Постанова

від 18.04.2012 по справі 1170/2а-5078/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-5078/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-30 год. адміністративну справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2006»

до відповідача : Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю:

секретаря судового засідання -Канюки І.І.,

представників:

позивача -Циганкової І.І.,

відповідача -Карпушева Д.О.,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз 2006», звернулося з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

- №0000622310 від 16.06.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59 075,00 грн. основного платежу та 14 769,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000722310 від 16.06.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 784,00 грн. основного платежу та 3 196,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним придбавався товар у ПП «ФАО»та ПП «Олександрія-Пріор», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки перевіряючих про нікчемність правочинів з ПП «ФАО»та ПП «Олександрія-Пріор»є безпідставними.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою, на його думку, не підтверджено наявність поставок товарно-матеріальних цінностей від ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор»до ТОВ «Союз 2006»у період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р., що, на думку податкового органу, свідчить про те, що правочини укладені без мети настання реальних наслідків і мають ознаки фіктивності. Також відповідач зазначає, що ТОВ «Союз 2006»не надано доказів транспортування придбаного товару.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у запереченні на позовну заяву.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 18.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 24.04.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 01 червня 2011 року по 07 червня 2011 року посадовою особою Олександрійської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз 2006»з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор», за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р., за результатами якої складено акт №215/23-10/23233400 від 09.06.2011 р., висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Союз 2006»:

- ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 59 075,00 грн.., у тому числі:

- за ІІ квартал 2008 року в сумі 50 721,00 грн.;

- за ІІІ квартал 2008 року в сумі 8 354,00 грн.

- ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах визнаних нікчемними в сумі 47 259,00 грн., в тому числі:

- за березень 2008 року -29 902,00 грн.;

- за квітень 2008 року -4 573,00 грн.;

- за травень 2008 року -6 101,00 грн.;

- за серпень 2008 р. -6 683,00 грн. (а.с.13-38).

16.06.2011 р. Олександрійською ОДПІ на підставі акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000622310 від 16.06.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59 075,00 грн. основного платежу та 14 769,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.11) та №0000722310 від 16.06.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 784,00 грн. основного платежу та 3 196,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.12).

Податкове повідомлення-рішення №0000622310 від 16.06.2011 р. з податку на прибуток.

Як встановлено в судовому засіданні, податкове зобов'язання (основний платіж) в сумі 59 075,00 грн. визначено у зв'язку з виявленим, на думку відповідача, завищенням валових витрат за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2008 р. в сумі 236 299,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 р. в сумі 202 884,00 грн., за ІІІ квартал 2008 р. в сумі 33 415,00 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат по господарським операціям з ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор»відповідно до яких позивачем придбавався мак голубий, ізюм, присипка, курага, маргарин хлібопекарський, слойки, гіпсокартон.

Вказані господарські операції, на думку перевіряючих, не носять реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено 236 299,00 грн., в тому числі:

- 202 884,00 грн. грн. за взаємовідносинами з ПП «ФАО»згідно видаткових накладних №4/3 від 04.03.2008 р. на суму 42 690,00 грн. без ПДВ, №5/3 від 04.03.2008 р. на суму 2 953,00 грн. без ПДВ, №25/3 від 25.03.2008 р. на суму 103 870,00 грн. без ПДВ, №5/4 від 05.04.2008 р. на суму 22 865,60 грн. без ПДВ, №37/05 від 06.05.2008 р. на суму 30 505,00 грн. без ПДВ (а.с.76, 79, 84, 87, 90);

- 33 415,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Олександрія-Пріор»згідно видаткової накладної №РН-00027/4 від 19.08.2008 р. на суму 33 415,00 грн. (а.с.94).

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі згідно квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с.74, 75, 78, 81-83, 86, 89, 92).

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У відповідності до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю, згідно пункту 5.1 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, вказані правові норми визначають, що до складу валових доходів та витрат можуть бути віднесені доходи і витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст.9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Згідно із приписами п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено в судовому засіданні. ТОВ «Союз-2006»здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (а.с.98).

В обґрунтування реального характеру даних господарських операцій позивачем повідомлено суду, що товар у ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор» придбано з метою подальшої його реалізації, в підтвердження чого до суду надано копії договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 05.01.2008 р., договору закупки №13 від 01.02.2007 р., укладеного між ТОВ «Союз 2006»(постачальник) та ПП «Торговий дім «Золота миля»(покупець), у відповідності до умов якого, ТОВ «Союз 2006»взяло на себе зобов'язання поставити ПП «Торговий дім «Золота миля»продукти харчування. (а.с.238-241).

Також позивачем надано до суду копії видаткових та податкових накладних відповідно до яких ПП «Торговий дім «Золота миля»передавався мак голубий, ізюм, присипка, курага, маргарин хлібопекарський, маргарин. слойка (а.с.205-222).

Окрім цього, Олександрійська ОДПІ під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор»є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Олександрійська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами своїх постачальників та контрагентів зі своїми постачальниками, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків тощо. Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Всупереч наведеним вимогам та нормам ст.71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000712310 від 06.09.2011 р., а тому з огляду на зміст доказів в їх сукупності, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП «ФАО», ПП «Олександрія-Пріор», а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат кошти за вказаними господарськими операціями.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000622310 від 16.06.2011 р. підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення №0000722310 від 16.06.2011 р. з податку на додану вартість. Як встановлено в судовому засіданні основний платіж, визначений даним податковим повідомленням-рішенням в сумі 12 784,00 грн., визначений відповідачем у результаті завищення, на його думку, податкового кредиту, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ за:

- за травень 2008 року -6 101,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «ФАО»;

- за серпень 2008 р. -6 683,00 грн. за взаємовідносинами з ПП «Олександрія-Пріор».

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Кіровоград Хліб 2000» в деклараціях з податку на додану вартість за травень та серпень 2008 року віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних №37/05 від 06.05.2008 р.№19/1/08 від 19.08.2008 р., отриманих від ПП «ФАО»та ПП «Олександрія-Пріор»в загальному розмірі 47 259,12 грн. (а.с.45-73, 91, 95).

Як описано вище, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій позивача з ПП «ФАО»та ПП «Олександрія-Пріор».

В судовому засіданні встановлено, що контрагенти ТОВ «Союз 2006»- ПП «ФАО»та ПП «Олександрія-Пріор»на момент видачі податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були юридичними особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення господарської операції з купівлі-продажу, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010 року.

В силу приписів пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення податкового кредиту), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року.

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами за договорами за перевіряємий період.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000722310 від 16 червня 2011 року підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000622310 від 16 червня 2011 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз 2006» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 59 075,00 грн. основного платежу та 14 769,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000722310 від 16 червня 2011 року, винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Союз 2006» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12 784,00 грн. основного платежу та 3 196,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан