Ухвала

від 05.07.2012 по справі к-18405/09-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К-18405/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Федорова М.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009р.

у справі №6/189 (22-а-14663/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відео-Тім» (надалі -ТОВ «Відео-Тім»)

до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Солом`янському районі м. Києва)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 22.06.2007р. №0002732302/0 та від 10.07.2007р. №0003032302/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008р. позов було задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 22.06.2007р. №0002732302/0 на суму 267144,00грн. та від 10.07.2007р. №0003032302/0 на суму 38371,00грн. Судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009р. рішення суду першої інстанції було змінено. Відповідно резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: «Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.06.2007 року № 0002732302/0 та від 10.07.2007 року № 0003032302/0».

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Відео - Тім з питань взаємовідносин з ТОВ «Харвест - Стандарт»за період з березень, квітень, травень, червень, липень, вересень та жовтень 2005р., про що складено акт №6939/23-02/31457075 від 11.06.2007р.

Крім того, контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань взаємовідносин з TOB «Левада - Аванті»за період з грудень 2004р., січень, лютий 2005р., про складено акт №2037/23-02/31457075 від 25.06.2007р.

Висновками зазначених актів перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4,5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність та реальністі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Харвест - Стандарт»і TOB «Левада - Аванті», оскільки за даними податкового органу рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.07.2006р. по справі №2-2040/06 визнано недійсними установчі документи контрагента позивача TOB «Харвест-Стандарт»(код ЄДРПОУ 33299621) з моменту їх державної реєстрації - 10.02.2005р. та свідоцтво платника податку на додану вартість від 25.02.2005р. №35626985 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. А також, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2006р. по справі №2-П-2316/06 визнано недійсними установчі документи TOB «Левада - Аванті»(код ЄДРПОУ 32849261) з моменту їх складання - 07.04.2004р. та свідоцтво платника податку на додану вартість №35619606 з моменту внесення до реєстру платників ПДВ.

За наслідками перевірки та акта №6939/23-02/31457075 від 11.06.2007р., прийнято податкове повідомлення-рішення №0002732302/0 від 22.06.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 400716,00грн.

За наслідками перевірки та акта №2037/23-02/31457075 від 25.06.2007р., прийнято податкове повідомлення-рішення №0003032302/0 від 10.07.2007р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57555,50грн.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що в ході проведених перевірок та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, сплативши вартість отриманого товару та послуг отриманих від ТОВ «Харвест - Стандарт»і TOB «Левада - Аванті», позивач повністю виконав свої зобов'язання за договорами, сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Харвест - Стандарт»і TOB «Левада - Аванті»не є підставою для визнання вчинених вказаними суб'єктами господарювання з іншими особами юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008 року в не зміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

М.О. Федоров

Суддя Н.Є. Маринчак