Рішення

від 23.10.2008 по справі 9/313-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа

№

За

позовом  

до  

про 

При секретарі судового засідання Фуркаленко І.Л.

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор

Саксаганського району м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Міністерства

палива та енергетики України в особі ДП „Криворізька теплоцентраль” звернулось

у вересні 2008 року із позовом до Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне

виробниче підприємство Криворіжстальконструкція", в якому просить

господарський суд стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у

сумі 59 541 грн. 96 коп. заборгованості за теплову енергію, що поставлялась у

період з 01.07.07р. по 01.07.08р., у тому числі: 52 429 грн. 65 коп. -основного

боргу, 4250 грн. 76 коп. -індексу інфляції, 705 грн.05 коп. -три проценти  річних, 1121 грн. 14 коп. -пені, 1035 грн. 36

коп. -7% штрафу, а також судові витрати у справі. Обґрунтовує свої вимоги наявністю

невиконаних Відповідачем зобов'язань за укладеним із Позивачем договором  № 156/83 від 01.03.05р. про постачання

теплової енергії.

Відповідач

відзив на позов не надав.

Справа

розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України, за відсутності

представника Відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце

розгляду справи.

В

судовому засіданні 28.10.08р. за згодою Позивача та прокурора оголошено вступну

та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та прокурора,

дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між

Державним підприємством “Криворізька теплоцентраль” (далі -Позивач) та Закритим

акціонерним товариством "Науково-дослідне виробниче підприємство

Криворіжстальконструкція" (далі -Відповідач) було укладено договір №

156/83 від 01.03.05р. про постачання теплової енергії. За вказаним договором

Позивач зобов'язався постачати Відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних

йому обсягах, а Відповідач зі своєї сторони зобов'язався оплачувати одержану

теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим

договором.

Відповідно

до пунктів 6.2-6.5 вказаного договору, Відповідач зобов'язався за 3 дні до

початку розрахункового періоду (яким є календарний місяць) сплачувати Позивачу

вартість за місяць кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий

період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця, а

якщо, зокрема, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад

заявлене і сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення  окремо сплачується Відповідачем не пізніше

25-го числа поточного місяця.

У

абзаці 1 розділу 7 вказаного договору сторони встановили, що за невиконання або

неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона відшкодовує

іншій завдані збитки без зарахування неустойки, а відшкодування збитків та

сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової

відмови сторони.

Згідно

пункту 7.2.3 вказаного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за

теплову енергію Відповідач (споживач) сплачує пеню в розмірі подвійної

облікової ставки НБУ.

Протягом

опалювального сезону в період з 01.07.07р. по 01.07.08р. Позивач здійснював

постачання теплової енергії Відповідачу, за яку останній розрахунки своєчасно

та у повному обсязі не проводив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в

сумі 52 429,65 грн., що підтверджується розрахунками Позивача та актами здачі-прийняття

послуг, які є в матеріалах справи.

На

підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом, Позивач нарахував

Відповідачу додатково до основного боргу суму                           

4250,76 грн.  -індексу інфляції за

період з лютого 2008 року по липень 2008 року, 705,05 грн. -три проценти  річних за період з 16.01.2008р. по

01.08.2008р.,

На

підставі п.7.2.3 вказаного договору, Позивач нарахував Відповідачу додатково до

основного боргу суму 1121,14 грн. пені за період з 16.03.08р. по 01.08.08р.,

розмір якої підтверджується розрахунком, наявним в матеріалах справи.

Згідно

ст. 231 Господарського кодексу України, Позивач нарахував Відповідачу додатково

суму 1035,36 грн.  - сім процентів штрафу

на суму 14790,73 грн. основного боргу, що утворився за період з лютого по

квітень 2008 року.

Таким

чином, за розрахунками Позивача загальна сума заборгованості становить 59541,96

грн. (52429,65 грн. + 4250,76 грн. + 705,05 грн. + 1121,14 грн. + 1035,36 грн.

= 59541,96 грн.), доказів добровільного погашення якої Відповідач на час

розгляду справи суду не надав.

З

урахуванням встановлених обставин позовні вимоги прокурора в інтересах держави

в особі Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно

ст. ст. 4, 173 та 193 Господарського кодексу України, який підлягає

застосуванню до правовідносин сторін, що виникли за вказаним договором в силу

ст. 9 ч.2 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 4 Господарського кодексу України,

суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не

допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно

до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором

енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію,

пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту

енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а

також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним

використовується.

Статтею

530 ч.1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

В

силу положень ст. ст. 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.

ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники

господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за

правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників

господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом

України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава

забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та

споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі,

відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На

підставі викладеного, з урахування встановлених обставин позовні вимоги

прокурора в інтересах держави в особі Позивача до Відповідача про примусове

стягнення суми 52429,65 грн. основного боргу, 4250,76 грн. індексу інфляції,

705,05 грн. три проценти  річних, 1121,14

грн. пені -є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо

решти позовних вимог, то у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Встановлені

ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції, зокрема, штраф у

розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено

прострочення виконання, застосовуються у разі якщо порушено господарське

зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що

належить до державного сектора економіки, якщо інше не передбачено законом чи

договором. За змістом цієї норми вона покликана захищати інтереси держави у

тому випадку, коли суб'єкти господарювання, що належать до державного сектора

економіки, не передбачили в умовах договору будь-якої відповідальності за

порушення своїх господарських зобов'язань і законом також не встановлено певної

відповідальності в окремих галузях господарювання.

Умовами

укладеного між сторонами договору були встановлені певні види відповідальності,

зокрема, у вигляді стягнення пені (пункту 7.2.3) у зв'язку із прострочкою

платежів, тому положення частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України, не

можуть бути застосовані до вищевказаних правовідносин сторін, а позовні вимоги

про стягнення суми 1035, 36 грн. -7% штрафу є безпідставними та задоволенню не

підлягають.

Судові

витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених

позовних вимог, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись

ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути

з Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне виробниче

підприємство Криворіжстальконструкція":

- на

користь Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль” суму 52429 грн. 65

коп. основного боргу, 4250 грн. 76 коп. індексу інфляції, 705 грн. 05 коп.

трьох процентів річних, 1121 грн. 14 коп. пені;

- в

доход Державного бюджету України суму 585 грн. 06 коп. витрат по сплаті

держмита, 115 грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

В

решті позовних вимог відмовити.

Видати

наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського

апеляційного господарського суду.

-

07.11.08р.