Рішення

від 18.07.2012 по справі 5023/2324/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р.Справа № 5023/2324/12 вх. № 2324/12

Суддя господарського суду Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескубі М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Якименко О.А. дов. №35/2 від 02.07.12р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцопт і Компанія", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ", м. Харків;

про стягнення 9805,65грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Канцопт і Компанія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" про стягнення заборгованості у розмірі 9615,97 грн. і пені у розмірі 189,68 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №КК 3402 від 01.02.2011р.

Ухвалою суду від 02.07.12р. розгляд справи було відкладено на 18.07.12р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.12р. позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, через канцелярію суду надав клопотання (вх.№12812 від 18.07.12р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Суд дослідив надані документи та долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.12р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвал суду за адресою вказаною у позовній заяві, яка співпадає з адресою позивача вказаною у витягу з ЄДР. Проте, судові ухвали повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.02.11р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу КК №3402 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався передавати у власність покупця, а покупець приймати, бумагу та канцтовари (товар) в асортименті та оплачувати його згідно умов даного Договору, у відповідності з направленою на адресу продавця заявкою на товар.

Пунктом 12.1. Договору встановлено, що строк дії даного договору до 31.12.11р., та згідно п.12.2. Договору визначено, що, у разі якщо по закінченню строку дії даного договору жодна зі сторін не здійснила письмового повідомлення про його розірвання, Договір вважається автоматично продовженим на наступний рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на суму 9615,97грн. (видаткові какладні від 11.01.12р. арк. спр. 16, 18 та товарно-транспортні накладні від 11.01.12р., арк. спр. 17, 19), а відповідач його прийняв. При цьому, в рахунках-фактурах, наданих 18.07.12р., позивачем для долучення до матеріалів справи, на підставі яких були виписані відповідні накладні, зазначено Договір №КК3402 від 01.02.11р.

В контексті вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу КК №3402 від 01.02.11р. є, у відповідності до п.12.2. договору, продовженим на один рік. Таким чином, до правовідносин, що виникли між сторонами, слід застосовувати положення договору купівлі-продажу КК №3402 від 01.02.11р.

Так, згідно п. 5.1. Договору партія товару оплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів із дня передачі товарів покупцеві.

Відповідач вартість отриманого товару не сплатив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 9615,97грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 9615,97грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та арифметично обчислена вірно, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 189,68грн.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (юр. адреса: 61058, м. Харків, вул. Данілевського, буд.19, кв. 90, пошт. адреса: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 13б, центр Артстрой, оф. 702, код ЄДРПОУ 35702245, р/р № 26004000010395 у від. ХНД ПАТ "Індекс-банк", МФО 300614, ІПН 357022420305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцопт і Компанія" (юр. адреса: м. Харків, вул. Данилевського, 12, кв. 23, пошт. адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, 39А, код ЄДРПОУ 37367146, р/р № 26000035904001 в ПАТ "Банк Кіпру", МФО 320940, ІПН 373671420303) 9615,97грн. основного боргу, 189,68грн. пені та 1609,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.12р.

Суддя Денисюк Т.С.