Рішення

від 10.07.2012 по справі 12/5007/53/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2012 р. Справа № 12/5007/53/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Т.С." (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Андрушівка, Житомирська область)

про стягнення 16950,74 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 16950,74 грн., з яких: 15000,00 грн. основний борг за договором № 22/2 купівлі-продажу від 22.02.2012 р., 1875,00 грн. пеня, 75,74 грн. 3% річних.

03.07.2012 р. від позивача надійшов лист-відповідь № 21/06-12 від 21.06.2012 р. з додатками, в якому, позивач пояснив, що за усною домовленістю між сторонами товар повинен був бути переданий в день укладення договору та зарахування коштів (а.с.59).

Свого представника в судове засідання не направив листом вих.№ 21-2/06-12 від 21.06.2012 р. повідомив, що представник не може бути присутнім на судовому засіданні у зв'язку з територіальною незручністю місцезнаходження позивача (а.с.62).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57).

В порядку ст.75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 р. ФОП ОСОБА_1. (продавець, далі - відповідач) та ТОВ "Л.Т.С." уклали договір № 22/2 купівлі-продажу (а.с.27-28).

За умовами договору відповідач продає, а позивач купує обладнання або конструкції, перелік яких вказаний в акті передачі обладнання (п.1.1.).

Вартість всього обладнання або конструкцій за цим договором визначається згідно з документами, які є невід'ємною частиною даного договору, і складає 15000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач сплачує авансовий внесок у розмірі 100% від загальної вартості (п.2.1.,2.2.).

На виконання умов договору згідно рахунка-фактури № СФ-22/02 від 22.02.2012 р. позивач здійснив платіж за вагончик металевий б/у (9х3х2,3) кількістю 1 штука у сумі 15000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.35-36).

В свою чергу, як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, позивачу придбаний товар у власність не передав.

13.03.2012 р. позивач направив відповідачу претензію №12/03-12 від 12.03.2012 р. з вимогою погасити заборгованість в сумі 15000,00 грн., оскільки вагончик позивачу не поставлений (а.с.31). Вказана претензія отримана відповідачем 17.03.2012 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.37), однак залишена без відповіді та задоволення.

Станом на день прийняття рішення у справі договірне зобов'язання відповідача щодо передачі товару залишається не виконаним, сплачені позивачем грошові кошти не повернуто, тому за ним рахується заборгованість в розмірі 15000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 22.06.2012 р. (а.с.61).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної поставки предмету купівлі-продажу, а саме, більше 5 робочих днів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості згідно п.2.

В зв'язку з невиконанням умов договору щодо своєчасної поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1875,00 грн. за період з 28.03.12 по 23.04.12, однак за 25 днів в розмірі 0,5% від вартості вагончика .

На підставі ст.625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання щодо повернення 15000,00 грн., позивач нарахував на суму основного боргу інфляційні за березень 2012 р. та 3% річних за 25 днів прострочки у розмірі 45,00 грн. та 30,74 грн. відповідно. Розрахунки наводяться позивачем у додатках до позовної заяви (а.с.8).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу (ст.663 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з п. 1.2 договору вбачається, що термін виконання даного договору поточний, тобто продавець (відповідач), виходячи з п. 2.2 договору мав здійснити поставку в день отримання авансового платежу.

Оскільки відповідач не здійснив поставку товару після здійсненої оплати, тому в силу ч.2 ст.693 та ч.2 ст.530 ЦК України, у нього після отримання 17.03.2012 р. претензії виникло перед позивачем грошове зобов'язання в сумі 15000,00 грн., яке, виходячи з приписів ст. 530 ГПК України мало бути виконано до 25.03.2012 р. (17.03.12 + 7 днів для виконання зобов'язання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач поставку товару не здійснив, в подальшому порушив і зобов'язання щодо повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 15000,00 грн..

За таких обставин, вимоги в частині стягнення з відповідача суми 15000,00 грн. є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку інфляційних збитків, останні здійснені позивачем за березень 2012 р.

Оскільки судом встановлено, що зобов'язання відповідача повернути позивачу авансовий платіж є простроченим з 25.03.2012 р., то нарахування інфляційних за березень 2012 р. в сумі 45,00 грн. є безпідставним, оскільки суперечить чинному законодавству.

Перевіривши розрахунок 3% річних на суму 15000,00 грн. в період з 28.03.2012 р. по 23.04.2012 р. (25 днів прострочки платежу) в сумі 30,74 грн., суд дійшов до висновку, що останній здійснено вірно, відповідно до чинного законодавства.

Щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 0,5% від вартості товару за несвоєчасну поставку товару, то суд вважає, що в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають. Вказаного висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, зобов'язання боржника щодо сплати пені настає в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Натомість, обов'язок відповідача, передбачений п.1.1 договору, не носить грошового характеру, а полягає у вчиненні дій направлених на поставку обладнання, що вказує на те, що нарахування пені на суму невиконаного зобов'язання щодо поставки вагончика є неправомірним, а тому нарахування відповідачу пені на суму 15000,00 грн. в розмірі 1875,00 грн. є безпідставним, оскільки суперечить чинному законодавству.

Відповідач заперечень на позовні вимоги не подав, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 15030,74 грн., з яких: 15000,00 грн. основний борг, 30,74 грн. 3% річних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 45,00 грн. інфляційних та 1875,00 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при зверненні до суду згідно платіжного доручення № 386 від 18.04.2012 р. сплачено судовий збір в сумі більшій, ніж передбачено чинним законодавством, а саме 1641,00 грн., тому надмірно сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн. (1641,00 грн. - 1073,00 грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Т.С.", 04119, м.Київ, вул.Якіра, буд.8, офіс 39, ідентифікаційний код 37533376:

- 15000,00 грн. основного боргу;

- 30,74 грн. 3% річних;

- 1427,19 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Л.Т.С." (04119, м.Київ, вул.Якіра, буд.8, офіс 39, ідентифікаційний код 37533376) з Державного бюджету України 31,50 грн. зайво сплаченого згідно платіжного доручення № 386 від 18.04.2012 р. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати: 1 - до справи

2 - позивачу (рек. з пов. про вруч.) оригінал з печаткою

3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.)