Постанова

від 23.07.2012 по справі 5439/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2012 р. № 2-а- 5439/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Титова Р.В.,

представника відповідача - Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-інтер" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Інтер», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000071800 від 29.03.2012р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Горизонт-Інтер" з податку на додану вартість в сумі 286750,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 15.03.2012 року №45/18-010/33288756 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Горизонт-Інтер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтеплосервіс» (код ЄДРПОУ 35350658) за січень 2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова 29.03.2012 року було винесено податкове повідомлення - рішення №0000071800 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «Горизонт-Інтер» з податку на додану вартість в сумі 286750,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновками акту перевірки було встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, донараховано податок на додану вартість у сумі 286750,00 грн. Позивач не погоджується з такими висновками акту перевірки від 15.03.2012 року №45/18-010/33288756 та прийнятим на підставі нього податковим повідомленням - рішенням, оскільки вважає, що укладений з ТОВ «Спецтеплосервіс» правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсним, фактичне виконання вказаного правочину підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України. А тому позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000071800 від 29.03.2012 року підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 18.07.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова, по справі замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що в ході проведення перевірки ТОВ «Горизонт-Інтер» встановлено, що правочин, укладений між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс» є нікчемним, оскільки не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства. У зв'язку з тим, діяльність ТОВ «Промтехноопт» має ознаки нереальності здійснення фінансово - господарської діяльності, а саме: відсутній управлінський або технічний персонал, незначний штат працюючих осіб при значних обсягах реалізації товару (робіт, послуг), відсутні основні фонди (транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів). На підставі викладеного, відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит по операціям з ТОВ «Спецтеплосервіс» за січень 2011 року в розмірі 286750,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Горизонт-Інтер» здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого 07.12.2004 року розпорядженням виконавчого комітету Харківської міської ради, код ЄДРПОУ - 33288756, що не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ «Горизонт-Інтер» з 21.12.2004 року перебуває на податковому обліку в Державній податкові інспекції у Київському районі м. Харкова (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 15.03.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 22.02.2012 р. № 513 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Горизонт-Інтер» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Спецтеплосервіс» (код ЄДРПОУ 35350658) за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.03.2012 року №45/18-010/33288756 (надалі - акт перевірки).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, донараховано податок на додану вартість у сумі 286750,00 грн. (а.с. 11-17).

На підставі акту перевірки 29.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення №0000071800, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Горизонт-Інтер» з податку на додану вартість в загальному розмірі 286751,00грн. (в тому числі 286750,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 9).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач 06.04.2012 року подав до Державної податкової служби у Харківській області скаргу (а.с. 30-34), за результатами розгляду якої рішенням від 24.04.2012 року №2147/10-212 оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення (а.с. 35-38).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у січні 2011 року податкового кредиту з ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Спецтеплосервіс». Податковим органом було встановлено, що правочин, укладений між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс» є нікчемним, оскільки така угода не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс» укладено договір підряду за № 1/12 від 01.12.10 року з технічним завданням (додаток №1 до цього договору) та додатковою угодою від 07.06.2011 року (а.с. 22-29, 90).

Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ «Спецтеплосервіс» (як підрядником) були надані послуги по демонтажу та монтажу обладнання систем вентиляції та кондиціювання на об'єкті ТОВ «Горизонт-Інтер» за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 102, торговий центр «Атріум» на загальну суму 1720500,00 грн. Вищенаведені роботи були виконані власноручно ТОВ «Спецтеплосервіс» та прийняті замовником 31.01.2011 року згідно акту прийняття виконаних робіт (а.с. 89).

Як вбачається з копій свідоцтва про право власності від 25.09.2007 року, витягу про реєстрацію права власності №16071179 від 26.09.2007 року (а.с. 75-76), витягу з технічного паспорту КП «БТІ» (а.с. 97-99), акту державної приймальної комісії №23/7 від 05.09.2007 року (а.с. 108-112), будівля за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 102, торговий центр «Атріум», належить на праві приватної власності ТОВ «Горизонт-Інтер» та прийнято в експлуатацію.

На підтвердження передачі приміщення з охороною для розташування підрядника на час виконання робіт позивачем надано до суду копії наказів №2 від 02.12.2010 року, №22-к від 02.06.2008 року, договір про надання охоронних послуг від 01.04.2010 року (а.с. 92-94, 100-101).

Відповідно до умов договору та додаткової угоди від 07.06.2011 року до нього в якості сплати робіт за договором ТОВ «Горизонт-Інтер» передав ТОВ «Спецтеплосервіс» вексель серії АА № 0018450 на суму 1720500,00 грн. Складений акт прийому-передачі векселя від 16.06.2011 року (а.с. 91).

31.01.2011 року ТОВ «Спецтеплосервіс» була складена та надана ТОВ «Горизонт-Інтер» податкова накладна за № 5 на суму 1720500,00 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 286750,00 грн. (а.с. 123), що включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року (а.с. 105-106).

Позивачем відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтеплосервіс» були включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість за січень 2011 року, поданих до податкового органу (а.с. 102-104, 107).

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товарів та послуг у спірних правовідносинах, невикористання товарів та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів та послуг, оплаті вартості придбаного товару та послуг не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання договору підряду за № 1/12 від 01.12.10 року ТОВ «Спецтеплосервіс» було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

Факт наявності у позивача матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності та його здійснення, відповідачем не заперечується.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по виконанню підрядних робіт, зобов'язань позивача по оплаті вартості підрядних робіт за переліченим вище правочином шляхом видачі ТОВ «Спецтеплосервіс» векселя на суму 1720500,00 грн.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Таким чином, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки щодо порушення з боку ТОВ «Горизонт-Інтер» п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між ТОВ «Горизонт-Інтер» ТОВ «Спецтеплосервіс», її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Окрім цього, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2011 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих від ТОВ «Спецтеплосервіс» підрядних робіт. Відтак, донарахування відповідачем грошових зобов'язань ТОВ «Горизонт-Інтер» з ПДВ не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс», що не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

З 1 січня 2011 р. набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочину, укладеного між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс», були отримані послуги та сплачено їх вартість. Відтак, це виключає визнання такого правочину недійсним як такого, який не спрямований на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивний. Жодних судових рішень про визнання спірного правочину недійсним суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами нікчемність угоди, яку було укладено між ТОВ «Горизонт-Інтер» та ТОВ «Спецтеплосервіс», та відсутність реального характеру цієї господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-інтер" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000071800 від 29.03.2012 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Горизонт-інтер" з податку на додану вартість в сумі 286750,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2012 року.

Суддя Піскун В.О.