Рішення

від 18.07.2012 по справі 5023/2343/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р.Справа № 5023/2343/12 вх. № 2343/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю:

прокурора - Тодуа М.Г. (за посв. № 53 від 06 лютого 2012 року)

позивача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

відповідача - Дорогінської О.І. (за дов. № б/н від 11 червня 2012 року);

Цибаньової К.В. (за дов. № б/н від 11 червня 2012 року)

розглянувши справу за позовом Прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства "Валя", с. Комуніст, Харківська область

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Харківське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Харків

про визнання недійсним договору та стягнення 250000,00 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Харкова в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору № 2/2011 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, укладеного 26 грудня 2011 року з селянським (фермерським) господарством "Валя" (надалі - Відповідач). Крім того, просив суд застосувати наслідки недійсності правочину та перерахувати бюджетні кошти у розмірі 250000,00 гривень на рахунок Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, д/р № 35226008000322 КПК 2801460, КЕКВ 4112. Заявлену вимогу обгрунтовує тим, що після проведення прокуратурою міста перевірки, був встановлен факт порушень положень законодавства при укладанні сторонами спірного договору. До того ж Прокурор міста в особі Позивача просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 червня 2012 року.

07 червня 2012 року 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача надала через канцелярію суду заяву (вх. № 11419), в якій викладена позиція останньої полягає у тому, що між нею та Відповідачем було укладено спірний договір, відповідно до норм чинного законодавства та було дотримано всі вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України. Крім того, у наданій заяві, третя особа відмовляється від позову на підставі довіреності, згідно якої остання виступає від імені та в інтересах Позивача, тобто не може бути на стороні Відповідача, та у зв'язку з цим просила суд припинити провадження у справі.

11 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 7108) відзив та витребувані судом документи на підтвердження своєї позиції. У наданому відзиві просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також 11 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх. № 7025), в якому просив суд залучити до участі у справі Управління державного казначейства служби України в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2012 року в задоволенні відповідного клопотання Відповідача про залучення третьої особи було відмовлено.

14 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду заяву (вх. № 4383), в якій просив суд витребувати пояснення від Управління державного казначейства служби України в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області щодо правових підстав перерахування бюджетних коштів у розмірі 250000,00 гривень на користь Відповідача та поставити до них ряд питань, вказаних у даній заяві. Суд приймає вищеказану заяву до розгляду в якості клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2012 року клопотання Відповідача про витребування доказів було задоволено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2012 року було відкладено розгляд справи на 18 липня 2012 року.

03 липня 2012 року від Державного казначейської служби України через канцелярію суду надійшло пояснення (вх. № 12080), яке було витребувано судом. Правова позиція останнього полягає у тому, що між сторонами дійсно був укладений спірний договір та на підставі даного договору та платіжного доручення № 193 від 29 грудня 2012 року на суму 250000,00 гривень ним було перераховано відповідні кошти до Відповідача.

Представник прокуратури у відкритому судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. Проти заяви третьої особи про відмову від позову та припинення провадження у справі категорично заперечував.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, витребувані судом документи не надав. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 02 липня 2012 року.

Представники Відповідача у відкритому судовому засіданні проти позовних вимог заперечували. Зазначали про їх необгрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа (Харківське відділення УДФПФГ) - у судове засідання свого представника не направила. Про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 27 червня 2012 року.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників Відповідача, суд встановив наступне.

26 грудня 2011 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, в особі директора Харківського відділення Укрдержфонду Образцова Василя Стефановича, та селянським (фермерським) господарством "Валя", в особі голови фермерського господарства Климової Валентини Михайлівни, було укладено договір №2/2011 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Предметом даного договору є надання Харківським відділенням Укрдержфонду селянському (фермерському) господарству "Валя" фінансової підтримки на поворотній основі в сумі 250000,00 гривень.

Факт отримання Відповідачем грошових коштів в сумі 250000,00 гривень підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 193 від 29 грудня 2012 року.

Згідно п.2. спірного договору та довідки, виданої конкурсною комісією, за №170 від 24 листопада 2011 року, метою надання фінансової підтримки (допомоги) є поновлення обігових коштів. Відповідна довідка видана на підставі наказу №85 від 23 листопада 2011 року.

В позовній заяві прокурор вказує на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено, що договір №2/2011р. було укладено із порушенням положень законодавства, а саме - наказ №85 від 23 листопада 2011 року Українським державним фондом підтримки фермерських господарств не погоджувався, та на адресу Харківського відділення не направлявся, у зв'язку з чим прокурором і було подано відповідну позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про задоволення відповідного позову, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 Цивільного кодексу України, за якою підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення, правочину стороною вимог встановлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 червня 2012 року у справі №3/2011/2633/12-2011/9712/12, копія якої була надана прокурором для долучення до матеріалів справи, Образцов Василь Стефанович, обіймаючи посаду директора Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, без отримання погодженого в Міністерстві Аграрної політики та продовольства України наказу фонду, всупереч вимог п. 9 "Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарством", затвердженого Наказом Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 02 вересня 2011 року, уклав договори про надання фінансової підтримки на загальну суму 500000,00 гривень, в тому числі, з селянським (фермерським) господарством "Валя" (договір № 2/2011 від 26 грудня 2011 року.

Так, ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

З матеріалів постанови Дзержинського районного суду м. Харкова вбачається, що в судовому засіданні Образцов В.С. повністю визнав себе винним у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172 КУпАП.

Таким чином, зміст оспорюваного договору прямо суперечить чинному законодавству України, а тому наявні підстави для визнання його недійсним з підстав визначених у п. 1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідачем та третьою особою не були додержані в момент вчинення правочину вимоги, встановлені ч. 1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України, іншими вищезазначеними актами цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, а тому він підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України розрізняє поняття нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в такому разі існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Таким чином, вимоги прокурора щодо визнання недійсним спірного договору обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, у зв"язку з чим суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, положеннями ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочину та зобов'язання селянського фермерського господарства "Валя" повернути все отримане за договором №2/2011 від 26 грудня 2011 року про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, а саме, перерахувати бюджеті кошти у сумі 250000,00 гривень Позивачу, - правомірні, обгрунтовані та підлягають задовленню.

Щодо поданої заяви третьої особи про припинення провадження у справ, суд не вбачає правових підстав для її задоволення, зазначаючи наступне.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і таку відмову прийнято судом.

До відповідної заяви третьою особою було надано довіреність на директора Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств - Образцова В.С., якою, Український державний фонд підтримки фермерських господарств уповноважує представляти інтереси фонда в судах, в тому числі з правом відмови від позовних вимог.

Оскільки, заява про припинення провадження по справі подана до суду саме від імені третьої особи, а не від імені Позивача, суд долучає її до матеріалів справи як правову позицію третьої особи щодо предмету спору.

Також, в даній заяві третя особа вказує на те, що Харківське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств є структурним підрозділом фонду без статусу юридичної особи, а тому не може залучатися до участі у справі у якості третьої особи.

Суд не приймає таке твердження Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, оскільки, відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України, саме cторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, при цьому, норми Господарського процесуального кодексу України не містять посилань на те, що до участі у справі у якості третьої особи не може бути залучено особу,яка не має статусу юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви третьої особи про припинення провадження у даній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на Відповідача в сумі 6073,00 гривень (1073,00 гривень - за вимоги немайнового характеру та 5000,00 гривень - за вимогу майнового характеру, що становить 2% від суми 250000,00 гривень, заявлених прокурором до стягнення) та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 14, 124, 129 Конституції України, ст.ст.11, 16, 203, 215, 216, 328, 346, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати договір №2/2011 Про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 26 грудня 2011 року, укладений між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Харківського відділення та селянським (фермерським) господарством "Валя", недійсним.

Застосувати наслідки недійсності правочину.

Зобов'язати селянське (фермерське) господарство "Валя" (62483, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул. Сонячна, буд. 4, код ЄДРПОУ 24279923, р/р 2600546300.980 у відділенні № 277/20 АБ "Укргазбанк", ід. код банку 23697280) повернути все отримане за договором №2/2011 від 26 грудня 2011 року "Про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству", а саме, перерахувати бюджеті кошти у сумі 250000,00 гривень на рахунок Харківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в ГУДКСУ в Харківській області код банку 851011, дебет рахунок №35226008000322 КПК 2801460, КЕКВ 4112.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Валя" (62483, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул. Сонячна, буд. 4, код ЄДРПОУ 24279923, р/р 2600546300.980 у відділенні № 277/20 АБ "Укргазбанк", ід. код банку 23697280) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача 37999654, рахунок №31215206783003, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001) 6073,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 липня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/2343/12