Рішення

від 19.07.2012 по справі 5011-2/8844-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/8844-2012 19.07.12

За позовомКомунального підприємства «Чоколівське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації ДоЗакритого акціонерного товариства «Гандбольний клуб «Київ-Спартак» Простягнення 45205,66 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

від позивача Новікова В.В.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Чоколівське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Гандбольний клуб «Київ-Спартак»про стягнення заборгованості за договором №3333.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012 порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.07.2012.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

01.04.2008 між позивачем та відповідачем будо укладено договір №3333 про надання послуг з водо -, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

У період з 01.04.2008 по 01.06.2012 позивач щомісячно виставляв рахунки відповідачеві за холодне водопостачання (на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ КА "Київводоканал"); гаряче водопостачання (на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ КА "Київводоканал"); опалення (на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ КА "Київводоканал"); відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньо будинкових теплових та інженерних мереж на п. 2.7. договору; утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) на підставі п. 2.6. договору.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 26256,59 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 405,79 грн. -збитків від інфляції, 308,37 грн. 3% річних, 18234,91 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг з водо -, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов'язання згідно з договором.

Згідно п. 14, 17, Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника плату за обслуговування та ремонт будинку. Наймачі квартир вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно здійснював нарахування коштів за надання послуг.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 26256,59 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 405,79 грн. та 3% річних у сумі 308,37 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.2 Договору №3333 від 01.04.2008 р. та Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у розмірі 18234,91 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих з квітня 2008 року по травень 2012 року послуг з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи вищенаведені норми, суд задовольняє вимоги про стягнення пені у сумі 18234,91 грн.

Витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гандбольний клуб «Київ-Спартак»(м. Київ, Кловський узвіз, 4-а, 31; код ЄДРПОУ31606024) на користь Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) 26256 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 59 коп. - основного боргу, 405 (чотириста п'ять) грн. 79 коп. -інфляційних, 308 (триста вісім) грн. 37 коп. - 3% річних, 18234 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 91 коп. - пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.12р .

Суддя І.О.Домнічева