Рішення

від 18.07.2012 по справі 5011-48/8104-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/8104-2012 18.07.12

За позовомДочірнього підприємства Всеукраїнського благодійного фонду "Сприяння державній пожежній охороні" "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" простягнення 330 907,39 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Самань В.Г. від відповідача:П'ятецький С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (надалі -"Товариство") про стягнення 330 907,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору безпроцентної возвратної позики від 02.04.2009 р. позивач надав кошти у вигляді поворотної безпроцентної фінансової допомоги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 240 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 25 321,64 грн., інфляційних у розмірі 44 400,00 грн. Та 3% річних у розмірі 21 185,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.07.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на розірвання договору позики від 02.04.2009 р. 03.07.2009 р., а відтак і на припинення взаємних прав та обов'язків сторін.

Крім того, представник відповідача зазначив про допущену у позовній заяві помилку в частині назви позивача, а саме замість назви Дочірнє підприємство Всеукраїнського благодійного фонду "Сприяння державній пожежній охороні" "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" вказано Дочірнє підприємство "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС".

Представник позивача пояснив, що при складанні позовної заяви позивачем допущено технічну описку, що враховується судом, а тому замість найменування позивача Дочірнє підприємство "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" слід вважати правильним: Дочірнє підприємство Всеукраїнського благодійного фонду "Сприяння державній пожежній охороні" "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС".

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2009 р. між Товариством (позичальник) та Підприємством (позикодавець) укладено договір безпроцентної возвратної позики від 02.04.2009 р.

Відповідно до п. 1 Договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну возвратну позику, а останній зобов'язується її повернути у визначений договором строк. У зв'язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові відносини, позика надається позичальнику на безпроцентній основі.

Пунктом 2 Договору сторони встановили, що сума позики за цим договором становить 240 000,00 грн., а відповідно до п. 3 Договору позикодавець зобов'язується надати позику протягом 30-ти днів з моменту підписання договору. Позика надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

Згідно з п. 4 Договору строк надання позики позичальнику становить з моменту надання та вона повинна бути повернена до 01.07.2009 р. цей строк може бути продовжений за згодою сторін.

Пунктом 5 Договору встановлено, що по закінченні строку, вказаного в п. 4 Договору, позичальник зобов'язується протягом 2-х днів повернути суму позики.

Відповідно до п. 8 Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте, у будь-якому випадку до 03.07.2009 р.

На виконання умов Договору у період з 21.04.2009 р. по 23.04.2009 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 240 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №69 від 21.04.2009 р., №70 від 22.04.2009 р., №73 від 23.04.2009 р. та №72 від 23.04.2009 р.

Претензією №10 від 23.02.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми позики та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю зобов'язання відповідача по поверненню на користь позивача позики та сплати штрафних санкцій за Договором.

Договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи (платіжні доручення №69 від 21.04.2009 р., №70 від 22.04.2009 р., №73 від 23.04.2009 р. та №72 від 23.04.2009 р.) підтверджується перерахування позивачем та отримання відповідачем 240 000,00 грн. на підставі Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 4, 5 Договору, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу позику до 03.07.2009 р. Має місце декілька визначених строків виконання зобов'язання - 01.07.2009 р. та 03.07.2009 р., а, враховуючи строк, визначений позивачем, суд виходив із того, що позика має бути повернута до

03.07.2009 р., що не порушує інтересів сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 240 000,00 грн. на підставі Договору за надану позику.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Твердження відповідача про припинення взаємних прав та обов'язків сторін внаслідок закінчення строку дії Договору 03.07.2009 р. судом відхиляються з огляду на таке.

Пунктом 8 Договору встановлено, що він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 03.07.2009 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, суд відзначає, що положення глави 50 Цивільного кодексу України не відносять закінчення строку дії Договору до підстав припинення зобов'язання.

Матеріали справи не містять, а відповідачем належним чином в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено виконання ним обов'язку з повернення суми позики, а тому суд приходить до висновку про існування зобов'язання позичальника повернути суму позики.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 240 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі

25 321,64 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 04.07.2009 р. по 04.01.2010 р., 3% річних у розмірі 19 745,75 грн. та інфляційних у розмірі

284 400,00 грн. за період з 04.07.2009 р. по 11.06.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк (до 03.07.2009 р.) свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 04.07.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. 03.07.2009 р. припадає на робочий день, а тому підстави для застосування приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України у суду відсутні.

Згідно з положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пунктом 10 Договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення позики, що вказані у п. 5 цього договору позичальник сплачує пеню у розмірі 1% від суми недоплати за кожен день затримки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по поверненню суми позики за період з 04.07.2009 р. по 04.01.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано , а оскільки останнім днем належного виконання зобов'язання є 03.07.2009 р., то нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 03.01.2010 р.

Таким чином, з урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені, а також враховуючи положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі 25 186,85 грн. за період з 04.07.2009 р. по 03.01.2010 р. В іншій частині (134,79 грн. за 04.01.2010 р.) пеня нарахована безпідставно.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ні в усній, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування судом строку позовної давності, а отже підстави для застосування позовної давності щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 44 400,00 грн. та 3% річних у розмірі 21 185,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 04.07.2009 р. по 11.06.2012 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства основного боргу у розмірі 240 000,00 грн., пені у розмірі 25 186,85 грн., 3% річних у розмірі 21 185,75 грн. та інфляційних у розмірі 44 400,00 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 134,79 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Всеукраїнського благодійного фонду "Сприяння державній пожежній охороні" "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес" (02140, м. Київ, просп. Бажана, 14-А, оф. 2-А; ідентифікаційний код 31723277) на користь Дочірнього підприємства Всеукраїнського благодійного фонду "Сприяння державній пожежній охороні" "Науково-виробниче підприємство "СПЕЦПОЖСЕРВІС" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 18; ідентифікаційний код 30401414) основний борг у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 25 186 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 21 185 (двадцять одна тисяча сто вісімдесят п'ять) грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 44 400 (сорок чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 615 (шість тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 45 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата підписання повного тексту рішення -20.07.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко