Ухвала

від 23.07.2012 по справі 5020-789/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

23 липня 2012 року справа № 5020-789/2012

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 16-56)

до Приватного підприємства "Аріна" (99003, м. Севастополь, вул. Революції 1905 року, будинок 54, квартира 12, ідентифікаційний код 31277391)

про порушення справи про банкрутство

За участю представників:

ініціюючого кредитора: Юніков А.В. -представник, довіреність № 4819/09 від 23.07.2012;

боржника: не з`явився;

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя звернулось до гсоподарського суду м.Севастополя із заявою про визнаня банкрутом Приватного підприємства "Аріна".

Заява про визнання банкрутом подана в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та мотивована відсутністю боржника за його місцезнаходженням і неподачею боржником податкової звітності протягом одного року.

Ухвалою суду від 13.07.2012 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Аріна", зобов`язано заявника надати суду докази безспірності грошових вимог до боржника, письмові пояснення стосовно природи заборгованості з урахуванням положень ч. 7 ст. 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (грошові зобов'язання), а також докази відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Боржник у судове засідання 23.07.2012 не з'явився, відзив на заяву про визнання його банкрутом не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, яка міситься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути заяву Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя у відсутність представника боржника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі виходячи з наступного.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Пунктом 6.3 ст. 6 Податкового кодексу України встановлено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Податковий кодекс України не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки ці платежі не передбачені ст.ст. 9 та 10 цього кодексу.

Згідно положень ч. 7 ст. 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються.

Юридичне значення при порушенні справи про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора має факт наявності заборгованості, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", постановах Вищого господарського суду України від 14.09.2010 № Б38\30-10, від 14.04.2010 № 6-21X51.

В даному випадку заявник посилається на рішення № 986 від 19.09.2006 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов`язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, згідно з яким до Приватного підприємства «Аріна»застосовано санкції у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн. (а.с.8)

Сума штрафу в розмірі 170,00 грн. не являється грошовим зобов`язанням в розумінні частини 7 статті 1 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункту 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство", що, в свою чергу, виключає, можливість провадження у справі про банкрутство.

Також суд не може погодитись з посиланням заявника на Акт державного виконавця, як на доказ відсутності боржника за місцезнаходженням.

Так, відповідно до статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частинами 1, 3 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначений порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням у розумінні вимог статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, заявником не надано суду належних доказів на підтвердження відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Пункт 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»роз`яснює, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, керуючись статтею 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом", статтями 80 пункт 1-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі № 5020-789/2012 припинити.

Суддя підпис О.С. Погребняк