Рішення

від 23.07.2012 по справі 5017/1432/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р.Справа № 5017/1432/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Чабанюк В.С., Валешинська О.С.,

від відповідача Матковський Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Мрія" до Дочірнього підприємства „Малахіт" про стягнення 38077,65 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2012 р. прийнято позовну заяву Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Мрія", порушено провадження у справі № 5017/1432/2012, призначено її до розгляду в засіданні суду на 30.05.2012 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 30.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2012 р., в судовому засіданні 09.07.2012 р. оголошено перерву до 16.07.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду Одеської області, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.07.2012 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 31.07.2012 р. відповідно до ст.69 ГПК України.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сільськогосподарський багатофункціональний кооператив „Мрія" (далі -СБК „Мрія") звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „Малахіт" (далі -ДП „Малахіт") 38077,65 грн. попередньої оплати, вказуючи на неналежне виконання відповідачем усного договору купівлі-продажу від 16.09.2011 р. у частині поставки 3679 л бензину.

Обґрунтовуючи позов, СБК „Мрія" посилається на положення ст.ст.202,205,206,525,526,530,629,693 ЦК України, ст.ст.2,173,175,179,193 ГК України та зазначає, що ним за умовами усної угоди оплачено авансом ДП „Малахіт" 41400,00 грн. за 4000 л бензину марки А-95, який поставлено лише в кількості 321 л, не дивлячись на настання строку виконання відповідного зобов'язання в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить у позові відмовити з огляду на невідповідність форми правочину правилами ч.1 ст.208 ЦК України та узгодження сторонами строку виконання зобов'язання до 01.01.2013 р. згідно графіку. Крім того, ДП „Малахіт" звертає увагу суду на фактичне використання СБК „Мрія" 941 л бензину, а, отже, залишок становить 3059 л.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Без укладання письмового договору на підставі рахунку-фактури від 14.09.2011 р. № СФ-091402 СБК „Мрія" оплатило авансом вартість товару (бензин марки А-95 у кількості 4000 л) у сумі 41400,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2011 р. № 192.

Згідно підписаного контрагентами та скріпленого їхніми печатками акту звірки від 19.03.2012 р.:

- залишок непоставленого палива на 01.09.2011 р. складає 620 л;

- станом на 16.09.2011 р. СБК „Мрія" оплачено 4000 л бензину;

- використано в вересні 2011 р. 303 л бензину, в жовтні 2011 р. -187 л, в листопаді 2011 р. -211 л, в грудні 2011 р. -110 л, в січні 2012 р. -120 л;

- загальний залишок складає 3679 л бензину.

23.04.2012 р. СБК „Мрія" направлено ДП „Малахіт" претензію № 31, в якій викладено прохання видати залишок попередньо оплаченого товару в кількості 3679 л бензину марки А-95 у семиденний строк з дня одержання претензії. Остання отримана ДП „Малахіт" 24.04.2012 р., що підтверджується копією кур'єрської квитанції № 051-006143.

У відповіді на претензію ДП „Малахіт" листом від 26.04.2012 р. № 0426-1 визнало борг, повідомило щодо припинення торгівельної діяльності у м. Балта та намагання знайти можливість погасити заборгованість.

В подальшому СБК „Мрія" подало до господарського суду Одеської області позовну заяву про стягнення з ДП „Малахіт" 38077,65 грн. суми попередньої оплати за неотримані 3769 л бензину.

Перевіривши обґрунтованість доводів представників учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу; якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов'язання, які випливають з поставки товару за усним договором від 16.09.2011 р.

При цьому СБК „Мрія" виконано належним чином взяті на себе обов'язки та оплачено авансом 41400,00 грн. повної вартості товару, тобто 4000 л бензину, що підтверджується названими в описовій частині рішення платіжним дорученням, актом звірки та не заперечується сторонами.

В свою чергу ДП „Малахіт" в порушення приписів ст.ст.525,526,610, 629,692,693,712 ЦК України, ч.ч.1,7 ст.193 ГК України передало тільки 941 л бензину марки А-95, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, не дивлячись на те, що строк виконання зобов'язання по передачі 4000 л бензину за правилами ч.2 ст.530 ЦК України настав після спливу семиденного строку з дня отримання ДП „Малахіт" претензії від 23.04.2012 р. вих. № 31.

Враховуючи викладене, те, що кількість непоставленого палива складає 3059 л, а його вартість визначена як 10,35 грн. за 1 л, господарський суд задовольняє позов частково та стягує 31660,00 грн. авансу згідно ч.2 ст.693 ЦК України.

Твердження СБК „Мрія" про те, що загальна кількість неотриманого палива становить 3679 л, тому стягненню підлягають 38077,65 грн. попередньої оплати, являються помилковим, т.я. підставою позову є неналежне виконання усного договору від 16.09.2011 р., у той час як залишок боргу станом на 01.09.2011 р. в розмірі 620 л бензину цього правочину не стосується. До того ж зі змісту акту звірки жодним чином не вбачається, що поставки протягом вересня 2011 р. -січня 2012 р. відбувались не в рамках усного договору від 16.09.2011 р., а будь-якої іншої угоди.

Той факт, що всупереч абз.1 ч.1 ст.208 ЦК України договір поставки між сторонами в письмовій формі не укладався, на висновок стосовно задоволення позову ніяким чином не впливає з урахуванням такого.

В п.20 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 зазначено, що правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам ст.207 ЦК України; відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони...; якщо правочин не відповідає вимогам ст.207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі; разом з тим за загальним правилом ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків; в разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч.2 ст.205 ЦК України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

Господарський суд Одеської області вважає, що позивачем шляхом представлення досліджених вище доказів (акту звірки, документу про перерахування коштів, листування тощо) в повному обсязі доведено існування поведінки контрагентів, яка засвідчує їх волю до настання правових наслідків, пов'язаних із укладанням договору поставки товару. За таких обставин, відсутність письмової угоди в даному випадку не може спричинити визнання її неукладеною, а, отже, у СБК „Мрія" та ДП „Малахіт" виникли взаємні майнові права та обов'язки.

Доводи ДП „Малахіт", наведені у відзиві, про передчасне звернення СБК „Мрія" з позовом з огляду на існування строку виконання зобов'язання до 01.01.2013 р. судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем не доведено досягнення між покупцем та постачальником таких домовленостей.

За правилами ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Малахіт" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Комунальна, 15А; код 25045340) на користь Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу „Мрія" (66132, Одеська область, Балтський район, с. Палат; код 30818844) 31660/тридцять одна тисяча шістсот шістдесят/грн. 65 коп. попередньої оплати, 1338/одна тисяча триста тридцять вісім/грн. 26 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 26.07.2012 р.

Суддя Лічман Л.В.