі 154502,00 грн.

Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобов'язань, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Суд погоджується з висновками експерта, оскільки реальність проведених господарських операцій підтверджується матеріалами справи - товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладеними, договорами, податковими накладними, та обґрунтовані, на думку суду, у повному обсязі

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року № 0011422301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" нарахований податок на додану вартість в сумі 154502,00 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 77251,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 року № 0011462301, яким у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 49522,00 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"№ 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

До матеріалів адміністративної справи позивачем наданий договір про надання юридичних послуг від 07.11.2011 року, укладений між адвокатом Кримської колегії адвокатів, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" (Замовник) (а.с. 192-193) та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю в„– 492 том (а.с.194).

Предметом вказаного Договору є надання юридичних послуг з питання оскарження до Окружного адміністративного суду АР Крим податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь від 03.11.2011 року № 0011422301, яким підприємству донарахований податок на додану вартість в сумі 154502 грн., застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 77251,00 грн., та податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 року № 0011462301, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за липень 2011 року в сумі 49522,00 грн.

Відповідно до пункту 4 Договору вартість роботи Виконавця, зазначена у п. 1.1 договору складає 3000 грн. Ця сума сплачується Замовником авансом після підписання даного договору.

Договір про надання юридичних послуг від 07.11.2011 року підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ "Чанг.КО".

Однак до матеріалів адміністративної справи не надано доказів сплати Замовником послуг Виконавця у встановленому п. 4 Договору розмірі - 3000 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 3000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги, не підтверджені належним чином та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 року № 0011422301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" нарахований податок на додану вартість в сумі 154502грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 77251,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 03.11.2011 року № 0011462301, яким у податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 49522,00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" (ЄДРПОУ 37111753) витрат на сплату судового збору у сумі 28,23 грн.

5. В інший частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.