Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-71/6045-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/6045-2012 19.07.12 За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Закритого акціонерного товариства «Основа»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 62 668,84 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О., довіреність № 93/2012/02/13-20 від 13.02.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Основа» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 62 668,84 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6045-2012, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

У судове засідання 30.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012, розгляд справи відкладено на 21.06.2012 р.

19.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012.

У судове засідання 21.06.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 21.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012 відповідач не виконав.

У судовому засіданні 21.06.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 21.06.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 21.06.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6045-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 19.07.2012 р.

22.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 19.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2002 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»(далі -позивач, енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством «Основа»(далі -відповідач, абонент) був укладений Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520648 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що енергопостачальна компанія зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині оплати за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді.

На підтвердження заборгованості відповідача в розмірі 71 139,73 грн. позивачем надані табуляграми, відповідно до яких відповідач мав оплатити фактично поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді.

Судом встановлено, що за щомісячні періоди постачання теплової енергії у гарячій воді з 01.10.2009 р. по 01.04.2012 р. включно позивачем безперебійно нараховувались та виставлялись відповідачу табуляграми на сплату фактично отриманої теплової енергії у гарячій воді, згідно Договору, які відповідач був зобов'язаний отримувати в районному відділі теплозбуту № 5 (п. 5 Додатку № 4 до Договору).

В свою чергу виставлені позивачем табуляграми за щомісячні періоди з 01.10.2009 р. по 01.04.2012 р. були оплачені відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, таким чином відповідачем порушено п. 2.3.2 Договору.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача, а саме облікові картки (табуляграми) за період з 01.10.2009 р. по 01.04.2012 р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлену теплову енергію у гарячій воді.

22.06.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач стверджує, що відповідачем після порушення провадження у даній справі було сплаченого частину основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 18 000,00 грн., а тому просить суд припинити провадження в цій частині.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі № 5011-71/6045-2012 в частині стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в розмірі 18 000,00 грн. підлягає припиненню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку зі сплатою відповідачем позивачу заборгованості за фактично спожиту відповідачем теплову енергію в розмірі 18 000,00 грн. предмет спору в даній частині відсутній.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що вищевказана заява позивача про уточнення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 53 139,73 грн., згідно з заявою позивача про уточнення позовних вимог.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 492,06 грн., 3% річних в розмірі 2 912,16 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 124,89 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені (492,06 грн.), який підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на свою користь 3 % річних в розмірі 2 912,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 124,89 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді в розмірі 53 139,73 грн., пені в розмірі 492,06 грн., 3% річних в розмірі 2 912,16 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 124,89 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за фактично спожиту теплову енергію в розмірі 18 000,00 грн. після подання позовної заяви до господарського суду міста Києва, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 613,38 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5011-71/6045-2012 в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Основа»на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»заборгованості за фактично спожиту теплову енергію в розмірі 18 000,00 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Основа»(01024, м. Київ, вул. Шовковична, 22, ідентифікаційний код: 30370643) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код: 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 53 139 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 73 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) грн. 89 коп., 3 % річних в розмірі 2 912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 16 коп., пеню в розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 38 коп.

4. Перерахувати заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 53 139 (п'ятдесят три тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 73 коп. на р/р Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26000033002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код: 00131305.

5. Перерахувати інфляційні втрати в розмірі 6 124 (шість тисяч сто двадцять чотири) грн. 89 коп., 3 % річних в розмірі 2 912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 16 коп., пеню в розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 38 коп. на р/р Публічного акціонерного товариства «Київенерго»№ 26008013002300 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ідентифікаційний код: 00131305.

Повне рішення складено 24.07.2012 р.

Суддя О.В. Нечай