Рішення

від 19.07.2012 по справі 5020-690/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 року справа № 5020-690/2012 За позовом Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»

(ідентифікаційний код 33239630, 03680, м. Київ, вул. Крижижановського, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сет»

(ідентиф. код 32130127, 99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 8/1, кВ. 110)

про стягнення 605,59 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (Закрите акціонерне товариство "Медфарком-центр") -не з'явився;

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Сет") -Козир Е.Є., паспорт серії НОМЕР_1 від 29.01.1999, виданий Ленінським РВ УМВС України у місті Севастополі.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Медфарком-Центр»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сет»про стягнення 3361,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №20/12-К від 01.01.2012 в частині належної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою від 19.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У судове засідання 19.07.2012 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, до його початку надав заяву, у який зазначив, що відповідачем після подачі позову було повністю погашено основну заборгованість за отриманий товар у розмірі 2756,40 грн, а саме внесено 11.06.2012 -356,40 грн. та 02.07.2012 -2400,00 грн. таким чином, заборгованість за основним боргом погашена в повному обсязі, в решті позову позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та у зв'язку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання просив розглянути справу без участи уповноваженого представника.

У судовому засіданні 19.07.2012 представник відповідача у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що основна заборгованість у розмірі 2756,40 грн. була погашена повністю, однак позивачем не було дотримано досудового порядку вирішення спору, крім того відповідач вважає, що позивач у позові посилається на неіснуючий договір №20/12 від 01.01.2012, заборгованість відповідача не підтверджена документально. З огляду на таке, відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 19.07.2012 провадження у справи в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу у сумі 2756,40 грн. було припинено на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.01.2012 між Закритим акціонерним товариством «Медфарком-Центр»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сет» (покупець) був укладений договір №20/12-К (далі -Договір, арк.с. 10), згідно з умовами якого продавець зобов'язався продати й доставити власними силами Покупцеві товар в асортименті й кількості, зазначений у додатках (накладних), що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2 Договору кількість, асортимент та найменування Товару, що постачається відповідно до пункту 1.1 даного Договору, вказуються в Додатках (специфікаціях), виходячи з наявності товару на складі у Продавця, та/або відображаються в накладних.

Покупець зобов'язаний підписати видаткові накладні та повернути їх не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання.

Відповідно до положень розділу 4 ціни на товари, що постачаються відповідно до пункту 1.1 даного Договору вказуються у відповідних накладних.

Розрахунки за товари, що постачаються за даним Договором здійснюються покупцем у спосіб відстрочення платежу з моменту підписання видаткової накладної -на 14 календарних днів з моменту одержання (п. 5.1 Договору).

Продавець періодично направляє покупцеві акти звірок (п. 5.3 Договору).

За змістом розділу 6 Договору, у випадку порушення строку, зазначеного у пункті 5.1 Договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України -20% річних. Зазначене не позбавляє покупця від обов'язку сплатити продавцеві вартість отриманого товару та відшкодувати йому всі збитки, пов'язані з порушенням строку оплати.

Відповідно до пункту 8.2, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2012.

У виконання зобов'язань продавця, позивач здійснював передачу товару покупцю.

Так, згідно з видатковими накладними №№083888 від 12.01.2012 на суму 87,29 грн., 083880 від 12.01.2012 на суму 2318,49 грн., №084345 від 12.01.2012 на суму 151,89 грн., №085235 від 18.01.2012 на суму 241,63 грн., №085234 від 18.01.2012 на суму 119,70 грн., №085222 від 18.01.2012 на суму 42,60 грн., №085213 від 18.01.2012 на суму 1498,90 грн., №086309 від 25.01.2012 на суму 42,97 грн.,№086300 від 25.01.2012 на суму 2558,35 грн., №086678 від 01.02.2012 на суму 109,46 грн., №086675 від 01.02.2012 на суму 495,62 грн., продавець передав покупцю товар на загальну суму 7666,36 грн.

Зворотною накладною №69 від 26.01.2012 підтверджується повернення відповідачем товару позивачу на суму 200 грн.

Відповідач оплатив отриманий товар лише частково -ним було перераховано 4909,96 грн. на рахунок позивача.

Наявність суми заборгованості за Договором у розмірі 2756,40 грн. і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення суми боргу з відповідача, а також інфляційних витрат у розмірі 26,84 грн., 20% річних в сумі 328,30 грн. та пені в сумі 250,45 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2012 провадження у справи в частині вимог позивача про стягнення суми основного боргу у сумі 2756,40 грн. було припинено на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат у розмірі 26,84 грн., 20% річних в сумі 328,30 грн., а також пені в сумі 250,45 грн., а всього 605,59

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором Товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.1 Договору відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за отриману Продукцію належним чином не виконав.

Судом встановлено, що відповідачем було погашено суму основного боргу лише у ході розгляду по справі.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку, зазначеного у пункті 5.1 Договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення .

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем (арк.с. 7), та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 250,45 грн .

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 26,84 грн. та 20% річних у сумі 328,84 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом розділу 6 Договору, у випадку порушення строку, зазначеного у пункті 5.1 Договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого товару за кожний день прострочення, а також згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України -20% річних.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 20% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 20% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 20% річних в сумі 328,30 грн. та індексу інфляції в розмірі 26,84 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних витрат у розмірі 26,84 грн., 20% річних - 328,30 грн., пеня - 250,45 грн., а всього 605,59 грн.

Стосовно посилань відповідача на недотримання позивачем досудового порядку вирішення спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сет» (ідентиф. код 32130127, 99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 8/1, кВ. 110) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр» (ідентифікаційний код 33239630, 03680, м. Київ, вул. Крижижановського, 4) суму інфляційних витрат у розмірі 26,84 грн., 20% річних - 328,30 грн., пеню - 250,45 грн., а всього 605,59 грн . (шістсот п'ять грн. 59 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сет» (ідентиф. код 32130127, 99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, 8/1, кВ. 110) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр» (ідентифікаційний код 33239630, 03680, м. Київ, вул. Крижижановського, 4) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн . (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.07.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк