Рішення

від 23.07.2012 по справі 14/5014/1344/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.12 Справа № 14/5014/1344/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопневматика ", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультитранс", м. Луганськ

про стягнення 4 139 грн. 16 коп.

Суддя Лісовицький Є.А.

за участю:

від позивача: Гущин П.В., директор, наказ №1 від 11.02.1999;

від відповідача: представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за вантажне автоперевезення, з урахуванням зменшення позовних вимог відповідно до заяви від 13.06.2012р., а саме:

- основний борг у сумі 5000 грн. 00 коп.;

- інфляційні витрати у сумі 57 грн. 21 коп.;

- 3% річних у сумі 81 грн. 95 коп.

У судовому засіданні 23.07.2012р. від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за вантажне автоперевезення, а саме: основний борг у сумі 4000 грн. 00 коп., інфляційні витрати у сумі 57 грн. 21 коп., 3% річних у сумі 81 грн. 95 коп.

Згідно п. 4 ст. 22 ГПК Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зазначена заява судом розглянута та задоволена, у зв'язку з чим, позовними вимогами слід вважати: "позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за вантажне автоперевезення, а саме:

- основний борг у сумі 4000 грн. 00 коп.;

- інфляційні витрати у сумі 57 грн. 21 коп.;

- 3% річних у сумі 81 грн. 95 коп.

Відповідач участі повноважного представника у судових засіданнях 18.06.2012р. та 23.07.2012р. не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином, рекомендованими листами з повідомленням про час і місце розгляду справи повідомлений.

Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопневматика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськмультітранс" засобами факсимільного зв'язку було погоджено та підписано Договір-заявку (одноразове замовлення) №154 на перевезення за маршрутом: с. Лукашеве Запорізької обл. - м. Санкт-Петербург (Росія).

Відповідно до умов Договору - заявки № 154 сума фрахту становить 12000 грн., 6000 грн. Відповідач повинен сплатити після митного оформлення вантажу, 5000 грн. -протягом двох банківських днів після розвантаження та 1000 грн. - після отримання оригіналів документів.

16.09.2011р. відбулось митне оформлення вантажу та перераховано Відповідачем на рахунок Позивача 6000 грн.

20.09.2011р. вантаж було розвантажено за вказаною Відповідачем адресою.

Відповідач належним чином свої зобов'язання за Договором - заявкою № 154 не виконав, 5000 грн. та 1000 грн. у встановлений строк на рахунок позивача не перерахував.

Тому, позивачем на адресу відповідача 08.12.2011р. було надіслано Лист-вимогу від 06.12.2011р. № 308/49 з Актом виконаних робіт, Актом звірення розрахунків та іншими документами з проханням сплатити заборгованість у розмірі 6000 грн. та підписати Акт виконаних робіт і Акт звірення розрахунків.

Відповідач відповіді на Лист-вимогу не надав, Акт виконаних робіт та Акт звірення розрахунків не підписав і не повернув.

17.01.2012 р. на адресу відповідача повторно було направлено всі документи, але пакет документів було повернуто поштою в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вантажне автоперевезення, а саме: основного боргу у сумі 4000 грн. 00 коп., інфляційних витрат у сумі 57 грн. 21 коп. та 3% річних у сумі 81грн. 95 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 525, ст.526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов Договору-заявки відповідач повинен був сплатити 5000 грн. протягом двох банківських днів після розвантаження, тобто Граничний строк сплати цієї суми настав 22.09.2011р., але ці кошти сплачено не було.

Згідно до зазначеного договору 1000 грн. відповідач повинен був сплатити після отримання оригіналів документів. Документи на адресу відповідача було надіслано 08.12.2011р., та отримано ним 12.12.2011р., що підтверджено довідкою пошти від 4.04.2012р. № 15-222, копія якої є в матеріалах справи.

Таким чином граничний строк сплати 1000 грн. настав 19.12.2011р.

Загальна заборгованість ТОВ "Луганськмультитранс" перед ТОВ "Автопневматика" за перевезення складає 6000 грн.

Відповідач доказів оплати вартості послуг перевізника на загальну суму 6000 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 57 грн. 21 коп. та 3% річних у сумі 81 грн. 95 коп. слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

В даному випадку договором інше встановлено не було, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань (за період з жовтня 2011р. по березень 2012р. включно) та 3% річних (за період з 23.09.2011р. по 20.04.2012р.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи у розмірі 630 грн., які складаються з витрат на відрядження позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Враховуючи викладене, у стягненні 630 грн. слід відмовити, так як витрат на відрядження, діючим законодавством, не віднесено до судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 525, 526, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопневматика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультитранс" про стягнення 4 139 грн. 16 коп. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськмультитранс" (м. Луганськ, кв. Якіра, буд. 3, кв. 146, код 34526006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопневматика" (м. Полтава, пров. Горбанівський, буд. 6, кв. 44, код 30285108) заборгованість у сумі 4 139 грн. 16 коп. , витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп .

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.07.2012 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 26 липня 2012 року.

Суддя Є.А.Лісовицький