Рішення

від 25.07.2012 по справі 522/92/12

КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа №0522\92\2012

2\0522\465\2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2012 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

Головуючий - суддя Сватіков А.В.,

при секретарі - Саєнко Ю.О.,

за участю адвоката - Навальнєва О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі -ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В позовній заяві позивачі зазначили, що 16.09.2011 року неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, приблизно у 07 годині 40 хвилин прибув до Донецького учбово-виховного комплексу №16, який знаходиться по вул. Цусімській в Калінінському районі м. Донецька, учнем 10-го «а»класу якого він є. Він приймав участь у заняттях, які проводились в цей день. Приблизно у 12 годин закінчилась перерва та учні 10-го «а»класу зайшли до класу та почався урок. Після перерви у одного із учнів 10-го «А»класу ОСОБА_8 зник портфель. ОСОБА_8 почав з'ясовувати у однокласників, хто бачив його портфель. Учні ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інші відповіли ОСОБА_8, що його портфель вони не бачили та хто міг його сховати, вони не знають. В той час вчитель комплексу з предметів «Технологія»та «Історія і право»ОСОБА_12 вийшов із класу для того щоб побалакати по мобільному телефону. Вчитель був відсутній з його слів приблизно 2 хвилини, та коли повернувся до класу то побачив ОСОБА_3, який стояв у проході між рядами парт та на долоні тримав два зуби. Зі слів ОСОБА_3 зуби йому вибив ОСОБА_8. Сам ОСОБА_3, позивачці як матері, в той день розповів, що 16.09.2011 року його однокласник ОСОБА_8 після 12 години підійшов до нього та спитав, де він заховав портфель. При цьому він наніс йому удар ногою по нозі, на що її син ОСОБА_3 відповів, що його портфель він не брав. Тоді ОСОБА_8 наніс ОСОБА_3 удар великої сили кулаком в область обличчя, що спричинило тілесні ушкодження. Згідно акту судово-медичного дослідження неповнолітнього ОСОБА_3 від 31.10.2011 року №3198 виявлені у нього травматична екстракція 12 зубів на верхній челюсті з права, забій 1-го зуба зліва на верхній челюсті, утворились від дії тупого предмету, можливо, в зазначений строк і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'ю. Згідно висновку спеціалістів донецької клініки імплантології та естетичної стоматології вартість лікування та протезування неповнолітнього стоматхворого ОСОБА_3 складає 19760 гр. Проте добровільно відшкодувати заподіяну позивачці та її неповнолітньому сину ОСОБА_3 дійсну матеріальну шкоду відповідачі -законні представники неповнолітнього правопорушника ОСОБА_8 його батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 -відмовились. Згідно діючого законодавства про відшкодування шкоди, передбаченими ст. ст. 1166, 1167, 1168, ч. 1 ст. 1179 ЦК України матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними рішеннями, діями відшкодовується особою, що спричинила її, при наявності його вини. Що стосується відшкодування шкоди заподіяною неповнолітньою особою, у даному випадку учнем 10А класу Донецького УВК №16 ОСОБА_8, то у зв'язку з відсутністю у нього заробітку (доходу) або майна, достатнього для відшкодування заподіяної ним позивачам матеріальної та моральної шкоди, то ця шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі його батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 У зв'язку з тим, що неповнолітній ОСОБА_8 шкоду здоров'ю неповнолітнього ОСОБА_3. заподіяв знаходячись на заняттях 16.09.2011 року в Донецькому УВК №16, який за законом та згідно його уставної діяльності здійснює відносно учнів цього закладу функції опікуна, то Донецький учбово-виховний комплекс №16 на думку позивачів зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду, якщо не доведе, що матеріальну та моральну шкоду, заподіяну неповнолітньому ОСОБА_3., було спричинено не з його вини. Також згідно ст. 1199 ч. 1 ЦК України у разі каліцтва або іншого пошкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка заподіяла таку шкоду, зобов'язана відшкодувати витрати на його лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років юридична або фізична особа, яка заподіяла цю шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому таку шкоду, яка пов'язана з втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із розміру встановленого законом мінімальної заробітної плати. З цих підстав позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 20000 гр., стягнути з Донецького учбово-виховного комплексу №16 Донецької міської ради солідарно на користь законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2, заподіяну матеріальну шкоду у сумі 20000 грн., стягнути солідарно у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та з Донецького УВК №16 10000 гр. та стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького УВК №16 витрати, що пов'язані зі сплатою послуг адвоката, який приймав участь у розгляді справи у сумі 1500 гр. та судові витрати у сумі 20,00 гр. на користь ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачами згідно ст. 31 ЦПК України були уточнені позовні вимоги. В уточнених позовних вимогах позивачі зазначили, що згідно ст. 1199 ч.1 ЦК України у разі каліцтва або іншого пошкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка заподіяла таку шкоду, зобов'язана відшкодувати витрати на його лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років юридична або фізична особа, яка заподіяла цю шкоду, зобов'язана відшкодувати потерпілому таку шкоду, яка пов'язана з втратою або зменшенням його працездатності, виходячи із розміру встановленого законом мінімальної заробітної плати. Відповідач Донецький учбово-виховний комплекс №16 Донецької міської ради, згідно п. 1.4 Статуту, є юридичною особою, має печатку, штемпель, ідентифікаційний номер 25701749, може мати самостійний баланс та рахунки в установах банку. Крім того, згідно п. 1.10 Статуту, затвердженого начальником управління освіти Донецької міської ради від 29.06.2011 року та зареєстрованого державним реєстратором управління державної реєстрації Донецької міської ради за №1266105003008478 головним завданням шкільного підрозділу навчального закладу є -виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів, проте це на думку позивачів не відповідає умовам отримання шкільної освіти в зазначеному учбовому закладі. Як вбачається з п. 1.13 статуту навчальний заклад несе відповідальність перед собою і державою за безпечні умови освітньої діяльності, що також на думку позивачів не відповідає фактичним обставинам, так як факт умисного заподіяння тілесних пошкоджень неповнолітньому ОСОБА_3 у ході учбового процесу, яке мало місце 16.09.2011 року, не стало предметом обговорення педагогічною радою учбового закладу. А тому і заходи дисциплінарного характеру не були прийняті, що може свідчити тільки про одне, що учбово-виховний процес в УВК №16 керівництвом, педагогічною радою, не виконується належним чином і застосування методів фізичного та психічного насилля мають місце. Крім того, в статуті відповідача Донецького УВК №16 задекларовано, що учбовий заклад забезпечує права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, що також на думку позивачів не відповідає фактичним обставинам, що мали місце 16.09.2011 року в учбовому закладі. В судовому засіданні директор учбового закладу Новікова І.Б. пояснила суду, що УВК №16 не може бути відповідачем по справі, тому що зазначений учбовий заклад не є юридичною особою та позовні вимоги ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина вона не визнає, що не відповідає дійсності та може свідчити тільки про одне -уникнути майнової відповідальності за неправомірну бездіяльність в учбово-виховному процесі. З цих підстав позивачі просили суд стягнути з законних представників неповнолітнього відповідача ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, його батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, а також з відповідача Донецького учбово-виховного комплексу №16 Донецької міської ради солідарно на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 20000 гр., стягнути солідарно моральну шкоду з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького УВК №16 у розмірі 10000 гр. на користь ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 та стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького УВК №16 витрати на послуги адвоката у сумі 1500 гр., та судові витрати у розмірі 20 гр. на користь ОСОБА_2

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали до суду письмові заперечення в яких зазначили, що відповідно до ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа, якою є ОСОБА_8, відповідає за завдану нею шкоду самостійно, на загальних підставах. Згідно з ч. 2 ст. 1179 ЦК України у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Як роз'яснив у п.6 постанови №6 від 27.03.1992 року Пленум Верховного Суду України шкода, заподіяна неповнолітнім віком від 15 до 18 років, відшкодовується самим заподіювачем. Якщо в останнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов'язок покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за умови їх винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Цей їх обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування шкоди. Із позовної заяви не вбачається у чому полягає вина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у заподіянні шкоди ОСОБА_3, адже батьки належним чином виконували обов'язки щодо виховання та нагляду за дитиною , що підтверджується характеристикою, виданою Донецьким навчально-виховним комплексом №16. Так відповідачі постійно брали та беруть участь у виховних заходах, що відбуваються у школі, цікавляться поведінкою та успішністю дитини у класного керівника та вчителів, беруть активну участь у житті дитини, регулярно відвідують батьківські збори, приймають активну участь у них. Для дитини вони є авторитетом, син прислуховується до їхньої думки, вони проводять з ним виховні бесіди. У разі виникнення конфліктних ситуацій, проводили виховні бесіди, завершуючи педагогічні бесіди, які проводили вчителі. Як вбачається з характеристики, ОСОБА_8 навчається у цьому освітньому закладі з 2005 року. До навчання ставиться відповідально, на уроках дисциплінований. Скарг на нього з боку вчителів немає. У колективі він активний, підтримує доброзичливі відносини з усіма, у відносинах з вчителями проявляє повагу, на зауваження реагує адекватно, визнає свої помилки, на які вказують викладачі, і не допускає їх у подальшому. ОСОБА_8 не був ініціатором конфліктних ситуацій, якщо і потрапляв в такі ситуації, то не зі своєї ініціативи, а був вимушений захищатися. Це підтверджує той факт, що причиною заподіяння шкоди ОСОБА_8 ОСОБА_3. є зовсім не неналежне виховання батьками, а поведінка самого потерпілого , якою він спровокував ОСОБА_8 Обставини спростовують твердження позивачів про безпричинне та з хуліганських мотивів заподіяв шкоду. Заподіянню шкоди передувало приховання потерпілим портфеля ОСОБА_8, який до та під час заняття, не маючи змоги нормально займатися без необхідних для цього речей, заявляв до потерпілого законні вимоги про повернення свого майна. Потерпілий відмовився повернути портфель і висловив на адресу ОСОБА_8 нецензурні висловлювання, чим принизив його честь та гідність, оскільки це було сказано при однокласниках, що й викликало у хлопця захисну реакцію. Слід звернути увагу на те, що і раніше (у 9-му класі) між хлопцями виникали конфлікти з вини потерпілого, який провокував ОСОБА_8, скидав його приналежності з парти, ховав їх, про що мати ОСОБА_8 повідомляла класного керівника, то зазначено у характеристиці. Окрім цього, на час заподіяння шкоди ОСОБА_8 знаходився під наглядом не батьків, а навчального закладу, адже інцидент стався під час уроку, коли вчитель до закінчення заняття вийшов з класу. Це підтверджує і позивачі, і матеріали перевірки, проведеної співробітниками міліції, що були додані до позовної заяви. При чому, коли заняття почалося, вчитель бачив, що ОСОБА_8 вимагає у потерпілого портфель, проте не розібрався у ситуації, а сказав, що починається урок і ОСОБА_8 знайде портфель після закінчення заняття. Хоча, якщо б вчитель розібрався у ситуації, то це б упередило заподіяння шкоди та сприяло б вирішенню конфлікту за допомогою педагогічних методів. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про освіту»на педагогічних працівників покладається обов'язок щодо захисту дітей від будь-яких форм фізичного насилля. За ст. 17 Закону України «Про загальну середню освіту»виховання учнів (вихованців) у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється в процесі урочної, позаурочної та позашкільної роботи з ними. За ст. 38 Закону України «Про загальну середню освіту»навчальний заклад охороняє життя і здоров'я учня. З огляду на те, що вини батьків у заподіянні шкоди не було, то за відсутності цього обов'язкового елементу відповідальність на них не може бути покладена. Щодо залученого відповідачем Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської ради необхідно встановити його статус як юридичної особи, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на офіційному сайті Мінюст такої юридичної особи не зареєстровано. Отже, Донецький навчально-виховний комплекс №16 Донецької міської ради не має належного рівня процесуальної право та дієздатності. ОСОБА_2., просить стягнути з відповідачів шкоду на свою користь, адже вона є законним представником свого неповнолітнього сина. Проте шкода, якщо вона була заподіяна неповнолітньому, саме йому і має бут відшкодована. Не може бути відшкодована шкода, заподіяна одній особі, іншій, що суперечить сутності інституту відшкодування. Мати неповнолітнього є його законним представником у суді, може реалізовувати його процесуальні права та обов'язки, що не позбавляє самого неповнолітнього статусу позивача і можливості самостійно брати участь у цивільному процесі. Так ч.2 ст. 29 ЦПК України надає неповнолітнім право самостійно брати участь у процесі, якщо у матеріальних відносинах вони є самостійними суб'єктами. Неповнолітній є самостійним суб'єктом деліктних зобов'язань, оскільки ст. 32 ЦК України надає батькам лише можливість давати згоду на певні правочини. Цей спір не стосується вчинення правочинів. Оскільки позивачі посилаються на заподіяння шкоди саме неповнолітньому, то на його користь вона і має бути стягнута, якщо її наявність буде доведена. Оскільки позивачі не просять стягнути кошти на користь потерпілої особи, а суд вирішує справу лише у межах позовних вимог (ст. 11 ЦПК України), то позовні вимоги у заявленому вигляді не підлягають задоволенню у повному обсязі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦПК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою поза договірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою . Згідно з ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків протезування, стороннього догляду тощо. Позивачі просять стягнути їм вартість протезування імплантами, що не підлягає задоволенню з таких підстав. Після того, як ОСОБА_3 було вибито два зуба (екстракція 11 і 12 зуба), батьки ОСОБА_8 одразу запропонували його матері ОСОБА_2. відшкодувати витрати на обстеження і лікування. Так, у приватній клініці батько ОСОБА_8 оплатив витрати на першу медичну допомогу. На вимогу матері потерпілого батько ОСОБА_8 відвіз її та потерпілого у стоматологічну клініку у м. Макіївку, яку назвала сама мати потерпілого, де оплатив знімок. У клініці пояснили, що протезування хлопцю можна буде робити не раніше повноліття, адже до цього буде формуватися щелепи. Батько ОСОБА_8 поцікавився скільки це буде коштувати, і йому пояснили, що це буде коштувати 8 тис. грн. при повному комплексі послуг. Проте, згодом мати потерпілого зателефонувала батьку ОСОБА_8 і сказала, щоб він з'явився у клініку до Дзюби. Оскільки батько ОСОБА_8 працює в іншому місті, то він пояснив, що не має змоги у робочий час у той день бути присутнім і до цього він просив повідомляти хоча б за 2 дні про необхідність супроводжувати її у лікарню. Згодом мати потерпілого надала розрахунок майже на 20 тис. грн., сказавши, що вони мають сплатити саме цю суму. Батько ОСОБА_8 взяв цей розрахунок і знімки щелепи дитини, проїхав по кільком клінікам, і у всіх клініках йому сказали, що вартість лікування складає 8-10 тис. гр. Батько ОСОБА_8 запропонував матері потерпілого 10 тис. грн., від чого вона відмовилася. Згодом вона звернулася до міліції, вимагала порушення кримінальної справи. Той документ, що долучають позивачі до позовної вимоги на обґрунтування розміру заподіяної шкоди, не підтверджує наявність шкоди у цьому розмірі. Так, по-перше, позивачі не надають доказів того, що вони реально понесли такі витрати, а наданий документ містить лише консультацію, про що у ньому зазначено, наведення розцінок. У ст. 1195 ЦК України мова йде про реальні витрати, яких позивачі понесли. Наявна лише довідка про витрати на суму 150 гр., що складає і сьогодні реальну шкоду потерпілого. Відповідно до ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст.11 ЦК, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо). Позивачі не надають відповідного висновку лікарської експертизи, а відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Немає на сьогодні і необхідності у попередній оплаті цих послуг, оскільки протезування рекомендоване лише після досягнення 18 років, а рекомендується його проводити у 20-21 рік. На той момент і має ставитися питання про відшкодування, де позивачем буде саме ОСОБА_3., а відповідачем ОСОБА_8 По-друге, згідно з ч. 2 ст.22 та ч.1 ст.1195 ЦК України відшкодуванню підлягають лише витрати, що є необхідними. Ті суми, на які посилаються позивачі, не належать до категорії необхідних. Відновлювальне протезування здійснюється ортопедичними відділеннями стоматологічних відділень поліклінік відповідно до затверджених розцінок. Як вбачається, позивач обслідуваний у Дитячій міській стоматологічній лікарні, проте на відшкодування висуває консультація приватної клініки . Після досягнення 18 річного віку позивач буде спостерігатися у стоматологічній поліклініці за місцем проживання - Міській стоматологічній поліклініці Калінінського району м. Донецька, що має офіційно затверджені розцінки на протезування, а протезування має бути призначене за результатами аналізів і враховуючи стан здоров'я потерпілого на той момент. Необхідними витратами є саме відновлювальне протезування, яке дозволяє відновити порушену жувальну функцію. Позивачка обрала самі дорогі імпланти ізраїльського виробництва, хоча існують такої ж якості у двічі дешевші імпланти, про що до речі казали лікарі у клініці у м. Макіївка, яку позивачка сама вперше обрала і в якій їй було роз'яснено про неможливість на сьогодні проведення дитині імплантації. Також слід звернути увагу на те, що протезування за допомогою імплантів проводиться за бажанням пацієнта та лише за результатами проведеного дослідження і відсутності протипоказань. Слід звернути увагу, що вимоги позивачів не лише суперечать ст. ст. 22, 1202 ЦК України, але й принципу розумності (ст. 3 ЦК України). Також у позовній заяві не наводиться обґрунтування суми моральної шкоди. Згідно п.5 Постанови ВСУ «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при заявлені вимог про відшкодування моральної шкоди суд має з'ясувати з чого виходив позивач при визначені суми моральної шкоди. Слід зауважити, що батьки ОСОБА_8 зверталися до навчального закладу із інформацією щодо постійного чіпляння до сина з боку ОСОБА_3, що постійно порушував порядок, навчальну дисципліну, скидав речі учня з парти, тобто постійно провокував сина. У той день, коли стався зазначений у позові інцидент, ОСОБА_3 із своїм другом заховали портфель сина та відмовилися його йому віддавати, навіть коли почався урок. Отже нормально займатися син не міг, до того ж він хвилювався за стан своїх речей, що знаходилися у портфелі. Син ще до початку заняття заявляв законні вимоги до ОСОБА_3., щодо повернення свого портфеля, проте почув відмову. Коли під час уроку вчитель вийшов з класу, ОСОБА_8 знову запитав у ОСОБА_3. де його портфель, проте знову почув зневажливу нецензурну образу з його боку, внаслідок чого син і наніс удар по обличчю ОСОБА_3., який допустив образи його честі та гідності при інших учнях, порушивши його особисті права. Отже, сам ОСОБА_3 своєю протиправною поведінкою, спрямованою на порушення майнових та особистих немайнових прав, викликав у сина бажання дати відсіч та захистити своє майно, честь і гідність. Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відповідачі вважають, що той факт, що сам позивач допустив порушення особистих немайнових та майнових прав ОСОБА_8, який наніс йому шкоду як відповідь на образи та позбавлення його майна, мають бути враховані шляхом зменшення розміру відшкодування шкоди. Щодо стягнення моральної шкоди солідарно на користь позивачів чи солідарно з відповідачів, про що просять позивачі, то ці вимоги не ґрунтуються на нормах Цивільного кодексу України. Так, ст. 541 ЦК України закріплює, що солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених, у законі або договорі. Щодо обов'язку батьків та навчального закладу відшкодовувати шкоду солідарно припису немає. Шкода завдана однією особою, а тому не може бути застосована і норма ст. 1190 ЦК України, у якій йдеться про заподіяння шкоди спільними діями кількох осіб. Суд не може за позивача змінювати позовні вимоги та визначати розмір стягнення з кожного з відповідачів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. По-перше, позивачі не надають підтвердження понесення заявлених витрат на правову допомогу - відповідних чеків, квитанцій, інших платіжних документів. По-друге, має бути з'ясоване, у якому статусі буде брати участь особа, витрати на правову допомогу якої були заявлені до відшкодування - представника або особи, яка надає правову допомогу. Як вбачається з доданої до позовної заяви довіреності - це саме статус представника . По-третє, при стягненні витрат на правову допомогу слід виходити із часу її надання те розміру задоволених вимог, що може бути визначене лише по закінченні справи.

Крім того, 22.06.2012 року відповідач ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_20 надали до суду письмові заперечення на уточнену позовну заяву, в якій зазначили, що у прохальній частині додаткової позовної заяві зазначається про наявність особи в якості відповідача, яка не бере участі у справі, а саме - у п.1 цієї частини позивачі просять стягнути грошові кошти із законних представників неповнолітнього відповідача ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2. Проте у даних про учасників процесу на першій сторінці позовної заяви (як первісної, так і доповненої) такого учасника процесу не зазначено. Якщо мова йде про сина відповідачів - ОСОБА_8, то він вказаний у первісній та доповненій позовній заяві як третя особа, а не відповідач. Стосовно вимоги стягнути шкоду з вказаних у позовній заяві відповідачів солідарно слід зауважити, що відповідно до ст. 541 ЦК України солідарні зобов'язання виникають лише у випадках, передбачених у законі або договорі. Щодо обов'язку батьків та навчального закладу відшкодовувати шкоду солідарно припису немає. Немає такого припису і щодо солідарного обов'язку, щодо відшкодування шкоди між батьками. При заподіянні шкоди хлопці знаходилися під наглядом вчителя. Зі слів директора школи вчитель перебуває у договірних відносинах з районним відділом освіти , а не зі школою. Стосовно обґрунтування заявлених вимог до навчального закладу, то позивачі посилаються на те, що цей заклад не провів розгляд цієї події на педагогічній раді. Проте позивачі не зауважують яким чином це завдало їм шкоду. При цьому доказування не має ґрунтуватися на припущеннях. Стосовно самих позивних вимог слід зазначити, що вони є необґрунтованими. Так заподіяння шкоди було обумовлено протиправною поведінкою позивача ОСОБА_3, який висловив третій особі у справі образи у нецензурній формі, що не підлягає доведенню, адже ця обставина була ним визнана у судовому засіданні. Ці образи повторилися кілька разів, незважаючи на те, що ОСОБА_8 просив ОСОБА_3 припинити їх. Невиконання законних вимог хлопця і змусило його до такої захисної реакції. Щодо вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на її користь, то ці вимоги не ґрунтуються на законі. Так, за ст. 284 ЦК України неповнолітня особа сама вирішує питання щодо вибору лікаря, методів лікування, надання їй медичної допомоги. Якщо для цього потрібне укладення правочинів (договору про надання медичних послуг), то відповідно до ст. 32 ЦК суб'єктом, який укладає його, є саме неповнолітня особа, а функція законного представника полягає не в укладенні від імені неповнолітньої особи правочину, а наданні на нього згоди. Надання законному представнику процесуальних прав щодо захисту прав неповнолітньої дитини, не робить його особою, права якої порушені, тобто вона є неналежним позивачем у справі, адже за ст. 39 ЦПК України мати має процесуальний статус саме законного представника. У позовній заяві відсутнє обґрунтування та визначення шкоди, що була заподіяна саме ОСОБА_2 Отже, вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення грошових коштів на її користь, є безпідставними, а вимоги щодо їх стягнення на користь ОСОБА_3 не заявляються. Стосовно ж суті самих вимог щодо стягнення грошових коштів на протезування, то вони не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо). Позивачі не надають відповідного висновку лікарської експертизи, а відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Немає на сьогодні і необхідності у попередній оплаті цих послуг, оскільки протезування показане лише після досягнення 18 років. Це підтверджується відповіддю Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення Міністерства охорони здоров'я від 30.05.2012 р. Відповідно до п. 4 Положення про МОЗ України МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань: 5) інформує та подає роз'яснення щодо здійснення державної політики у сферах охорони здоров'я, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, 6.1) забезпечує в межах своєї компетенції додержання закладами охорони здоров'я, підприємствами, установами та організаціями права громадян на охорону здоров'я; 6.3) затверджує критерії та стандарти державної акредитації закладів охорони здоров'я, стандарти, клінічні протоколи надання медичної допомоги, 6.19) затверджує переліки: дозволених методів профілактики, діагностики й лікування; 6.21) затверджує порядки: проведення судово-медичної експертизи; 6.27) затверджує правила: проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної гістології, імунології, криміналістики, цитології, токсикології бюро судово-медичної експертизи; судово-медичного визначення ступеня важкості тілесних ушкоджень; проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи; 6.53) здійснює контроль за дотриманням стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій ; 8.25) затверджує перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров'я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Відповідно до відповіді від 30.05.2012 року Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України проведення ортодонтичного протезування неповнолітнього мостовидними протезами, а також шляхом вживлення імплантатів (як вимагає позивачка) не допускається. Таке протезування допускається лише після завершення формування щелепно-лицьової ділянки після 18 років. Також Департамент МОЗ України організував консультування та можливість проведення експертизи надання медичної допомоги ОСОБА_3, від яких відмовилася ОСОБА_2, що також свідчить про те, що ОСОБА_2 цікавлять саме грошові кошти, а не лікування сина. Так, під час судового засідання вона пояснила, що зверталася до Донецької міської дитячої стоматологічної лікарні, проте лікування у ній вона не просила. Метою було фіксування відсутності зубів у ОСОБА_3 Звернення відбулося більш як зі спливом місяця після травми, хоча відповідно до медичної картки, до цього з 2004 року ОСОБА_3, отримував медичну допомогу у цій лікарні. Готовність надавати лікування позивачу підтвердив головний лікар Донецької міської дитячої стоматологічної лікарні, що зазначено у відповіді на адвокатський запит, долученій у судовому засіданні, для чого позивачі мають звернутися у лікарню. Проте цього позивачі не роблять. Стосовно ж пошкодження щелепи, на що посилаються позивачі, намагаючись отримати гроші на аугментацію, то про ушкодження щелепи немає записів у жодному з медичних документів (медичній картці, акту медичного обстеження). Стосовно наявності посилання на необхідність аугментації у рахунку, виставленому приватною клінікою, то сама позивачка підтвердила, що у цій клініці ренгенографічного обстеження не проводилось - вона отримала направлення на нього, проте фактично син його не проходив. Будь-яких аналізів щодо допустимості імплантології сину не проводили, що також підтверджує безпідставність заявлених вимог. Доказів зв 'язку нібито наявного ушкодження щелепи із нанесеним ОСОБА_8 ударом також не надано. До приватної клініки, що надала рахунок, позивачі звернулися зі спливом місяця після травми. Щодо відшкодування витрат на адвоката слід зазначити, що ці витрати відшкодовуються пропорційно задоволеним позовним вимогам, які є необґрунтованими. Крім того, у попередніх засіданнях участь брав представник, а не особа, яка надавала правову допомогу - адвокат. Не надавалися докази сплати заявленої суми. У зв'язку з чим відповідач та представник відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої позовні вимоги та уточнені позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підтримали у повному обсязі і просив суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві.

Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_21, який діє на підставі договору про надання правової допомоги позовні вимоги та уточнені позовні вимоги позивачів до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, не визнав і суду пояснив, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_8, який навчається в Донецькому учбово-виховному комплексі №16. 16.09.2011 року, коли він був на роботі йому зателефонував його син ОСОБА_8 та повідомив, що він вибив зуби ОСОБА_3 Коли він приїхав до школи, його син ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3 та вчителями сиділи в учительській та у ОСОБА_3 були дійсно вибиті два зуби. Після чого, він відвіз ОСОБА_3 до стоматологічної лікарні, де його було лікарем оглянуто, надано першу медичну допомогу та зроблено знімок щелепи. Також, лікар їм рекомендував поїхати до стоматологічної лікарні, яка знаходиться у м. Макіївка, в якій займаються імплантацією. Вони проїхали до цієї лікарні, але лікаря вже не було. Після чого, вони повернулись до школи вирішувати вказану проблему. Коли вони приїхали до школи, там вже була позивачка ОСОБА_2, якій він запропонував матеріальну допомогу при лікуванні її неповнолітнього сина, але та відповіла, що необхідно лікувати тільки в Москві або в Німеччині. Після розмови, вони обмінялись номерами телефонів та через деякий час позивачка зателефонувала йому та сказала, щоб він відвіз їх до лікаря у Макіївку. Коли вони приїхали лікар оглянув ОСОБА_3, зробив знімок щелепи, підточив зуб, та попросив привести зуби, які були вибиті, для того, щоб спробувати їх відновити. Але, коли вони привезли лікарю ці зуби, він оглянув та сказав, що з цього нічого не вийде. Також відповідач зазначив, що в лікарні він оплатив рахунки. Згодом, через деякий час, йому зателефонувала позивачка та повідомила, що необхідно поїхати до іншої клініки, але відповідач працював у Костянтинівці та не мав змоги приїхати, на що вона повідомила, що вона проконсультувалась у лікаря і це лікування буде коштувати 20000 гр., так як там порушена кістка. Він попросив у позивачки знімки, для того, щоб також проконсультуватись з іншими лікарями. Позивачка надала знімки та він проконсультувався з лікарями, які йому повідомили, що дане лікування може коштувати максимально - 10 000 гр. Він подзвонив позивачці та запропонував ці гроші, на що вона відповіла, що необхідно на лікування сина 20000 гр., а якщо цих грошей не буде, вона буде звертатись до міліції. Після чого, вона звернулась до міліції, але згодом вони їй надали відповідь, яку саме йому не відомо. Також, відповідач зазначив, що у його сина власного заробітку не має, і він знаходиться на їх утриманні.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не прибула, однак звернулась до суду із письмовою заявою, в якій просила суд розглядати справу у її відсутність, проти позову вона заперечує з мотивів викладених у письмових запереченнях, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки по справі на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158, 169 ЦПК України.

Адвокат відповідачки Навальнєв О.Ю., який діє на підставі договору про надання правової допомоги в судовому засіданні позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнав, та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача -директор Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради Новікова І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнала, та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа -ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнав, і суду пояснив, що він є учнем Донецької УВК №16. 16.09.2011 року після якогось уроку, він переходив із класу в клас та попросив ОСОБА_3 допомогти занести його портфель, так як йому необхідно було кудись піти. Після чого, він повернувся до класу, але портфеля не було, тоді він звернувся до ОСОБА_3, але той йому відповів, що не знає де його портфель. Потім розпочався урок на якому необхідно було повторювати домашнє завдання, записувати конспект і він знову звернувся до ОСОБА_3 із запитанням про відсутність портфеля, на яке він знову відповів, що не знає, у зв'язку з чим ОСОБА_8 почав розпитувати у своїх однокласників, які підтвердили, що дійсно взяв його портфель ОСОБА_3. Коли у вчителя ОСОБА_12 задзвонив телефон, і той вийшов із класу, він знову звернувся де кілька разів до ОСОБА_3 із запитаннями про свій портфель, на які ОСОБА_3 відповів нецензурною лайкою та спровокував його вдарити, після чого він вдарив ОСОБА_3 кулаком в щелепу та вибив йому два зуби. Після цього прийшов вчитель та відвів їх до учительської. Неповнолітній ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що він не має власного доходу (заробітку), та перебуває на утриманні батьків.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що він працює в Донецькому учбово-виховному комплексі №16 вчителем з 2008 року. 16.09.2011 року під час проведення 6-го уроку у 10-му «А»класі він вийшов на 1 хвилину, тому що йому стало зле, так як він хворіє на виразку шлунку. Коли він вийшов, не пройшло і 1-ї хвилини, як він почув шум то зайшов і побачив, що ОСОБА_3 стоїть із закривавленим обличчям, а біля нього ОСОБА_8. ОСОБА_3 повідомив йому, що йому вибив зуби ОСОБА_8 Потім він відвід ОСОБА_3 до медичного пункту, а приблизно через годину приїхали батьки ОСОБА_3 та батько ОСОБА_8 і вони відвезли ОСОБА_3 до лікарні. Свідок не був присутнім при обстеженні ОСОБА_3, він тільки бачив як позивачці лікар надавав рахунок.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_23 суду пояснила, що вона працює 14 років вчителем російської мови та літератури у Донецькому учбово-виховному комплексі №16. Також вона є класним керівником 10-го «А»класу. Також свідок пояснила, що неодноразово до цього конфлікту надходили скарги від матері ОСОБА_8 про те, що її сина переслідує ОСОБА_3, ображає його, скидає його речі. Після того, як вона їх розсадила, з її точки зору, конфліктів у школі між хлопцями стало менше, але по за межами школи вони періодично відбувалися. Також свідок пояснила, що 16.09.2011 року вона була у Олександрівському районі Донецької області. Спочатку їй повідомила про випадок у школі завуч, згодом їй зателефонувала позивачка ОСОБА_2 з погрозами, про те що вона всіх пересаджає. Через де якийсь час їй стало зі слів учня (ім'я якого вона не назвала) відомо, що вони заховали портфель ОСОБА_8. ОСОБА_8 почав у них допитуватись де його портфель, але почув на свою адресу нецензурну лайку, що і спровокувало бійку. Сім'ю відповідачів ОСОБА_8 вона охарактеризувала з позитивного боку. Мати ОСОБА_5 була 4 роки у батьківському комітеті та багато чого зробила для школи, батько також приймав участь у багатьох заходах шкоди, відвідував батьківські збори. ОСОБА_8 є старанним хлопцем у школі, він намагається всього досягти. Він є дуже емоційною дитиною, яка реагує на подразники миттєво. Свідок зазначила, що ОСОБА_8 більше захищаєтеся, чим нападає. Якщо він не правий, то завжди підійде та попросить вибачення. Що стосується сім'ї ОСОБА_3, то свідок зазначила, що мати ОСОБА_3 ОСОБА_2 є дуже своєрідною людиною. Вона не довіряє школі, вважає, що навчання не відповідає вимогам. Але на прохання класного керівника, вона реагувала, та виконувала їх. ОСОБА_3 вона охарактеризувала, як суперечливого та конфліктного. Він здатен на непристойний вчинок. Він капризний, але до навчання відноситься старанно.

Вислухавши пояснення позивачів, їх представника, відповідача, адвоката відповідачки, представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали цивільної справи, а також допитавши свідків, суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, знайшли своє частково підтвердження, тому підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в 2011 році навчався в Донецькому навчально-виховному комплексі №16 Донецької міської Ради у 10 «а» класі.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 батьками неповнолітнього є: батько ОСОБА_26, мати ОСОБА_2.

Неповнолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 також в 2011 році навчався в Донецькому навчально-виховному комплексі №16 Донецької міської Ради у 10 «а»класі.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_8 батьками неповнолітнього є: батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_5.

Також судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 не має самостійного заробітку (доходу) і перебуває на утриманні батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

16.09.2011 року неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували на планових заняттях в Донецькому навчально-виховному комплексі №16 Донецької міської Ради. В цей день між неповнолітніми виникла суперечка із-за відсутності портфеля ОСОБА_8. Неповнолітній ОСОБА_8 пред'являв вимоги до ОСОБА_3, вважаючи що ОСОБА_3 сховав його портфель.

Приблизно у 12 годин закінчилась перерва та учні 10-го «а»класу зайшли до класу і почався урок. Приблизно у середині уроку ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_3, і знову запитав у нього де він сховав його портфель. В ході розмови між неповнолітніми виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 вдарив кулаком руки в обличчя ОСОБА_3 (в область верхньої губи) спричинивши останньому тілесні ушкодження. Перед конфліктом неповнолітніх, вчитель Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради з предметів «Технологія»та «Історія і право»ОСОБА_12 вийшов із класу. З пояснень наданих свідком ОСОБА_12, він вийшов із класу тому що йому стало зле. Вчитель був відсутній з його слів приблизно 1-2 хвилини, та коли повернувся до класу то побачив ОСОБА_3, який стояв у проході між рядами парт та на долоні тримав два зуби. Після того як вчитель ОСОБА_12 повернувся до класу конфлікт між неповнолітніми закінчився.

Відповідно до акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 3198 неповнолітнього ОСОБА_3 у нього виявлені травматична екстракція 12 зубів на верхній челюсті з права, забій 1-го зуба зліва на верхній челюсті, які утворились від дії тупого предмету, можливо, в зазначений строк і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'ю.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.11.2011 року винесену працівниками Калінінського РВ ДМУ ГУМВД України в Донецькій області у порушенні кримінальної справи за зазначеним віще фактом було відмовлено.

В судовому засіданні неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 підтвердили що 19.09.2011 року приблизно в 12 годин на планових заняттях у Донецькому навчально-виховному комплексі №16 Донецької міської Ради між ними виникла суперечка із-за відсутності портфеля ОСОБА_8. ОСОБА_8 не заперечував, що пред'являв вимоги до ОСОБА_3, вважаючи що ОСОБА_3 сховав його портфель. Також ОСОБА_8 підтвердив, що він після того як ОСОБА_3 відмовив йому у вимозі повернути портфель, застосовуючи нецензурні слова, вдарив ОСОБА_3 кулаком в щелепу та вибив йому два зуби. Обидва неповнолітніх підтвердили в судовому засіданні, що в момент конфлікту вчителя не було в класі.

Таким чином судом встановлено, що 16.09.2011 року приблизно в 12 годин неповнолітній ОСОБА_8 перебуваючи на заняттях в Донецькому навчально-виховному комплексі №16 Донецької міської Ради в ході конфлікту, який виник між ним та неповнолітнім ОСОБА_3 з побутових причин, вдарив кулаком руки в обличчя ОСОБА_3 (в область верхньої губи) спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'ю ( вибив 2 зуби).

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, а у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 не має самостійного заробітку (доходу), у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, що в судовому засіданні підтвердив сам неповнолітній та його батько, і в теперішній час неповнолітній ОСОБА_8 перебуває на утриманні у своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому завдана ним шкода відповідно до вимог ч.2 ст. 1179 ЦК України підлягає відшкодуванню в повному обсязі його батьками, які відповідно до вимог ст. 150 СК України зобов'язані виховувати свого неповнолітнього сина в дусі поваги до прав та свобод інших людей, тому суд вважає, що батьками неповнолітнього ОСОБА_8 не в повному обсязі виконані їх обов'язки передбачені ст. 150 СК України, тому провина у спричинені їх неповнолітнім сином тілесних ушкоджень ОСОБА_3 покладається і на батьків неповнолітнього.

Що стосується суми спричиненої матеріальної шкоди, то суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 154 СК України мати неповнолітнього має право звертатись до суду за захистом прав та інтересів неповнолітньої дитини, як його законний представник без спеціальних повноважень. На позивачів, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати додаткові витрати викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивачі в своїх позовних вимогах просять стягнути на їх користь вартість протезування імплантами, але ці вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що після того, як позивачу ОСОБА_3 було вибито два зуби (екстракція 11 і 12 зуба), у приватній клініці батько ОСОБА_8 оплатив витрати на першу медичну допомогу. На вимогу матері потерпілого батько ОСОБА_8 відвіз її та потерпілого у стоматологічну клініку у м. Макіївку, яку назвала сама мати потерпілого, де оплатив знімок. У клініці лікарі пояснили, що протезування хлопцю можна буде робити не раніше повноліття адже до цього буде формуватися щелепи. Зі слів лікарів лікування буде коштувати приблизно 8000 гр. Але згодом позивачка надала відповідачам (батькам неповнолітнього ОСОБА_8) розрахунок на 19760 гр., пояснивши що саме цю суму батьки повинні сплатити. Відповідач ОСОБА_4 з'ясував у інших лікарнях, що лікування коштує значно дешевше, тому він запропонував позивачці 10 000 гр., але вона відмовилась.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивачі не надали доказів того, що вони реально понесли витрати, на суму 20000 гр., а наданий документ -план лікування ОСОБА_3 на суму 19760 гр. містить лише консультацію, про що у ньому зазначено із наведення розцінок на лікування.

Вимогами ст. 1195 ЦК України передбачено відшкодування реальних витрат, які понесли позивачі.

Також судом встановлено, що в теперішній час наявні лише фактичні витрати позивачки ОСОБА_2, яка понесла витрати за надання стоматологічних послуг сину на суму 150 гр., що підтверджено довідкою, що на думку суду і є реальною шкодою позивачки ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст.11 ЦК, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Позивачі відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надали до суду відповідного висновку лікарської експертизи, крім того на думку суду на теперішній час немає необхідності у попередній оплаті цих послуг, оскільки протезування рекомендоване лише після досягнення 18 років.

Також на думку суду сума у розмірі 19760 гр. яку позивачі просять стягнути, не відноситься до категорії необхідних, тому що відновлювальне протезування здійснюється ортопедичними відділеннями стоматологічних відділень поліклінік відповідно до затверджених розцінок, і протезування має бути призначене за результатами аналізів і враховуючи стан здоров'я потерпілого саме момент протезування, і протезування за допомогою імплантів проводиться за бажанням пацієнта та лише за результатами проведеного дослідження і відсутності протипоказань.

Відповідно до відповіді від 30.05.2012 року Департаменту охорони материнства, дитинства та санаторного забезпечення МОЗ України проведення ортодонтичного протезування неповнолітнього мостовидними протезами, а також шляхом вживлення імплантатів не допускається. Таке протезування допускається лише після завершення формування щелепно-лицьової ділянки після 18 років.

Таким чином вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, і з батьків неповнолітнього ОСОБА_8 необхідно стягнути в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 фактично понесені нею матеріальні витрати у сум 150 гр., а у задоволені інших вимог, про відшкодування матеріальної шкоди їй необхідно відмовити.

Крім того, позивачі просили суд стягнути з відповідачів на їх користь 10 000 гр. у рахунок відшкодування моральної шкоди, мотивуючи це тим, що позивачам спричинена моральна шкода.

Відповідно до вимог ст. 23 ч.1,2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа ( у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, а у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 не має самостійного заробітку (доходу), у нього відсутнє майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, що в судовому засіданні підтвердив сам неповнолітній та його батько, і в теперішній час неповнолітній ОСОБА_8 перебуває на утриманні у своїх батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, тому завдана ним моральна шкода відповідно до вимог ч.2 ст. 1179 ЦК України підлягає відшкодуванню в повному обсязі його батьками, які відповідно до вимог ст. 150 СК України зобов'язані виховувати свого неповнолітнього сина в дусі поваги до прав та свобод інших людей, тому суд вважає, що батьками неповнолітнього ОСОБА_8 не в повному обсязі виконані їх обов'язки передбачені ст. 150 СК України, тому провина у спричинені їх неповнолітнім сином тілесних ушкоджень ОСОБА_3 покладається і на батьків неповнолітнього.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, моральних страждань заявника, а також інших негативних наслідків. Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер і обсяг заподіяних неповнолітньому ОСОБА_3 страждань, характер і обсяг заподіяних неповнолітньому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень (легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'ю (вибито 2 зуби), негативні наслідки для його здоров'я та сутність зміни способу життя неповнолітнього, суд вважає, що факт спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_3 міг спричинити позивачу моральні страждання, але суд також вважає що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 гр. підлягають частковому задоволенню, і враховуючи викладені обставини, враховуючи поведінку неповнолітнього ОСОБА_3 до та під час конфлікту, суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 3 000 гр.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, то ці вимоги взагалі не обґрунтовані, і не доведені в судовому засіданні, тому вони не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає, що спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_3 сталось внаслідок конфлікту, який виник між неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_8, учнями Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, який виник між ними ще до початку уроку з побутових причин - із-за відсутності портфеля ОСОБА_8, і неповнолітній ОСОБА_8 пред'являв вимоги до ОСОБА_3, вважаючи що ОСОБА_3 сховав його портфель. Вчитель ОСОБА_12 не знав про цей конфлікт, коли виходив із класу, тому що йому стало зле. Вчитель не міг фізично контролювати кожну дію учнів у класі, тому він не міг запобігти нанесенню удару ОСОБА_3, враховуючи що удар було завдано один. Вчитель виконуючи свої обов'язки прийняв заходи по наданню потерпілому першої медичної допомоги, та повідомив батьків про інцидент.

В даному випадку вчитель не є особою, яка спричинила тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_3, вчитель не міг фізично контролювати кожну дію учнів у класі, тому він не міг запобігти нанесенню удару ОСОБА_3, тому суд приходить до висновку, що шкоду неповнолітньому ОСОБА_3 завдано не з вини вчителя ОСОБА_12 а тому Донецький навчально-виховний комплекс №16 Донецької міської Ради не повинен нести матеріальної відповідальності за спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_3 З цих підстав суд вважає необхідним відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог до Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Із зазначених вище підстав, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Згідно вимог ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір»з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно стягнути у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 20 гр., а також понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 1500 гр.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1179, 1202 ЦК України, ст. 150 СК України, ст. ст. 57, 60, 74, 79, 84, 88,130, 131, 158, 169, 209, 210, 212, 214, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, які мешкають за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 150 гр., витрати по сплаті судового збору в сумі 20 гр., а також витрати на правову допомогу в сумі 1500 гр., а всього в сумі 1670 гр.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, які мешкають за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 3000 гр.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди -відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Донецького навчально-виховного комплексу №16 Донецької міської Ради, третя особа ОСОБА_8, про стягнення матеріальної та моральної шкоди -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.

25.07.2012