Рішення

від 24.07.2012 по справі 1512/904/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа№1512/904/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р. року,

Київський районний суд м.Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря -Баранової Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Південь-Строй»про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить суд:

- стягнути з ТОВ «Південь-Строй», яке знаходиться за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Докова, 6, ЄДРПОУ: 19220106 нараховану але не виплачену заробітну плату разом із компенсацією у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, що складає 5 004, 79 гривень;

- стягнути з ТОВ «Південь-Строй»середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня до 12 липня 2011 року, недораховану частину заробітної плати за час щорічної відпустки з 13.07.2011 року по 05.08.2011 року, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2011 року до 10.11.2011 року, компенсацію за невикористанні щорічні відпустки, що складає 7 677, 36 гривень;

- стягнути з ТОВ «Південь-Строй»компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що з 01.03.2007 року вона працювала на посаді інженера в ТОВ «Південь-Строй», що підтверджено наказом про прийняття на роботу від 01.03.2007 року № 5. Тарифний оклад становить 1000 гривень. В період з січня 2011 року позивачу ОСОБА_1 була нарахована, але не виплачена заробітна плата. Розмір заробітної плати становить 4 945, 38 гривень, що підтверджується довідкою про доходи від 25 жовтня 2011 року. ОСОБА_1 не отримувала цих грошових коштів та не підписувала жодних видаткових документів на заробітну плату.

Крім того, вважає, що грошова сума, що була виплачена за час знаходження її у відпустці, також є заниженою. Також просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.08.2011 року по 10.11.2011 року та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у сумі 7 677, 36 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання з`явились, надали суду уточнену позовну заяву, просили її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Південь-Строй»Воробйова Г.В. у судове засідання з'явилась, в задоволені позову просила відмовити, вказуючи, що усі належні позивачеві кошти були нею отримані.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами є трудовими та врегульовані нормами КЗпП України та

Законом України „Про відпустки".

У судовому засіданні встановлено, що з 01.03.2007 року позивач ОСОБА_1 працює на посаді інженера в ТОВ «Південь - Строй», що підтверджено наказом про прийняття на роботу від 01.03.2007 року № 5 (а.с. 88).

В період з січня 2011 р. по травень 2011 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у розмірі 4 850гривень, виплаті підлягала грошова сума у розмірі 4326,94 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 25 жовтня 2011 року (а.с. 16).

Позивач у судовому засіданні стверджувала, що вказаних грошових коштів не отримувала. Однак, суд не може погодитись із такими твердженнями ОСОБА_4, так як вони спростовуються матеріалами справи та показами свідків.

Як вбачається з акту від 16.02.2011р., підписаного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, позивач отримала заробітну плату за січень 2011 року у розмірі 849,00грн., однак, від підпису відмовилась (а.с.63).

Відповідно до акту від 21.02.2011 року, підписаного тими ж особами, ОСОБА_4 отримала заробітну плату за першу половину лютого 2011 року у розмірі 327,76 грн., однак, від підпису відмовилась ( а.с.62).

Згідно акту №3 від 11.03.2011 року, підписаного головним інженером ОСОБА_6, водієм ОСОБА_8 та бухгалтером ОСОБА_5, інженер ОСОБА_4 отримала заробітну плату за другу половину лютого 2011 року у розмірі 521,24грн., однак від підпису відмовилась (а.с.54).

Як свідчить акт № 4 від 25.03.2011 року та акт №5 від 11.04.2011 року позивач отримала заробітну плату за березень 2011 року у розмірі 849 гривень (а.с.55, 56).

У квітні 2011 року позивач отримала заробітну плату у розмірі 889, 97 грн., однак, від підпису відмовилась, що підтверджується актом №6 від 05.05.2011 року (а.с.57).

Відповідно до акту №7 від 24.05.2011 року позивач отримала заробітну плату у сумі 819,4грн., однак, від підпису відмовилась (а.с.58).

Обставини, викладені в зазначених актах були підтверджені у судовому засіданні свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які пояснили суду, що заробітна плата на підприємстві отримувалась працівниками регулярно, а позивач була постійно не задоволена її розміром, у зв`язку з чим сварилась та репетувала. Підтвердили факт отримання ОСОБА_1 заробітної плати за період з січня по травень 2011 року та відмови позивача розписатись і відомостях.

Як вбачається з акту №8 від 30.06.2011 року, позивач протягом червня 2011 року на роботу не з`являлась, причини неявки не повідомляла, документів, які б підтверджували поважність причин неявки на роботу не надавала (а.с.59). Дана обставина позивачем у судовому засіданні не оспорювалась. Як стверджувалось у позовній заяві, позивач з 01.06.2012 року по 12.07.2012 року не виконувала свої трудові функції через те, що її не допускали до приміщення ТОВ „Південь-Строй".

Однак, суд критично ставиться до таких тверджень позивача та її чоловіка ОСОБА_10, який був допитаний у якості свідка, так як 12 липня 2011 року ОСОБА_4 прийшла до приміщення відповідача та звернулась до директора ТОВ „Південь-Строй" з заявою про надання щорічної відпустки на 24 календарних дні (а.с.14), при цьому перешкод цьому не здійснювалось. Інших доказів того, що ОСОБА_4 чинились перешкоди в проникненні до будівлі офісу фірми у судовому засіданні надано не було. Більш того, свідки, допитані у судовому засіданні, підтвердили, що вхід до офісу підприємства був вільний.

Жодних письмових доказів звернення до адміністрації підприємства щодо фактів недопуску до робочого місця позивачем надано не було.

Наказом від 13.07.2011 року, виданим на підставі вказаної заяви, позивачу була надана щорічна відпустка за період з 01.02.2010 року по 30.06.2011 року на 24 календарних дня з 13.07.2011 року по 05.08.2011 року (а.с. 13) та проведений розрахунок оплати відпустки (а.с.48).

Порядок і умови надання щорічних відпусток регламентований статтею 79 Кодексу Законів про працю України, якою не передбачено підписання акту про надання відпустки чи підпису працівника під наказом (а.с.18).

Листом №45 від 15.07.2011 року ОСОБА_4 була повідомлена про необхідність отримання заробітної плати за час відпустки, однак, за грошовими коштами не з`явилась (а.с.53).

У зв`язку з закінченням відпустки та невиходом позивача на роботу, директором ТОВ „Південь-Строй" на ім`я позивача 10.08.2011 року був надісланий лист з вимогою надати пояснення щодо причин неявки, який був отриманий ОСОБА_4 27.08.2011 року особисто, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.52). Однак, жодних дій щодо виходу на роботу чи отримання вказаних грошових коштів позивач не здійснила.

Суд критично ставиться до стверджень позивача про те, що вона не з`являлась на роботу у зв`язку з тим, що не знала, чи була підписана її заява на відпустку, бо після її написання з нею ніхто не зв`язувався, так як у такому разі можна вести мову про те, що позивач не з`являлась на робочому місці майже 2 місяця без поважних причин, нехтуючи своїми обов`язками.

Лише 05.09.2011 року ОСОБА_4 особисто з`явилась до відповідача та написала пояснювальну записку щодо причин невиходу на роботу (а.с.18), після чого на робочому місці вона присутня не була, що стало підставою для надіслання на її адресу листа №2 від 05.09.2012 року, в якому позивачці пропонувалось отримати грошові кошти за щорічну відпустку чи повідомити розрахунковий рахунок для їх перерахування (а.с.61). Вказаний лист був отриманий позивачем 12.09.2011 року, однак, за грошовими коштами на підприємство вона не з`явилась, розрахунковий рахунок не надала.

Відсутність позивача на робочому місці без поважних причин також підтверджується табелями обліку робочого часу за червень, липень, серпень (а.с.72-74).

Перевіркою, проведеною Територіальною державною інспекцією праці в Одеській області за дорученням Прокуратури Приморського району м. Одеси 29.08.2011 року, було встановлено порушення відповідачем вимог ч.4 ст. 115 КЗпП України, однак, суд бере до уваги відмову позивача отримати грошові кошти за щорічну відпустку та неодноразові пропозиції відповідача з метою їх отримання.

Крім того, статтею 24 Закону України „Про відпустки" передбачено, що грошова компенсація за всі не використані працівником дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей виплачується у разі звільнення. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач не була звільнена з роботи та їй пропонувалось написати заяви на невикористані відпустки та грошову компенсацію, однак це зроблено не було, що унеможливлює задоволення позову в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки.

Крім того, підтвердити звернення до керівництва підприємства з заявами про надання відпустки за попередні роки та відмову у наданні таких відпусток позивач у судовому засіданні не змогла.

Також, на думку суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів за вимушений прогул, так як позивачем не було надано будь-яких доказів поважності відсутності на робочому місці, що не може вважатись вимушеним прогулом.

Більш того, як вбачається з листка непрацездатності на а.с.19, позивач з 07.10.2011 року по 10.02.2012 року знаходилась на лікарняному, тому залишилось не зрозумілим, чому вона вважає, що знаходилась у вимушеному прогулі до 10 листопада 2011 року.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що спричинення такої шкоди у розумінні ст.237-1 КЗпП України взагалі позивачем доведено не було, так як, не зважаючи на недбале відношення до своїх трудових обов`язків, її не було звільнено з займаної посади та більш того, не звільнено по цей час, ОСОБА_4 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьої років та має право повернутись на роботу до відповідача.

Також суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що проблеми з керівництвом підприємства у неї почались після того, як вона приблизно у квітні 2011 року повідомила про свою вагітність, так як згідно тверджень позивача заробітну плату вона перестала отримувати ще з січня 2011 року.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ч.4 ст. 115, ст.237-1 КЗпП України, Законом України „Про відпустки", ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215, 224,225,226,227,228 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Південь-Строй»про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя

Суддя : Куриленко О. М.