Постанова

від 12.08.2008 по справі 16/41/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

12.08.08                                                                                              

Справа №16/41/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мірошниченко М.В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімової Т.М.

за участю представників:                                                  

- кредитора - Приватного підприємця - ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

дов.НОМЕР_1 від 04.03.2008р.

- кредитора - Державної податкової інспекції у

Жовтневому районі міста Запоріжжя -  не

з'явився

- боржника - ОСОБА_3, ліквідатора

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

справи та апеляційну скаргу    Державної

податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя

на  постанову

господарського суду  Запорізької області

від 06.03.2008року

у  справі   № 16/41/08

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю

„Трансторг”, м.Запоріжжя

Установив:

Приватний підприємець ОСОБА_1, м.Запоріжжя, звернувся до

господарського суду Запорізької області з заявою про визнання Товариства з

обмеженою відповідальністю „ Трансторг ”, м.Запоріжжя, банкрутом в порядку

статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом” (далі -Закон) у зв'язку з наявністю боргу у

підприємства-боржника перед ним у розмірі - 32.856грн. 

Постановою господарського суду Запорізької області від

06.03.2008р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) визнано ТОВ. „ Трансторг ” банкрутом на

підставі статті 52 Закону та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором

банкрута призначено ОСОБА_3

При винесені постанови суд першої інстанції виходив з

того, що наявними є факти, що свідчать про відсутність підприємницької та іншої

діяльності боржника.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Державна

податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя, як кредитор у справі,

що підтверджується оскаржуваною постановою місцевого господарського суду, а

також заявою ліквідатора, поданою у судовому засіданні апеляційної інстанції,

який підтвердив визнання ним кредиторських вимог податкового органу, оскаржив

її в апеляційному порядку, просить постанову господарського суду Запорізької

області від 06.03.2008р. скасувати як таку, що винесена з порушенням закону, та

припинити провадження у справі.

На думку заявника апеляційної скарги, судом першої

інстанції порушені норми матеріального права, які полягають у відсутності ознак

статті 52 Закону, боржник є мінімізатором сум податків, які ним сплачувалися,

процедура банкрутства здійснюється навмисно - з метою унеможливлення в

майбутньому проведення документальної перевірки цього підприємства та легалізації

отриманих незаконним шляхом коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу кредитор - Приватний

підприємець ОСОБА_1 та ліквідатор - ОСОБА_3 погоджуються з висновком суду

першої інстанції, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.06.2008р.,

оголошена перерва до 12.08.2008р. на 10-00 год.  

За розпорядженням першого заступника голови Запорізького

апеляційного господарського суду №1481 від 11 серпня 2008р. справу передано на

розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого),

Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши

пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи,

проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що

підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Не погоджуючись з доводами, викладеними державною

податковою інспекцією в апеляційній скарзі, оскільки вони всупереч статтям 32,

33 та 34 Господарського процесуального кодексу України ґрунтуються лише на

припущеннях, судова колегія разом з тим вважає оскаржену постанову такою, що

суперечить нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає

скасуванню, а провадження у справі - припиненню внаслідок наступного.    

Стаття 52 Закону передбачає особливості банкрутства

відсутнього боржника.

Згідно з частиною першою вказаної статті незалежно від

розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути

подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі,

якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її

місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів

державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій,

документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що

свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство

може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також

за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької

діяльності боржника.

При винесені оскаржуваної постанови суд першої інстанції

виходив, зокрема, з того, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує

заборгованість у розмірі 32.856грн. за договором №1 про виготовлення

поліграфічної продукції від 18.12.2006р. Факт існування боргу підтверджується

претензією від 28.08.2007р. на вказану суму, відповіддю боржника на неї від

01.09.2007р., якою визнана заборгованість, актом звірки взаєморозрахунків,

припиненням подання боржником податкової звітності з другої половини 2005р.,

наявністю податкового боргу перед ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, також

суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність керівних органів боржника

за місцезнаходженням, взявши до уваги акти виходів представників ініціюючого

кредитора на юридичну адресу боржника від 24.11.2007р. та від 23.01.2008р.                                                                 

Але згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вказує на те, що при визнанні боржника

банкрутом за статтею 52 Закону у березні 2008р. факти відсутності боржника за

юридичною адресою не можуть підтверджувати акти, складені у листопаді 2007р. та

січні 2008р. (а.с.21-22).

 Згідно зі

статтями 1 та 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців”, який набув чинності з 01.07.2004р.,

місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до

статутних документів виступають від його імені, в Єдиному державному реєстрі

містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням,

про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості

про зарезервовані найменування юридичних осіб.

  Відповідно до

вимог частин 1 та 3 статті 18 вищезазначеного Закону, якщо відомості, які

підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то

такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з

третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які

підлягають внесенню  до Єдиного

державного реєстру,  не були до нього

внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

  Порядок внесення

до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором, визначений у

статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб - підприємців”. Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного

державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним

реєстратором  (пункт 7 статті 19

зазначеного Закону).

  Згідно з

частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не

внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в

разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну

особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі

одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби

повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її

місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує

десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки

про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання

повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим

листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному

реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну

особу.

  Кредитором -

Приватним підприємцем ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо наявності чи

відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи

боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України „Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”.

  Проте суд першої

інстанції на вказані норми чинного законодавства увагу не звернув.

Також на підставі листа Запорізького міжміського бюро

технічної інвентаризації №2600/1 від 19.03.2008р. (а.с.42) суд першої інстанції

встановив, що право власності на об'єкти нерухомого майна за боржником не

зареєстровано.

Але зазначені докази не можуть свідчити про відсутність

зареєстрованого за боржником майна в іншій місцевості, у зв'язку з чим суд першої

інстанції допустив  порушення вимог

статті 38 ГПК України, яка зобов'язує суд у разі, якщо подані

сторонами докази є недостатніми, витребувати від

підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і

матеріали, необхідні для вирішення спору.

 Колегія суддів

також вважає, що порушенню провадження у справі про банкрутство повинно

обов'язково передувати виконавче провадження, тобто, стягнення боргу повинно

спочатку апробовуватися виконавчим провадженням. І лише тоді, коли відповідними

діями державного виконавця не вдалося задовольнити вимоги стягувача, то

стягувач вправі звернутися до господарського суду із заявою про порушення

справи про банкрутство, що є виключним заходом.

 Тим більше, що

заборгованість перед ініціюючим кредитором виникла за договірними відносинами

між кредитором та боржником.

  Все вищенаведене

свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та, як наслідок,

відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним

правовідносинам та зроблений об'єктивний висновок щодо відсутності

підприємницької діяльності боржника.

  За таких

обставин справи оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна визнати

законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у

справі - припиненню.

З урахуванням викладеного та керуючись  статтями 101-106  Господарського процесуального кодексу

України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Жовтневому районі м.Запоріжжя 

задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від

06.03.2008р. у справі №16/41/08 скасувати.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з

обмеженою відповідальністю „ Трансторг ”, м.Запоріжжя,  припинити.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А. 

 Мірошниченко

М.В.  Хуторной В.М.