Рішення

від 23.07.2012 по справі 15/5025/674/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р.Справа № 15/5025/674/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Маріо" смт. Літин, Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгальвантехніка" м.Ізяслав, Хмельницької області

про стягнення 11760,0 грн.

Суддя Муха М.Є.

Представники сторін:

позивача: Приленський І.Г. - за довіреністю від 09.07.2012р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вартості непоставленої продукції з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгальвантехніка" в розмірі 11760,0 грн. обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному об'ємі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмової позиції з приводу заявлених позовних вимог суду не надав, причин неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно усної домовленості ТОВ „ВП "Маріо", (покупець) згідно рахунків - фактур №ФС-0000002 від 29.10.2008р. та № ФС-0000003 від 31.10.2008р. платіжними дорученнями №724 та №727 від 31.10.2008р. було перераховано ТОВ "Нордгальвантехніка" (постачальник) кошти в сумі 29 400 грн. за товар - ванну гальванічну (поліпропілен) з металевим бандажем згідно ескізу в кількості - 2шт. та каркас металевий футерований поліпропіленом в кількості - 2шт.

Відповідно до видаткових накладних № ФС - 0000004 від 09.02.2009р. та № ФС - 0000004 від 09.02.2009р. відповідачем було поставлено ТОВ „ВП "Маріо" товар на загальну суму 17 640грн.

02.03.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення коштів в сумі 11 760грн. як різницю між перерахованими коштами та фактично отриманим товаром на протязі 7 днів з дати пред'явлення вимоги, яка отримана останнім 17.03.2010р.

Відповіді на претензію позивач не отримав, докази про сплату бору в матеріалах справи відсутні.

У зв'язку із наявною заборгованістю відповідача в сумі 11 760 грн., позивач звернувся до суду із позовом про примусове її стягнення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені пояснення учасників судового розгляду, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо договору поставки, який укладено в усній формі, на виконання якого позивачем перераховано кошти згідно поданих в матеріали справи рахунків та платіжних доручень, а відповідачем згідно накладних частково проведено поставку товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом приймається до уваги, що позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату вартості непоставленого товару на загальну суму 11 760грн. на протязі 7-ми днів від дати отримання вимоги. Претензія отримана відповідачем 17.03.2010р. згідно поданого в матеріали справи поштового повідомлення.

Доказів про погашення вказаної суми боргу суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджені належними доказами та матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 44, 49, ст.ст.82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Маріо" смт. Літин, Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгальвантехніка" м.Ізяслав, Хмельницької області про стягнення 11760 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордгальвантехніка" м. Ізяслав, Хмельницької області вул. Подільська, 2 (код за ЄДРПОУ 34271104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Маріо" смт. Літин, Вінницької області вул. Сосонське шосе 4-В (код за ЄДРПОУ 33801896) - 11 760 грн. (одинадцять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) заборгованості та 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2012р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - відповідачу (30300, Хмельницька область, м.Ізяслав, вул.Подільська,2).